«Арія» Ющенка для інтелігенції
Червоні оксамитові сидіння зайняли науковці та літератори, музиканти і політики. Але, як точно зауважив Іван Драч: «Тут зібралися урядові структури і на додачу до них трохи інтелігенції». У результаті: перші засинали на третьому ярусі, другі – слухали виступаючих у партері і брали активну участь в обговореннях у буфеті.
Традиційно говорили конкретно про минуле: гетьманщину, конституцію Пилипа Орлика, Центральну Раду та досить туманно про майбутнє. Виступали ті ж самі особи – Микола Жулинський, Іван Драч, Іван Дзюба. А так само Ольга Богомолець і Борис Патон. Мовчав глава ВР Арсеній Яценюк, хоч і гордо сидів у президії. Щодо «свіжої крові» можна було назвати хіба що пані Філіппенко - переможницю Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2007».
Відкрив Форум, як і очікувалося, Президент України Віктор Ющенко. Говорив він, як завжди, про консолідацію зусиль, об'єднання влади і української еліти заради загальноукраїнських інтересів.
«Соборність треба сприймати як даність, до якої апелювати не треба», – сказав Ющенко. За словами глави держави, важливо здобувати уроки з історії держави, в якій фактично триста років заборонялася мова, переписувалася історія, географія. Нам так само належить подолати кризу, під час якої і сьогодні втрачається історія, забувається рідна мова.
«Кожен сьогоднішній виступ, кожна сьогоднішня справа, яку ми робитимемо, мають додавати нам друзів, партнерів, перш за все в нашому середовищі, тому що це і є дума про Україну, як побачити націю консолідованою. Тому що лише консолідована нація, яка не розділена на конфесії, я маю на увазі православний світ, нація, яка не розділена так полярно в темі або історії, або мови, або культури, або традицій, може висувати високі, амбітні проекти», – зазначив Ющенко.
Від загальновідомих історичних моментів він перейшов до питання про НАТО, зробивши особливий акцент, що приєднання до Плану дій ще не означає, що Україна вступить в організацію. Після НАТО було питання про становище музеїв у країні. Не обійшлося і без розмов про Мистецький арсенал. Ющенко пообіцяв, що музей, територія якого дорівнює території паризького Лувру, офіційно відкриється вже наприкінці року. «Це шанс показати всім, яка Україна сучасна нація», – підсумував Віктор Андрійович. Так зі сцени Оперного театру прозвучала обіцянка відкрити в кожному регіоні музей і виділити на українську книгу сто мільйонів гривень матеріальної підтримки.
Кричуща тема, на його думку, і демографія. Єдине – Президент чомусь упевнений, що незабаром ми «матимемо абсолютний приріст населення». «Вже півтора року ситуація змінюється на краще. Українців народжується більше, вмирає трохи менше», – так думає Президент. І це при тому, що демографи б'ють на сполох, заявляючи, що криза в наявності, а до 2050 року, за найоптимістичнішими прогнозами, нас буде всього лише 36 мільйонів.
Далі слово взяв Микола Жулинський, голова Нацради з питань культури й духовності. Він, зокрема, сказав: «Ми сьогодні зібралися з усієї України для того, щоб протиставити етику національної відповідальності викликам і загрозам глобалізації, моральній і духовній деградації українського суспільства. Ми зібралися не для створення конфліктів, а для консолідації зусиль. Це, можливо, дуже амбітні цілі, враховуючи те, що ми перебуваємо в глибокій кризі людського розвитку. Але все-таки особливу увагу треба звернути на те, що ми духовно ослаблена нація, котру роз'їдає корозія вседозволеності, скепсису, агресивного цинізму». І далі звучав виступ за планом: високі слова про культуру, духовність, моральність.
Другим виступав президент НАН України Борис Патон. Він коротко і загальними фразами сказав про науку: «Україна належить до тих країн, які мають величезний інтелектуальний потенціал. І подальше наростання цього потенціалу залежить від об'єднання зусиль інтелектуальної еліти. Але все це вимагає підтримки». Ймовірно, Борис Євгенович не хотів засмучувати вітчизняну інтелігенцію нагадуваннями про «витік мізків» і про роботу науковців фактично «в стіл».
Академік Іван Дзюба справедливо зауважив, що «якщо ми згадуємо про інтелігенцію, то говоримо, що вона вміє тільки плакати». «Дивна претензія – душити за горло і дивуватися, чому плачуть. Але сльози як були, так і будуть. Та не тільки вони. Була і є робота. Є конструктивні пропозиції, детальні проекти у сфері науки, культури і мовної політики, реалізація яких вивела б наше суспільство на принципово нову якість суспільного життя. Поки ж сучасний український патріот уміє лише розпалювати пристрасті однодумців, але не вміє переконувати тих, хто думає інакше», - промовив він. І наприкінці Дзюба порадив: «Шановні керівники держави, ви турбуєтеся про інтереси України і ми схильні вам вірити, але припиніть тоді думати про наступні президентські вибори». Остання фраза викликала бурхливі овації.
Єдиним, хто не читав заготовлену заздалегідь промову, був Іван Драч. Голова Конгресу української інтелігенції, слідуючи президентському заклику починати з малих справ, говорив про конкретні музеї, зокрема, про неіснуючий музей Олександра Довженка.
Далі зал слухав ще декілька доповідей. Завершальне слово в першому «акті» узяв Віктор Андрійович. Він знову пройшовся по проекту Концепції гуманітарного розвитку України, знову зупинившись на питанні про НАТО. Запевнив, що ніякої небезпеки від приєднання до Плану дій немає, а на території України ніколи не буде жодної іноземної військової бази. Потім довго міркував про освіту, назвавши три моменти державної політики в цій сфері: пріоритетне становище освіти як такої, впровадження зовнішнього тестування, доступність освіти. Далі було субтитрування, національне кіновиробництво, російськомовна преса. «Одну репліку скажу про здоров'я», – сказав Ющенко і почав із другого пункту доповіді про охорону здоров'я. У загальних рисах це виглядало так: добре, що в Україні діють чотири програми (по серцю, раку, ВІЛ-СНІДУ, туберкульозу), крім того, у нас багато лікарень і лікарів, а ми продовжуємо скаржитися. Так само пообіцяв підтримку недержавній медицині.
До кінця виступу верхній ярус Оперного заповнили студенти Педагогічного університету ім. Драгоманова та історичного факультету університету імені Тараса Шевченка. Мабуть, ці молоді люди були єдиними представниками нового покоління, думки яких у котрий раз не запитали. Більшість із них в останньому, шостому, ряду все того ж третього ярусу зайнялися своїми справами. І виступ Президента не вдалося дослухати.
Перша частина скінчилася. Учасники Форуму пішли в буфет. Загальновпізнавані особи розсипали коментарі пресі, менш впізнавані, як дружина В’ячеслава Чорновола Атена Пашко, зустрічалися в коридорах з однодумцями. Так, внук Івана Франка Роланд попрямував швидкою ходою за міністром культури і туризму Василем Вовкуном. Він хотів з'ясувати, чому Мінкультури у котрий раз відфутболює в київську мерію його прохання про відкриття в столиці музею Івана Франка.
«Сьогодні стільки говорилося про музеї, а музею Франка в Києві досі немає. А він же був тут, жив у Києві, одружувався. Ми знайшли й ідеальне місце для нього – біля музею літератури. Але потіснити салон краси поки ніхто не може. А поряд можна було б зробити і чудовий пам'ятник», – сказав «Главреду» внук великого поета.
Тим часом присутня «регіоналка» Інна Богословська відкрито критикувала цей захід: «Якщо так справа піде, то незабаром, можливо, в Україні взагалі не буде української інтелігенції, а буде лише зростати прірва між окремими групами людей. На мою думку, це абсолютно сира концепція, яка виходить із того, що український культурний простір і українську націю треба будувати за подобою минулого. А це сьогодні неможливо. Нам треба працювати над створенням української нації щодня. А це знову «шароварна» культурна політика».
«У концепції дуже рідко згадується слово культура, – сказав співак Тарас Петриненко. – Я розумію, це слово дуже банальне, але для мене воно важливе. І на нього треба звернути найбільшу увагу. Всі проблеми в нашій державі виникають через рівень культури. Знаєте, колись говорили про українського інтелігента, як про «недобиту інтелігенцію». Сьогодні вона майже добита. Але все-таки надія вмирає останньою. То хай вона живе довго! Але я так само чудово розумію, що без того нерва, який фактично підштовхує людей до любові до своєї землі, сприяння культурі, розвитку науки, мистецтва, напевно, ми б давно пропали. Хоча те, що на мене зараз валиться з екранів, не дає підстави думати, що Україна піклується про свою культуру».
Мабуть, усі учасники Форуму погоджуються в одному: головне, щоб усі розмови перетворилися на дії. Хоча саме із цього приводу якраз є великі сумніви.
ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА.
