Одкровення слідчого у справі Рудьковського Юлія Кім, «Главред» Сьогодні Печерський районний суд Києва мав розпочати розгляд кримінальної справи щодо звинувачення колишнього міністра транспорту Миколи Рудьковського в розтраті бюджетних коштів, але початок слухання було перенесено.

Цю справу можна назвати унікальною з кількох причин. По-перше, вперше за довгий час високопоставленого чиновника (хоч і з приставкою «екс») не лише звинуватили в злочинах, але й довели історію «до логічного кінця», тобто до суду. По-друге, із самого початку цю справу супроводжували скандали і політичні спекуляції. І по-третє, вона цілком може претендувати на рекорд за швидкістю розслідування, яке тривало всього лише близько місяця. За цей час правоохоронцям вдалося «напрацювати» чотири томи. Вперше з початку слідства слідчий з особливо важливих справ столичної прокуратури, який вів цю справу, погодився відповісти на питання журналіста. Щоправда, спілкуючись із «Главредом», Олексій Білий виявився надзвичайно скупий на коментарі і практично не відходив від «казенних» юридичних формулювань.

Про справу Рудьковського писали так багато, що, напевно, вже всі в курсі, що екс-міністр розтратив бюджетні гроші, і навіть добре відомо на що – на переліт Київ-Париж-Київ. А ось яким був «механізм» цієї розтрати, з яких фондів були узяті гроші, точно невідомо. Можете розповісти про деталі цієї драматичної історії?

Дійсно, в пресі неодноразово повідомляли про цей факт. Можу додати, що справа пов'язана з розтратою державних коштів, що належать державному підприємству «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на загальну суму 392 тисячі гривень. Ці кошти були перераховані як оплата за приватний переліт колишнього міністра, який мав місце в червні 2007 року. Перерахунок було зроблено на початку липня за особистим розпорядженням екс-міністра. Підприємство «Служба міжнародних автоперевезень» фактично створено Міністерством транспорту і зв'язку України, є державним підприємством і підпорядковується тому ж міністерству. Тобто можна сказати, що 392 тисячі були витрачені з бюджетних грошей.

Але ж сам Рудьковський стверджує, що переліт був зовсім не приватний, він літав у Європу у відрядження, так би мовити, у державній справі.

Слідство встановило, що цей переліт не пов'язаний із виконанням службової діяльності. Оскільки всі перельоти, якщо вони приватні, оформляються як відрядження. Повинні бути відповідні документи, дозволи на поїздку. В даному випадку нічого цього не було.

Тобто поїздка не була оформлена належним чином?

Не те, що не оформлена. Хочу ще раз підкреслити – інкримінована розтрата коштів за здійснення приватного перельоту.

Ви неодноразово допитували Рудьковського. Як він пояснював слідству мету своєї поїздки?

Хочу підкреслити, що ніяких командировочних документів не було. Сам обвинувачений під час допитів говорив, що його переліт пов'язаний зі службовою діяльністю, що він літав на ділову зустріч. Можливо, це його спосіб захисту. Свідчення, які обвинувачений давав під час слідства, були досить непослідовні та суперечливі, спочатку дав одне пояснення, потім уточнював його і доповнював. Він пояснював деякі деталі, але, щоб не нашкодити справі, на даному етапі я його свідчень розголошувати не буду. Справу все-таки тільки починають розглядати в суді. Можу лише сказати, що жодного разу впродовж слідства, ні під час дачі пояснень у суді, ні потім у процесі ознайомлення з матеріалами колишній міністр транспорту своєї провини не визнавав.

Як відомо, явка з повинною є одним із доказів провини, якщо обвинувачений провину не визнав, слідству потрібно збудувати переконливу доказову базу. Чи зібрано достатньо об'єктивних доказів провини екс-міністра, чи не розсиплеться ця справа в суді?

Я вважаю, що прокуратура зібрала достатньо доказів для пред'явлення звинувачення, направлення справи до суду і виголошення вироку. Є й документи, і свідчення свідків - це основні докази. Їх належить дослідити й оцінити суду, і зробити належні висновки. Свідки у справі – співробітники Мінтрансу, Служби міжнародних перевезень, всі вони були допитані у справі, з ними проведено певні процесуальні дії, з деякими - очні ставки.

Та чи не змінять вони свідчень у суді?

Це з'ясується в суді.

Багато ЗМІ писали, що до Парижа Рудьковський летів удвох з Олександрою Ніколаєнко. Ви можете підтвердити цю інформацію?

Є певні документи, які підтверджують, що цей факт все-таки мав місце. Проте з певних етичних міркувань я не називатиму ніяких прізвищ і не говоритиму, з якими особами було здійснено цей переліт.

< b> Чи є якесь підтвердження, що такі поїздки здійснювалися регулярно, чи це поодинокий випадок? У пресі згадувалася ще одна поїздка до Японії.

Екс-міністрові транспорту і зв'язку пред'явлено звинувачення за епізодом, пов'язаним із перельотом до Парижа. Інших справ у мене у провадженні немає, інших епізодів йому не інкриміновано. Чи є інші справи в інших службах – про це я зараз сказати не можу.

З якими труднощами зіткнулися в процесі розслідування справи?

Дуже затягнувся процес ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи. Тобто це той факт, який вже не залежить від слідчого, закон передбачає, що обвинувачений і його захисників не можна обмежувати в часі, необхідному для ознайомлення з матеріалами справи, однак закон зобов’язує обвинуваченого ознайомитися з матеріалами справи.

Скажіть, а навіщо був потрібен цей галас зі зміною запобіжного заходу, що це дало слідству, адже врешті-решт Рудьковський все одно опинився на волі.

Я, як слідчий, звернувся до суду з поданням про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого з огляду на те, що він порушував узяті зобов'язання – як особа, яка перебуває на підписці про невиїзд. Одне з цих зобов'язань – виконання процесуальної дії, тобто ознайомлення з матеріалами справи. Натомість обвинувачений усіляко цього уникав. Через це ми звернулися до суду.

Але ж на той час слідство вже закінчилося. А згідно із законом обвинувачений не обмежений у праві, а значить, і в часі ознайомлення з матеріалами справи.

Я вже говорив про те, що закон зобов'язує, щоб слідчий надав обвинуваченому всі матеріали кримінальної справи, і ознайомив його з ними. В той же час обвинувачений не відмовлявся від знайомства з матеріалами справами, він говорив, що хоче це зробити, але реально цього уникав. Подання про зміну запобіжного заходу було викликано необхідністю, це навіть обов'язок слідчого, спрямований на те, щоб було завершено ознайомлення з матеріалами справи, і її було направлено на розгляд до суду. Ще один момент – якщо особа порушує підписку про невиїзд, що необхідно робити в цьому випадку?

Тобто основний мотив зміни запобіжного заходу – це все-таки порушення підписки про невиїзд?

Так, порушення, але воно пов'язане з невиконанням процесуальних рішень.

Можливо, я помиляюся, але, здається, порушення – це коли обвинувачений не з’являється на допит під час слідства. А як знайомитися з матеріалами слідства після його закінчення – особиста справа людини. Я пам'ятаю випадки, коли обвинувачені вивчали матеріали по півроку - і нічого, ніхто не обмежував їх у часі.

Так, закон у цьому праві його не обмежує. Але в той же час ознайомлення з матеріалами справи – це процесуальна дія. Обвинувачений повинен виконувати ці дії, він має знати про це, я йому особисто про це неодноразово говорив. Якщо він не хоче знайомитися з матеріалами справи, він мусить заявити про це.

А якщо він хоче, але збирається почати читати матеріали не зараз, а через тиждень або два… У законі сказано, що так не можна?

Закон зобов'язує слідчого надати матеріали для ознайомлення, а також закон зобов'язує слідчого розслідувати справу в стислі терміни.

Але ж ви на той час її вже розслідували…

Так, розслідували, але офіційне досудове слідство триває до моменту направлення справи до суду. Справа знаходиться у слідчого, і він має все зробити, щоб щонайшвидше було ухвалено рішення у справі, і, якщо є достатньо доказів, – направити її до суду.

Одним словом, це був виховний захід? Адже в підсумку Рудьковський все одно опинився на волі?

По-перше, Печерський суд все-таки дав дозвіл на затримання і доставку обвинуваченого до суду. По-друге, все-таки було обрано запобіжний захід - утримання під вартою як мінімум на два місяці. Але Апеляційний суд вирішив, що обвинуваченому не слід перебувати під вартою.

В цій справі зачеплені інтереси «сильних світу цього». На вас не чинили тиск?

На мене зокрема ні. Мова може йти тільки про процес змагання між захистом і звинуваченням. Звичайно, у нас небагато осіб високого рангу притягалися до відповідальності, є деяка психологічна складність.

В Україні вже сформувалося негласне правило – всі кримінальні справи щодо високопосадовців або «не доживають» до суду, або розвалюються під час судового слідства, і реального покарання у підсумку так ніхто й не отримує. Які ваші прогнози у цій справі?

Звичайно, хотілося б, щоб у цій справі був вирок, оскільки її направлено до суду і доказів провини екс-міністра вистачає. Але, враховуючи те, що дуже багато чинників впливають на ухвалення судом рішення, прогнози можуть бути всілякі, я не можу чітко сказати про результат.

Як вдалося так швидко розслідувати цю справу?

Достатньо доказів на первинному етапі вдалося зібрати СБУ, яка починала цю справу, а потім і прокуратурі. Тому розслідувати її вдалося досить швидко.

Незважаючи на небагатослівність офіційного слідства, «Главреду» вдалося дещо з'ясувати зі своїх джерел. Наприклад, те, що Микола Рудьковський нібито активно збирає докази своєї невинності – а саме того, що в Європу він літав «у справі». Як повідомили «Главреду» неофіційні джерела в правоохоронних органах, віддалена ділова підоснова у поїздки до Парижа все-таки була. Микола Іванович збирався в червні на зустріч із представниками ЄС у Брюсселі. На всю делегацію було куплено квитки на рейс до Брюсселя в бізнес-клас (кожен вартістю 7 тисяч гривень). Але незадовго до вильоту квиток Рудьковського несподівано здали. Замість цього міністр розпорядився замовити чартерний рейс ціною 392 тисячі гривень. Пікантна деталь - рейс був на двох персон, тобто в літаку летіли двоє – колишній міністр і колишня міс «Американська мрія», що нібито підтверджують документи і зафіксовані дані про перетин кордону. Але за всієї романтичності ситуації про справу Рудьковський теж не забував. З Парижа до Брюсселя Микола Іванович економно з'їздив на поїзді. На зустрічі з представниками ЄС міністр транспорту «відмітився», і незабаром знову повернувся в Париж. Щоправда, Олександра Ніколаєнко з цілком зрозумілих причин геть заперечувала в пресі свою причетність до скандальної поїздки, і навіть відмовилася спілкуватися із цього приводу з правоохоронцями.

Збиток у 392 тисячі, який нарахувало слідство, поки що не погашений, і, судячи з усього, погашати його Микола Рудьковський не збирається, оскільки вважає себе «жертвою інтриг» і «без вини винуватим». Хтозна, можливо, в Парижі міністра й справді чекали справи державної ваги, проте навряд чи це змінить суть справи і допоможе йому пояснити чудову «метаморфозу» одного квитка ціною в 7 000 гривень в цілий рейс, оцінений в 392 тисячі.

До речі, не факт, що ця справа відносно екс-міністра – остання. Адже, як розповів «Главреду» начальник слідчого відділу прокуратури Києва Ігор Демидов, у прокуратурі є ще одна кримінальна справа - за фактом порушень в Міністерстві транспорту. Зараз із цього приводу призначено перевірку КРУ, і слідчі чекають її результатів. А ревізори напевно можуть «накопати» багато чого цікавого. Як відомо,

нинішня кримінальна справа проти Миколи Рудьковського теж з'явилася в результаті перевірки СБУ Міністерства транспорту. До речі, за деякою інформацією, у Служби безпеки є ще одна справа, яка стосується Рудьковського, – саме в ній фігурує переліт до Японії. Будь-яка з цих «рушниць» може вистрілити слушної миті.