Спроба першого «бліцкригу» по-іракськи
Хронологія подій
Нагадаємо, що кілька місяців тому війська коаліції «передали» іракським властям контроль над південно-іракським містом Басра. Публічним поясненням цього кроку став аргумент про нібито досягнуту домовленість про здатність іракських силових структур і регіональних органів влади узяти на себе відповідальність за безпеку в цій провінції. Прихованою стороною питання виявилося бажання британського військового командування, в зоні відповідальності якого перебувала Басра, зменшити ризик для життя і здоров'я своїх солдатів, змушених постійно перебувати на маршрутах патрулювання, чек-пойнтах та інших небезпечних районах міста.
На жаль, реальна ситуація склалася таким чином, що урядові сили змогли тримати під контролем не більш ніж одну чверть цього міста. Місто було фактично роздільне на частини трьома угрупованнями шиїтів: «Армією Махді» Муктаді Аль-Садра, проіранськими «Бригадами Бадра» і місцевим угрупованням, пов'язаним із партією «Фаділа». Перед цим усі вони вели кровопролитні бої між собою за контроль над різними районами Басри.
Тому прем'єр-міністр Іраку Нурі Аль-Малікі минулого вівторка висунув бойовикам шиїтів у Басрі ультиматум з вимогою протягом трьох діб скласти зброю в обмін на амністію. Природно, що черг охочих здати зброю не з'явилося, тому було ухвалено рішення почати військову операцію. Лише за першу добу боїв у місті було убито понад 40 людей, а 200 дістали поранення. У ході зіткнень з урядовими військами бойовики шиїтів захопили центр Басри, а угруповання бойовиків «Армії Махді» в ході боїв навіть зайняло 7 ключових кварталів міста. Більш того, насильство перекинулося на сусідні міста південного Іраку і шиїтські квартали Багдада.
Раніше уряд Малікі неодноразово обіцяв припинити діяльність озброєних формувань, але це була перша така велика операція в Басрі. Спільна військова операція іракської армії та військ США в Басрі мала на меті, за офіційною версією, розгром шиїтських радикалів і кримінальних угруповань, що контролюють це друге за величиною місто країни.
Представник Багатонаціональних сил американський генерал Кевін Бергнер заявив, що головною метою операції, що проводилася в Басрі, стало «видалення з міста бандитських груп, що дестабілізують обстановку, вплив на які Тегерана неможливо спростувати». Високопоставлений військовий відкинув твердження про те, що розпочата у вівторок операція в Басрі спрямована лише проти прихильників шиїтського імаму Муктади Аль-Садра. «Операція зі встановлення закону і порядку в Басрі не є битвою з «Армією Махді», як дехто може припускати. Вона є відповідальною дією іракського уряду, викликаною необхідністю видалення з вулиць міста озброєних злочинців», — вказав він.
Операція мала значну економічну підоснову: Басра є одним із основних центрів нафтовидобутку в Іраку, а також через неї пролягає вихід до моря. Оскільки місто опинилося під владою угруповань, що змагаються, становище в ньому склалося украй нестійке. Нафтопроводи часто потерпали від вибухів та інших диверсій, велику кількість нафти розкрадали і її частину контрабандою вивозили з країни. Як виявилося, навіть тиждень бойових дій значно вплинув на видобуток і експорт нафти з родовищ на півдні Іраку. «Якщо бої триватимуть до п'ятниці, то нафтовики не зможуть продовжити роботу, не зможуть дістатися до родовищ, і це завдасть удару по нафтовидобутку», — зазначив представник іракської Південної нафтової компанії. На нафтових полях Басри видобувають близько 2 млн. барелів «чорного золота» на день, 1,5 млн. з яких експортують, таким чином значно поповнюючи бюджет країни.
Прихильники шиїтського імаму Муктади Аль-Садра досить численні. Достатньою силою володіє і їхня військова складова – т.з. «Армія Махді». Різні джерела дають суперечливі відомості про її чисельність, але можна говорити про приблизно 60 тисяч озброєних людей. Те, що вони не мають важкого озброєння типу танків або авіації, нікого не повинно бентежити. У міських умовах легка піхотна зброя здатна створити супротивникові безліч проблем.
Навіть в іракській столиці бойовики контролюють декілька районів міста, перш за все, сумно відомий Садр-сіті, на які поширюється лише частковий вплив офіційних властей. Володіючи лише обмеженою кількістю мінометів і пускових установок реактивних снарядів, що іменуються російським словом «катюша», бойовики змогли за тиждень фактично «затероризувати» т.з. «зелену зону» Багдада (частина міста, в якій розташовані основні іракські урядові установи, американське та інші посольства тощо), яка традиційно вважалася відносно безпечним місцем у столиці.
Підсумком обстрілу став частковий параліч роботи згаданих вище структур, евакуація в безпечне місце американських високопосадовців і військових, а також щонайменше 3 загиблих і 13 поранених іноземців, що працювали в цьому районі. Про постраждалих іракських громадян на території «зеленої зони» не повідомляється. Ситуація привела до того, що на території американського посольства навіть виникли проблеми з прибиранням і вивозом сміття, оскільки місцеві найманці через часті обстріли вважали за краще залишатися вдома. Минулої п'ятниці у зв'язку з активізацією радикальних сил шиїтів у місті було запроваджено комендантську годину.
І лише в неділю було оголошено про рішення Аль-Садра припинити бойові дії, після чого він дав команду своїм бойовикам залишити вулиці міста. Також підсумком тижневих боїв стало підписання угоди «про перемир'я» між офіційними властями країни і Аль-Садром. «Ціна перемоги» видається гнітючою, оскільки лише в Багдаді, за повідомленнями іракської поліції, протягом трьох днів загинуло 117 осіб. У самій Басрі іракські силові структури втратили близько 290 людей. Втрати шиїтських бойовиків оцінюються приблизно в 120 загиблих. Кількість потерпілих серед цивільного населення міста ще належить встановити.
Що лишилося за кадром
На жаль, навіть незалежні інформаційні агентства в деяких випадках залишали «за кадром» ті або інші делікатні питання проведеної операції. Перш за все, акцент робився на те, що вперше операція такого рівня здійснюється самостійно новоствореними іракськими силовими структурами при символічній підтримці з боку коаліційних військ. Практично всі телеканали, навіть «Аль-Джазіра», що дозволяє собі у ряді випадків неупереджено висвітлювати такі події, показували в своїх репортажах переважно лише іракських військовослужбовців і поліцейських, і тільки фрагментарно згадували про обмежену участь військ коаліції. Більш того, повідомлялося, що нібито британський контингент у складі приблизно 4 тис. військовослужбовців не втручався в те, що відбувається, і залишався на своїй базі на території аеропорту Басри за 12 кілометрів від міста. Насправді обмеженою таку підтримку назвати не можна. Іракські «силовики» досі не мають засобів для авіаційної підтримки своїх військ. Втім, як і артилерійських підрозділів з відповідним рівнем підготовки, що дозволяє їм «точково» працювати по цілях у місті. Тому вони були змушені просити про підтримку американців та англійців, які пішли назустріч.
Іншим важливим компонентом допомоги з боку союзників стала допомога в збиранні розвідувальної інформації. А якщо врахувати, що американські радники масово представлені на всіх рівнях іракської військової ієрархії, починаючи з піхотного батальйону, то можна стверджувати, що війська коаліції стали серйозним учасником проведеної операції. Єдиним винятком стало те, що вони не взяли на себе «брудну» і небезпечну роботу із безпосереднього звільнення вулиць Басри від повстанців.
За кадром лишилися значні проблеми і в іракській армії. Оскільки піхотна дивізія та поліцейські підрозділи, дислоковані в цьому районі, були укомплектовані переважно місцевими жителями, то вони не завдали собі клопоту невдячною справою воювати з земляками. Результатом стала їхня відмова у ряді випадків вплутуватися в бойові дії, масові випадки дезертирства, ба навіть перехід на бік бойовиків. У результаті іракському командуванню довелося екстрено залучати додаткові сили з інших регіонів країни.
Попри переможні реляції, операція розкрила величезні прогалини в підготовці іракських органів військового управління на всіх рівнях, що не дозволило реалізувати потенціал багатотисячного угруповання військ і поліції. Практично всі експерти зазначають, що операцію було сплановано поспіхом і на дуже низькому рівні. Навіть особиста присутність прем'єр-міністра Іраку та інших високопоставлених осіб в районі проведення операції не змогла повністю компенсувати ці недоліки.
Бойові дії на півдні країни дуже вплинули на обстановку в столиці, де проживають багатотисячні прихильники Аль-Садра. Статистика обстрілу, нападів, масових заворушень різко пішла вгору і частково паралізувала повсякденне життя міста.
Час витягати уроки
Хоя як це дивно, в цій операції немає переможених, а є лише самі переможці. Адже виграти вмудрилися всі сторони конфлікту. Для американців і їхніх союзників по коаліції тепер є гарний привід показати всьому світові, що їхні зусилля зі створення нових силових структур принесли Іраку перші позитивні результати. Чинна влада також показала свою силу і здатність впливати на події в країні. Є підстави сподіватися, що у іракських «силовиків» вистачить мудрості проаналізувати власні помилки і витягнути уроки на майбутнє.
Не менше «дивідендів» отримав Аль-Садр. Насамперед він знову «добре» про себе нагадав, причому з позицій сили, що вже дозволило йому здобути додатковий «рейтинг». У ході бойових зіткнень його сили не розгромили, тобто його не можна назвати переможеним. Припинення вогню дозволило йому зберегти свої сили від втрат, а в угоді про т.з. «перемир'я» радикальний шиїтський лідер зміг «виторгувати» для себе низку вигідних умов.
Пригадуючи вислів відомого кіногероя про те, що «Схід – справа тонка», не варто плекати особливих ілюзій з приводу припинення бойових дій. Усі сторони іракського конфлікту зберегли свої сили і водночас, здобувши позитивні проміжні результати, остаточно своїх планів у боротьбі за владу в країні не реалізували. Тому всі існуючі угоди й домовленості будь-якої миті можуть бути переглянуті.
