Банківські «серійники» Юлія Кім, «Главред» Хвиля банківських пограбувань, що прокотилася торік Україною, досі не вщухає. Навіть те, що кількох злочинців міліція все-таки затримала «на гарячому», не зупиняє новоявлених Бонні і Клайдів.

Як повідомили «Главреду» в прес-службі Департаменту Державної служби охорони при МВС України, порівняно з 2004 роком кількість нападів на банківські установи зросла приблизно в 10 разів: якщо в 1998-2004-му їх було 8-10, то в 2007 році їх зафіксовано 88! З початку 2008 року вчинено 28 нападів. Останній випадок стався в Києві – минулого тижня від невідомого грабіжника постраждало відділення Укрпромбанку на вулиці Княжий затон, 15.

Портрет грабіжника в інтер'єрі

Останнє Київське пограбування на Позняках цілком відповідає типовій картині пограбування банків, яка склалася останніми роками. Грабіжник з'явився у відділенні Укрпромбанку вранці, близько 11 години, витягнув зброю, направив її на касира і зажадав грошей. Щоправда, зазвичай злочинці прагнуть знайти момент, коли в банку немає відвідувачів. Цього разу в приміщенні перебували і співробітники, і клієнти – на щастя, ніхто не постраждав. Касир беззаперечно віддала всю виручку – близько 20 тисяч гривень. Біля дверей відділення «гангстера» чекала машина, на якій він і зник. Знайти його поки що так і не вдалося. Як і ще одного грабіжника, який 1 лютого обчистив у Києві невелике відділення банку «Надра» в Святошинському районі. Загалом у Києві за 2007-початок 2008 року сталося 12 пограбувань фінансових установ, чотири з них уже розкрито.

«Всі випадки пограбувань аналогічні, картина злочинів приблизно однакова, тож вирізнити якийсь особливий почерк злочинців неможливо, - розповів «Главреду» заступник начальника ЦГЗ ГУ МВС України в Києві Володимир Дмитренко. - Зазвичай один або двоє людей заходять у відділення банку і під загрозою зброї (або предмета, що нагадує зброю) забирають у касира гроші. Касир найчастіше натискає на тривожну кнопку після того, як злочинці вже залишили банк. Тільки одного разу під час пограбування пункту обміну валют на Лук’янівці завдяки грамотним діям касира вдалося запобігти злочину – жінка сховалася під прилавок, закрила голову і закричала, що викликає міліцію».

Якщо спробувати вивести якусь закономірність на підставі інформації про двох затриманих міліцією банківських «серийників», то вони «працювали» не лише вдома, а й регулярно виїздили на гастролі. Один з підозрюваних, який брав участь у пограбуванні як мінімум одного столичного банку і якого затримали в Запоріжжі, виявився уродженцем Росії. Другого київського грабіжника заарештували в Черкасах, він спеціально їздив на гастролі в столицю, де встиг «розбомбити» кілька столичних банків. Обох узяли на черговому грабежі. Зараз з'ясовується їх причетність до інших аналогічних злочинів.

Поки що можна зробити єдиний висновок: складні, хитромудрі пограбування – не для наших Бонні і Клайдів, вони діють набагато примітивніше, за принципом – прийшов, побачив, переміг. Нападають вони, як правило, на маленькі відділення, що погано охороняються. І практично завжди забирають дрібні суми – те, що є в касі. Жодним розмахом тут і не пахне. Скажімо, під час торішнього пограбування ужгородського відділення Брокбізнесбанку (у приміщення увірвалися двоє озброєних людей в масках і почали стрілянину) злочинцям дісталася всього тисяча доларів, 60 євро і 30 тисяч гривень. Під час цього злочину серйозно поранили бухгалтера банку. У Запоріжжі грабіжникам поталанило ще менше – вони не змогли розкрити сейф у відділенні Ощадбанку, тому довелося задовольнитися тим, що опинилося під рукою, – вони забрали 862 гривні та мобільні телефони співробітників банку.

Якщо брати до уваги почерк злочинів, може виникнути враження, що діяв серійний грабіжник, настільки схожі всі напади, хоча насправді це не так.

Проблему банків вирішують на державному рівні?

Хоч як це дивно, навіть затримання кількох грабіжників не зупинило їхніх послідовників, як прогнозували самі банкіри. Цього року напади на банківські відділення тривають. Що виводить українських грабіжників на велику дорогу, і чому їхніми жертвами стають саме банки? Адже завжди вважалося, що пограбувати фінансові установи – найскладніше. Але, як з'ясувалося, це всього лише стереотип.

Сьогодні надійно охороняються тільки великі відділення, якщо говорити про маленькі філії десь на відшибі міста, то нічим, окрім тривожної кнопки, вони не обладнані. «16 із постраждалих банків охороняли приватні охоронні структури, 3 – власні служби безпеки банків, 28 не охоронялися взагалі - 41 банк охороняла Державна служба охорони при МВС України. У 24-х з 41 випадку співробітники ДСО запобігли злочинам (з них 10 – озброєних нальотів), затримавши при цьому 26 зловмисників. У решта 17 випадках у банківських установах була лише «тривожна кнопка» для виклику наряду міліції. З різних причин співробітники банків натискали на кнопку тривожної сигналізації лише через тривалий час після НП, що дозволяло злочинцям втекти з місця злочину до приїзду групи затримання», - повідомила «Главреду» прес-секретар начальника Департаменту Державної служби охорони при МВС України Наталія Вишнєвська.

Одним словом, виходить, що врятувати банк від пограбування може банальна присутність у приміщенні охоронця. Все дуже просто - чим вище ступінь захисту відділення, тим менше у нього шансів стати жертвою грабіжників. Є одна закономірність – практично всі пограбовані відділення були крихітні і розташовувалися на околиці міста. Відповідно, були обладнані мінімальними засобами захисту – тривожною кнопкою і сигналізацією. Фізичної охорони практично ніде не було. Саме такі «об'єкти» і вибирали злочинці. Хід їхніх думок цілком зрозумілий: жінки-касири навряд чи зможуть дати відсіч, а поки приїде на виклик бригада – вони вже давно встигнуть змитися. І цей нескладний розрахунок, як правило, спрацьовував. Але й банки теж можна зрозуміти – адже гідна охорона – із захисною кабіною, броньованими стеклами, відеостеженням і озброєним хлопцем – коштує недешево. Скажімо, наприкінці минулого року тарифи державної служби в середньому становили 24 гривні за годину роботи, у комерційних структурах – приблизно 12 гривень. Цілодобова повноцінна озброєна охорона, що надається міліційною структурою, коштувала близько 16 тисяч гривень на місяць. Звичайно ж, маленьке банківське відділення на околиці міста за таких розцінок просто «прогоріло б».

У «Приватбанку», який торік частіше за всіх піддавався пограбуванням, свого часу розповіли «Главреду», чому українські банки сьогодні такі вразливі – мовляв, винні в ситуації не ДСО і не банки, а система взаємин між банками і охороною, яка створювалася ще за радянських часів, коли існував всього лише один банк, який мав не так вже багато філій. «Відтоді технології, - поділився думкою прес-секретар КБ «Приватбанк» Олег Серга, - техніка і сам підхід до роботи не змінилися. Часто оперативні бригади розташовані далеко від об'єктів охорони. Можливо, слід міняти логістику, робити охорону мобільнішою і ставити бригади там, де розташовані банки, а не там, де головний офіс, де зручно сидіти і можна перекусити. Банки зараз змінили підходи до роботи, а система охорони, судячи з випадків пограбування, до цього не готова... Тому наш банк вже почав впровадження супутникової системи стеження за об'єктами, до кінця року його буде завершено. Суть її в тому, щоб не просто встановити відеокамери, а в тому, щоб об'єднати їх у єдину супутникову мережу і отримувати картинку в режимі реального часу в центрі управління. Це принципово відрізняється від тих схем, що пропонують зараз. Оператор, який сидітиме в регіональному центрі, – бачитиме те, що відбувається у відділенні, так само, як охоронець. Але ефективність буде вища, тому що людина не зазнаватиме психологічного тиску, вона не матиме тягаря при ухваленні рішення, а можливості зв'язку в центрі управління набагато вищі».

Тим часом проблемою банківських пограбувань зацікавилися на державному рівні. «У 2007 році у зв'язку з випадками розбійних нападів на банки, що почастішали, питання їх безпеки потрапили в зону особливої уваги фахівців, - розповідає Наталія Вишневська. - Після уважного вивчення ситуації, що склалася, стало очевидно, що суть проблеми – у відсутності нормативної бази, що жорстко регламентує умови, які забезпечують безпеку, а також відповідальність керівників кредитно-фінансових установ за недотримання цих умов. НБУ, МВС і представники комерційних банків провели велику спільну роботу, результатом якої стала зареєстрована 24.01.2008 Нацбанком у Міністерстві юстиції ухвала правління НБУ № 493, яка набула чинності лише 19 лютого цього року. Цим документом затверджені вимоги, що стосуються організації охорони банків. Скажімо, такі, як обов'язковий захист вікон перших цокольних і підвальних поверхів металевими ґратами, ударотривким склом; обов'язкова наявність охорони при обороті, що перевищує певну суму; узгодження порядку взаємодії керівника банку з територіальними ВВС при виникненні екстремальних ситуацій; наявність сертифікату відповідності на всі матеріали, що застосовують для забезпечення безпеки персоналу, а так само багато що інше».

Отже шанс, що грабувати українські банки будуть рідше, все-таки з'явився. Щоправда, попри те, що ухвала НБУ вже набула чинності, більшість банків поки що вважають за краще її ігнорувати. А грабіжники продовжують діяти за відпрацьованою схемою, так само обираючи «слабкі ланки» в банківському ланцюзі.