Прокурор Києва Євген Блажівський: «Кияни за «варварську забудову» лають нинішню владу, а ці рішення приймала колишня Київрада»
їй діставалося від політиків, журналістів і пересічних киян. Найбільше — за недостатню реакцію на сумнівні рішення Київради з виділення ділянок землі. Поповзли чутки — правонаглядове відомство, мовляв, «підіграє» столичній владі і навіть прикриває її.
За інформацією «Главреда», не дуже задоволені активністю Київської прокуратури у сфері земельних відносин і в ГПУ. Але остаточно це з'ясується на майбутній колегії Генеральної прокуратури, присвяченій земельним питанням. Прокурор Києва Євген Блажівський розповів «Главреду», що він думає з приводу скандальної сесії Київради 1 жовтня, виділення землі у Києві і хто винен у тому, що земельна корупція у столиці досягла небачених висот.
«Якби студенти заявили права на ділянки — можливо, вони могли б їх отримати…»
Євгене Миколайовичу, останнім часом столичну прокуратуру особливо активно критикують за бездіяльність відносно земельних питань. На тлі того «беззаконня», що коїться у Києві, її позиція справді здається дещо пасивною. Навіть неозброєним оком видно, що зелені у місті день у день меншає, столицю по-варварськи забудовують, а правонаглядове відомство на це якось мляво реагує…
Парадокс у тому, що кияни, які скаржаться на «варварську забудову» і лають нинішню владу, не розуміють, що відповідні рішення про виділення землі приймалися ще колишньою Київрадою, у старому своєму складі. Не подумайте, що я лобіюю чиїсь інтереси або когось захищаю. У жодному разі. Я просто пропоную подумати логічно — адже будівельникам для того, щоб почати якісь активні дії, після того, як їм було виділено ділянку, потрібно обійти не одну інстанцію, не один кабінет, і на це йде у середньому зо два роки. Тобто фактично ті ділянки, на яких зараз триває будівництво, були виділені Київрадою ще у 2004—2005 роках, деякі навіть у 2002—2003-му. Ось чому мене дещо дивує, коли деякі депутати, які самі мали відношення до незаконного виділення землі, сьогодні звинувачують інших.
Що стосується пасивності прокуратури, я можу просто навести цифри — у 2006 році нами було подано 55 документів прокурорського реагування, які стосувалися земельних питань, у 2007-му — 74, і лише за три місяці 2008-го таких документів уже 35. У 2006 році ми вимагали повернути 90 га землі, у 2007-му — 2 000 гектарів. На жаль, наші вимоги не завжди підтримує суд. Саме прокуратура одразу ж відреагувала на спробу зменшити територію ландшафтного заповідника «Жуків острів» з 1 794,6 га до 196 гектарів, оскаржували ми рішення і щодо інших скандальних ділянок — скажімо, виділення ТОВ «Рибальський рай» землі в Оболонському районі, недалеко від озер Двірець і Карачун, виділення землі біля Пирогового.
При цьому нам сьогодні доводиться подавати позови і на старі рішення, прийняті ще колишньою владою. Це буває, коли надходять відповідні скарги на рішення 4—5-річної давнини. У будь-якій справі, як правило, є 2—3 зацікавлені сторони, і той, хто не отримав земляної ділянки, зазвичай оскаржує рішення про її виділення. Буває, скаржаться люди, яким не подобається, що щось будується біля їхнього будинку.
Можливо, незаконні рішення приймалися і колишньою владою. Але сьогодні ця тенденція помітно посилилася. Одіозну сесію 1 жовтня 2007 року, коли під шумок було роздано найкращі шматки землі, інакше, як «земельною вакханалією» назвати не можна…
На сесії 1 жовтня 2007 року справді було прийнято багато спірних рішень стосовно землі, і на це прокуратура теж адекватно відреагувала. У своїх позовах ми перш за все прагнули охопити найбільші ділянки. Всього до господарського суду було подано 18 позовів, які оскаржували виділення в цілому понад 1 400 га, — це землі, які було вилучено без узгодження з Кабінетом Міністрів (що передбачає стаття 149 Земельного кодексу) і передано 17 обслуговуючим кооперативам для житлової забудови. Скажімо, мова йде про великі ділянки на Жуковому острові, на території урочища Церковщина, поряд із музеєм «Пирогове», на вулиці академіка Заболотного у Голосіївському районі Києва. На нашу думку, оскільки площа земельних ділянок перевищує допустиму площу для винесення постанови про їхню передачу органом місцевого самоврядування, рішення про їх відчуження мав приймати Кабінет Міністрів. Але господарський суд не погодився з нашими аргументами, і 17 позовів відхилили.
Чому суд першої інстанції відхилив ваші позови, чим він це мотивував?
Суд вважає, що порушення, про які ми говоримо, є незначними.
Ми ж упевнені, що суд відхилив позови безпідставно, тому подали апеляцію. Якщо раптом Апеляційний суд погодиться з думкою своїх колег з районного суду, ми подамо касацію до Вищого господарського суду. Така наша позиція — боротися до кінця.
Крім того, під час розслідування кримінальної справи щодо сесії 1 жовтня підготовано ще близько 30 позовів. Вони стосуються ділянок, виділених підставним особам, котрі фігурували у цій справі, — студентам, які за невелику винагороду передавали свої документи іншим людям і таким чином фіктивно отримували землю. Зараз на ці ділянки накладено арешт і готуються позови про повернення землі у власність міста.
А чому ці позови подаються лише зараз, адже з 1 жовтня минуло вже ні мало ні багато півроку?
По-перше, всі документи щодо сесії були остаточно оформлені наприкінці листопада, тоді ми й почали оскаржувати їх у судах. Ми не могли оскаржувати неоформлені рішення. Що стосується позовів, пов'язаних із кримінальною справою, то спочатку потрібно було провести почеркознавські експертизи, допити, очні ставки, інші слідчі дії, і лише після цього ми почали готувати матеріали до суду. Позови ми подаємо вже під час розгляду кримінальної справи, коли закінчуємо «відпрацьовувати» конкретні ділянки. Коли, розібравшись із цією ділянкою, слідство доходить висновку, що з'явилася можливість повернути її у власність міста — подається відповідний позов. Це не так просто, як може здатися — по суті, кожна ділянка — це хай невелика, але окрема кримінальна справа.
Але найбільша складність у цій справі — це те, що всі спірні рішення ідеально оформлені, і, на перший погляд, до самих документів прискіпатися дуже складно, зовні вони виглядають бездоганно — є всі дозволи, всі узгодження. Навіть тим самим кооперативам землю виділяли не просто так, а в рамках спеціальної молодіжної програми. Я скажу навіть більше — якщо хтось із цих студентів раптом вирішив би заявити свої права на ці ділянки — можливо, вони могли б їх отримати…
Адже формально-то все правильно — ці документи готували дуже сильні грамотні юристи, які вміють знаходити «слабкі місця», діри в законах, крізь які можна прослизнути і уникнути відповідальності. Лише коли починаєш ретельно вивчати ці матеріали, можуть виникнути якісь сумніви. Для того, щоб до цього «докопатися», потрібно серйозно попрацювати. Чим зараз і займаються як слідчі прокуратури, так і оперативні працівники МВС. Слідство триває.
Під час розслідування кримінальної справи, пов'язаної із сесією 1 жовтня 2007 року, було затримано помічника депутата райради Блоку Леоніда Черновецького Михайловського. Міліція вже звинуватила прокуратуру в тому, що вона випустила його на волю (при тому, що це був головний підозрюваний у цій справі) і їм довелося затримувати його вже у зв'язку з іншою справою…
Ну, насправді це був просто колишній студент, який співпрацював з одним з депутатів Блоку Черновецького у районній раді. Так, студенти на перших допитах називали спочатку його прізвище — мовляв, це він забирав у них паспорти. Відносно цієї молодої людини було зібрано матеріали. Але коли ми провели очні ставки, ті самі студенти почали відмовлятися від своїх свідчень, більшість його так і не впізнала. Тож на той час достатніх підстав, аби порушити відносно нього кримінальну справу і взяти його під варту, не було. Але це не виключає того, що під час слідства така справа з'явиться і запобіжний захід буде обрано. Дивно, що довкола цього хлопця взагалі зчинили такий галас, адже насправді він — далеко не головна дійова особа. Це всього-на-всього другорядний персонаж, «середня ланка» у цій афері. Понад те, у студентів збирали паспорти кілька осіб, і він був лише одним з них. А відносно депутата райради М., який працював реєстратором і з яким співпрацював цей студент, я, як прокурор, порушив кримінальну справу, її розслідують.
Кримінальну справу, про яку ви говорите, прокуратура порушила за фактом зловживання службовим становищем посадовцями КМДА. Скажіть, які конкретно посадові особи там фігурують?
У цій справі конкретні посадові особи поки що не фігурують, адже справу порушено за фактом. Є люди, на яких було виділено земельні ділянки, — є ті, хто отримав їх законно, а є ті, хто передав свої паспорти для їх отримання. Справу ще розслідують, і я не можу сказати нічого більше. Потрібно зробити ще чимало — експертизи, виїмки. Ми вже здійснили більше півсотні виїмок документів, і потрібно проводити нові — в управліннях, відділах міськадміністрації.
Проте у обивателя складається враження, що організатори цієї афери — керівництво Київради, яке в авральному порядку зібрало сесію наступного після виборів ранку, що вже само по собі є підозрілим. Навряд чи без «благословення» перших осіб усе це було б можливо…
Я не можу сказати ні «так», ні «ні». Зі свого досвіду знаю, що в таких ситуаціях може бути по-різному. Буває, що організатори — справді найвищі особи, а буває, що вони лише підписують документи, особливо не замислюючись над ними і не підозрюючи, що тут не все чисто. Бачать, що є всі папери, всі дозволи, узгодження — і ставлять підпис. Я повторюю, що зовні з документами там усе було гаразд. Люди, котрі працюють у відділах Київадміністрації, — грамотні фахівці.
Хоча, за великим рахунком, схеми, які використовуються в цій справі, існували завжди. Ніхто Америку тут не відкрив. Схеми з виділенням землі кооперативами застосовувалися давно, так само, як видача землі на підставних осіб. Просто зараз, можливо, у зв'язку з якимись політичними нюансами, ця тема набула особливого резонансу.
«Слід з'ясувати, як було завдано ушкоджень Черновецькому»
Сьогодні історія з будівництвом біля Республіканського стадіону вилилася у справжній скандал практично державного масштабу. Чому прокуратура свого часу не відреагувала на відповідні рішення Київради?
Це було до мене, тому точно сказати не можу. Рішення приймали депутати колишнього скликання. Чому вони його прийняли — складно сказати. Знаю, що із цього приводу відповідним чином реагувала і прокуратура міста, і Генеральна прокуратура, але рішення за позовами приймав суд.
Прокуратура не так давно порушила кримінальну справу, в якій фігурує зять Черновецького Супруненко. Скажіть, чому справу було порушено за фактом побиття, а не відносно конкретних осіб, адже фігуранти справи добре відомі?
Почнемо з того, що це справа трирічної давнини. Коли минуло стільки часу після подій, потерпілі починають давати суперечливі свідчення — називають то одні прізвища, то інші. На мій погляд, правильно, що було порушено кримінальну справу — без цього не можна буде поставити крапку в цій історії, і правильно, що її було порушено за фактом, а не відносно конкретних осіб — у цьому разі не буде якоїсь упередженості, буде можливість нормально в усьому розібратися. Цю справу розслідує досвідчений слідчий. Зараз ми знаходимо навіть тих людей, яких раніше не опитували, проводимо з ними слідчі дії. Гадаю, що врешті-решт буде прийнято об'єктивне рішення.
До речі, я помітила, що прокуратура дуже часто вважає за краще порушувати саме «фактові» кримінальні справи, уникаючи конкретних імен. Це що, спроба перестрахуватися?
Ну чому ж? У 2007 році у нас було порушено багато справ з хабарництва (у нас у цьому відношенні налагоджено гарну співпрацю з оперативними службами СБУ, ГУБОЗом, територіальною міліцією). Всі ці справи порушувалися відносно конкретних осіб. Тому що були конкретні докази, у тому числі речові, що цей злочин скоїла конкретно ця людина. Причому висувалися досить серйозні звинувачення — скажімо, у двох випадках (йшлося про голів сільрад) фігурували хабарі у 450 тисяч, у мільйон триста тисяч доларів…
Невже у Києві немає «своїх» великих хабарників? Чому столична прокуратура порушує справи відносно голів і депутатів сільрад?
Київська прокуратура порушувала справи відносно голів сільрад, оскільки покупці були з Києва і зустрічі відбувалися у столиці.
Але при цьому у нас торік було кілька гучних справ відносно київських чиновників — справу щодо співробітників управління Дніпровського району вже направлено до суду, так само, як і справу відносно чиновників Подільського району. Передано до суду і торішню гучну справу за звинуваченням у великому хабарі заступників глави адміністрації Дніпровського району. Порушувалося і ще дві справи стосовно співробітників міської адміністрації, яких також звинувачували у хабарництві. Так, це не вище керівництво, це співробітники середньої ланки. Але ми залежимо від оперативних служб — якщо їм удасться зібрати достатньо доказів для порушення справи, ми її порушуємо, інакше ми цього зробити не можемо.
Але хочу просто зазначити, що кожну десяту справу з хабарництва в країні закінчує слідчий саме Київської прокуратури, а кожну дев'яту справу відносно представників правоохоронних органів спрямовує до суду теж слідчий нашої прокуратури. За два роки ми направили до суду одинадцять кримінальних справ відносно співробітників податкової служби, і ще кілька справ розслідуються — гадаю, навряд чи інша прокуратура в країні може похвалитися такою статистикою. Скажімо, не так давно ми порушили справу відносно начальника районного управління податкової міліції, який вимагав хабара у понад 30 тисяч доларів.
Ви маєте на увазі племінника народного депутата Мельника?
Прізвище підслідного не маю права розголошувати згідно із законом. У будь-якому разі, для нас не має значення, чий це племінник чи син...
До речі, про корупціонерів — нещодавно столична прокуратура направила до суду справу відносно колишнього міністра транспорту Миколи Рудьковського. Окрім розтиражованого всіма ЗМІ звинувачення у розтраті бюджетних коштів у зв'язку з польотом до Франції, які ще епізоди фігурують у цій справі?
До суду направлено справу за одним епізодом. Наскільки я знаю, розслідування за іншими епізодами веде СБУ, в нашому слідчому управлінні є ще одна справа щодо Мінтрансу. Але там сказати щось конкретне поки не можна. Ми призначили ревізію КРУ і чекаємо на її результати.
Зважаючи на останній конфлікт прокуратури і міліції, особливий інтерес викликає справа, порушена у зв'язку з конфліктом Луценка і Черновецького на сесії Київради. Справа не здається дуже складною — чи скоро її буде передано до суду?
Основні слідчі дії вже проведено, всіх свідків — учасників засідання РНБО допитано. Серед них вищі посадові особи країни — голова Верховної Ради, заступник Генерального прокурора, в.о. голови СБУ, міністри, губернатори тощо.
Їхні свідчення не суперечать одне одному?
У безпосередніх очевидців інциденту особливих суперечностей у свідченнях немає. Є незначні розбіжності, які пов'язані з тим, що хтось стояв ближче, хтось далі. Тепер ми чекаємо на результати експертизи відносно Юрія Віталійовича, оскільки він заявив, що йому теж було завдано тілесних ушкоджень. Тому потрібно з'ясувати, чи є ці ушкодження, і якщо є — яким чином їх було завдано. Експертизу проводить Київське бюро судмедекспертизи. Коли будуть результати, прийматимемо якесь рішення у цій справі.
Повертаючись до ситуації, що склалася сьогодні у земельній сфері, що, по-вашому, потрібно зробити, аби вона змінилася? Як зупинити розбазарювання землі, корупцію, яка досягла неймовірних розмірів?
Перш за все законодавство має бути конкретнішим, щоб його не можна було двояко трактувати. Потрібно внести певні зміни до Земельного кодексу. Необхідно розмежувати землі.
Ви підтримуєте ідею проведення аукціонів, закладену у новому законі про бюджет?
Я вважаю, що доти, доки ми просто виділятимемо земельні ділянки і десятки чиновників матимуть до цього відношення, у нас існуватиме корупція. Сьогодні, щоб розпочати будівництво, потрібно зібрати 50 підписів, потрібно обійти купу чиновників, і це — благодатний грунт для зловживань. Для того, аби цього не було, потрібно, щоб на аукціон виставлялася ділянка з готовим пакетом документів з усіма узгодженнями, дозволами. Тобто щоб процедура стала максимально знеособленою, і невідомо було, для кого ці документи готуються. Щоб той, хто виграє конкурс, міг одразу ж приступати до будівництва. Тоді у чиновників не буде можливості чинити якісь перешкоди і вимагати гроші. Крім того, земля перейде до рук того, хто більше заплатив, а отже, і місто отримає більше грошей. Тоді і квартири для киян будуть дешевшими, і корупцію буде мінімізовано. Звісно, наші «умільці» з часом зможуть винайти якісь нові схеми, щоб обходити закон. Але сьогодні можна було б хоча б прибрати такі очевидні речі. Закон про бюджет частково говорить про це, але, як на мене, потрібно чітко виписати процедуру, щоб була можливість контролю за нею. Єдине, щоб при цьому не вийшло, як із громадським контролем за держзакупівлями.
Якщо говорити про Київ, то, як у будь-якій столиці, тут існує ще одна проблема. Сюди всі прагнуть потрапити, і ніхто звідси не хоче їхати, при цьому людям хочеться жити у центрі, де більше культурних розваг, краща інфраструктура. Якби хтось проаналізував ситуацію за 10 років, то з'ясувалося б, що з кожним роком вільної землі у Києві, особливо у центрі, дедалі меншає — і ажіотаж довкола земельних ділянок ставав дедалі більшим, і з кожним роком він зростатиме і зростатиме, що цілком природно. На мою думку, щоб розв’язати цю проблему, потрібно створювати центри в кожному районі — зі своєю інфраструктурою, розважальними, торговельними комплексами — щоб люди могли вирішувати там свої питання, і менше було потреб їздити до центру.
