Російська еліта: всі групи впливу
Зазвичай вона нечисленна (є таке нежорстке правило «300 сімей»), але контролює майже всі сфери та основні фінансово-промислові потоки держави. Правляча еліта розподіляється, у свою чергу, на групи впливу, що змагаються між собою. Багато в чому саме ці тертя і визначають внутрішню політику держави. Втім, проблеми для стабільності держави створюють не самі ці суперечності – небезпечна ситуація, коли владні групи цілком перекривають доступ до державних і суспільних кар'єрних сходів найкращим представникам інших соціальних прошарків.
Дослідник владної харизми Чингісхана і монгольського суспільства середніх віків Тетяна СКРИННИКОВА називає два найважливіші шляхи поповнення управлінців на найвищому рівні – «влада за кров’ю» (групи впливу, сім'ї, клани) і «влада за заслугами» (самостійне політичне зростання). У жодній країні колишнього СРСР другий шлях непорівнянний за масштабами з першим.
Зараз, коли в Росії ось-ось приступить до обов'язків новий президент, у правлячій еліті РФ неминучі зміни. А які вони, групи впливу першого рівня, другого? Хто править бал у середовищі регіоналів?
Дружні бульдоги під килимом
«Група впливу», як пише директор алматинського ЕЦПИ Рустем ЛЕБЕКОВ, це організована група, яка через фінансово-економічну потужність і/або лобістські можливості має або прагне отримати важелі системного впливу на законодавчі та виконавчі органи влади на користь певних інтересів або сил. Кожна з груп впливу володіє своїми ресурсами – близькість до першої особи, чиновники на керівних і впливових посадах, кадри силових відомств, підприємства, як правило, високодоходні (збиткові нікому не цікаві), банки та інші фінансові структури, засоби масової інформації, підтримка і зв'язки із зовнішніми силами – транснаціональними корпораціями і державами, інтелектуальна еліта, до якої, окрім учених, належать релігійні та культурні діячі, журналісти, політтехнологи тощо.
Основа політики груп впливу тіньова. Іноді ця «боротьба бульдогів під килимом» проявляється і в публічному просторі, але вельми рідко. Люди, як і фінансові активи, переходять з однієї групи впливу в іншу, і позиції будь-якої групи коливаються, але тільки в тих рамках, які визначає президент Володимир Володимирович ПУТІН. Він, як маршал на рицарському турнірі, і виносить свою ухвалу – «бій пішими», «бій кінними», «бій до першої крові» або «бій до смерті». Принаймні так було донедавна.
Одна з відмінностей російських груп впливу від казахстанських – російські владні та бізнес-структури настільки великі, що часто в них присутні 2-3, а то й більше груп впливу, що борються між собою.
Наприклад, у ФСБ Росії присутні мало того що угруповання Ігоря СЄЧІНА і «газпромівців» Дмитра МЕДВЕДЄВА, але й основна маса чекістів, контрольована директором ФСБ Миколою ПАТРУШЕВИМ і помічником президента РФ Віктором ІВАНОВИМ. Ця основна маса чекістів розподіляється на кілька згуртованих географією служби або загальною картиною світу груп. Якщо ми додамо вплив силовиків Держнаркоконтролю і Слідчого комітету РФ, що швидко зростає, то, зрозуміло, загальне визначення «силовики» буде абсолютно порожнім. Відповідно, і вихідців із спецслужб значно більше, ніж у Казахстані, – в російських компаніях тих, які колишніми не бувають, десятки тисяч.
Члени сім'ї ВВП не втручаються в політику і великий бізнес, що істотно спрощує регулювання конфліктів в еліті. За Бориса ЄЛЬЦИНА члени президентської сім'ї так активно брали участь у міжгрупових війнах, що заслужили назву «Сім'ї» з великої літери. Нічого подібного за Володимира Путіна не було і, судячи з усього, не буде за Дмитра Медведєва.
Іншою серйозною відмінністю від казахстанської ситуації є перехрещеність російських груп впливу, найчастіше через весілля «золотих» синів і дочок вищих чиновників, а в разі олігархічних груп через спільне володіння найбільшими активами. Крім того, в Росії є можливість досить спокійно і безпечно міняти лояльність до тієї або іншої групи, що складно уявити в Казахстані, де навряд чи дуже просто перейти, скажімо, представникові «корейської» групи впливу до складу «бішкекської євразійської» або «нафтової».
Вплив кожної з груп вельми великий, але тримається він на підтримці Путіна безпосередньо або через дружні групи і персони. Слід зазначити, що за вісім років правління ВВП там уже всі свої, випадкових немає, тож доля Гусинського або Березовського, Ходорковського або Гуцерієва членам елітного класу не загрожує.
Вплив Путіна — вся Росія
Як склалася сучасна російська еліта? Є такий анекдот: «Людина приїжджає поїздом на Ленінградський вокзал у Москві. На пероні до неї підходять двоє в штатському.
– З Пітера?
– Так, з Пітера.
– Читати, писати вмієте?
– Зрозуміло, читаю й пишу.
– Чудово! Працюватимете в уряді Російської Федерації».
У Росії все зав'язано на першій особі, тому джерело кадрового резерву простежується по його біографії.
Наприклад, навчався і працював у Ленінградському державному університеті на юрфаку: разом з ВВП гризли граніт науки і навчали студентів обраний президент Російської Федерації Дмитро Медведєв, глава «Ощадбанку Росії» Герман Греф, начальник Слідчого комітету Олександр БАСТРИКІН. Не менш як сорок людей нинішнього політбомонду вийшли з цього джерела. Це кадрове джерело характеризується цілковитою залежністю від ВВП.
Служив у КДБ, у Німеччині: товаришами по службі ВВП були помічник президента Віктор Іванов, перший віце-прем'єр Сергій ІВАНОВ, глава Держнаркоконтролю Віктор ЧЕРКЕСОВ, директор ФСБ Микола Патрушев, глава держкорпорації «Ростехнология» Сергій ЧЕМЕЗОВ, глава Федеральної митної служби Андрій БЕЛЬЯНІНОВ. Чекістів характеризує те, що вони небоязко забирають/купують активи навіть у теперішніх олігархів, а також прагнуть вирішувати протиріччя між собою або в рамках діалогу, або в рамках щільного контролю за діяльністю братів по цеху і відповідних «записок цареві-батечкові про свавілля невірних опричників» (просто стежать за рештою груп чекістів і з ентузіастом доносять один на одного).
Працював у мерії Санкт-Петербурга, в Комітеті із зовнішніх зв'язків або КУГИ: звідти заступник керівника адміністрації президента Ігор Сєчін, голова правління «Газпрому» Олексій МІЛЛЕР, повпред у ЮФО Дмитро КОЗАК, міністр фінансів Олексій КУДРІН, керівник справами президента Віктор КОЖИН, спікер Ради Федерації Сергій МІРОНОВ, прем'єр-міністр Віктор ЗУБКОВ. В порівнянні з іншими джерелами, цей кадровий резерв практично вичерпано, зате всі його представники належать до «недоторканних» для атаки інших груп — доносити ВВП і атакувати можна, але малоймовірно, що Путін дасть хід компромату.
Відпочивав і будував будинок у дачному кооперативі «Озеро»: разом з ВВП на сусідніх дачах відпочивали глава РАО «Російські залізниці» Володимир ЯКУНІН, міністр освіти і науки Андрій ФУРСЕНКО, голова ради директорів банку «Росія» Юрій Ковальчук. Загалом не більш як 10 осіб, причому цей елітний клуб повністю закритий, зважаючи на від'їзд ВВП з Санкт-Петербурга до Москви.
Частина еліти, звичайно, залишилася ще з єльцинських часів, але вони вбудовані в існуючу систему відносин, яка утворилася після відходу «сірого кардинала Кремля» Олександра ВОЛОШИНА з поста керівника адміністрації президента РФ. Всі керівники АП РФ після Волошина вже не ризикували грати в «сірих кардиналів».
Наразі в Росії є шість груп впливу першого рівня: «газпромівці і пітерські юристи» Дмитра Медведєва, «оборонщики ВПК» Сергія Чемезова, «силовики «Роснефти» Ігоря Сєчіна, «енергетики, атомники і нанотехнологи» Анатолія Чубайса, «силовики-чекісти» Миколи Патрушева, Віктора Іванова і Віктора Черкесова, «дачний кооператив «Озеро» Володимира Якуніна і Юрія Ковальчука.
З цього списку видно, що одіозні олігархи, які володіють багатомільярдними активами, не входять на сьогодні до жодної групи першого рівня. Олігархи відтиснуті держапаратом, що зростає, або на другий рівень (Мордашов, Фрідман, Махмудов), або прилучилися в лобізмі своїх інтересів до однієї з груп першого рівня (Дерипаска, Абрамович, Потанін, Вексельберг, брати Несіси).
Це відрізняє ситуацію від казахстанської. Крім того, список показує, що в Росії банки не становлять окремих груп впливу, незважаючи на свою потужність, а в Казахстані саме банки сформували навколо себе найбільші бізнес-політичні групи. Різниця між Казахстаном і Росією особливо сильно позначиться в 2008 – 2009 рр., коли в усьому світі фінансову сферу лихоманитиме, а зростатимуть в ціні видобуток ресурсів і реальне промислове виробництво.
Групи першого рівня об'єднують тисячі управлінців і контролюють капітали в сотні мільярдів доларів. Наприклад, вартість лише одного активу групи пітерських юристів – ВАТ «Газпром» — перевищує $500 млрд. Вартість активів другої за потужністю групи військово-промислового комплексу Росії щодо капіталізації значно менша. Натомість саме активи групи Сергія Чемезова є найбільш недокапіталізованими і отримують найбільші суми з федерального бюджету, і саме цю групу в першу чергу підтримує найбільший у Росії банк – ВАТ «ВТБ». Як мінімум тому, що саме продукція другої групи впливу є найбільш затребуваною на світовому ринку і навіть дефіцитніша, ніж нафта й газ.
І якщо раніше дослідники намагалися знайти «гроші Путіна», то зараз стало зрозуміло – це безглуздо. Володимир Путін прийшов серйозно й надовго. Він зумів відійти від ненадійної схеми регулювання балансу сил між групами методами кадрових призначень і силовими. ВВП отримав величезний кадровий ресурс регіональних еліт, управлінських груп оборонно-промислового комплексу. Поле впливу Володимира Путіна зараз — вся Росія.
«Газпромівці» Дмитра Медведєва
У Дмитра Медведєва крім звичайних кадрових можливостей першого віце-прем'єра і колишнього керівника адміністрації президента були два могутні ресурси – «Газпром» і Асоціація юристів Росії. Ідеологію цієї групи можна охарактеризувати так: вуглеводні як зброя. На відміну від групи силовиків Сєчіна, вони вважають за краще лякати сусідів не атомними підводними ракетоносцями, а перекриттям газового вентиля.
До складу групи входять: Дмитро Медведєв – обраний президент Російської Федерації, колишній перший віце-прем'єр, колишній керівник адміністрації президента, Антон Іванов – голова Вищого Арбітражного суду, Микола ВІННІЧЕНКО – директор Федеральної служби судових приставів, Олексій Міллер – гендиректор «Газпрому», Костянтин ЧУЙЧЕНКО — член правління «Газпрому», Ілля ЄЛІСЄЄВ — заступник голови правління «Газпромбанку», Ігор ШУВАЛОВ – помічник президента, Сергій ДУБІК – начальник управління президента з питань державної служби, Юрій ТРУТНЄВ – міністр природних ресурсів, Ім'ярек – якийсь заступник директора ФСБ Росії, регулярно згадуваний у пресі як лобіст газпромівців.
Політичне прикриття – ліберальне крило партії «Єдина Росія». Угруповання дружить із «енергетиками» Чубайса. Ще треба зазначити, що до групи Медведєва належать численні силовики середнього складу.
У групу, контрольовану «пітерськими юристами», входять: ВАТ «Газпром», ТОВ «Нафтогазова компанія «Ітера» (Ігор Макаров), хімічний холдинг «СИБУР», металургійний і гірничорудний холдинг «Металлоинвест» (Алішер Усманов), ФПГ «Промислово-металургійний холдинг» (Борис Зубицький), ВАТ «Уральська гірничо-металургійна компанія» (Іскандер Махмудов), ЗАТ «Російська мідна компанія» (Ігор Алтушкін), ЗАТ «Уралмаш – Бурове устаткування» (Назім Ефендієв), ВАТ «Мосенерго», лісопромислові компанії ЗАО «Ілім Палп Ентерпрайз» і ВАТ «Санкт-Петербурзький картонно-поліграфічний комбінат», ВАТ «Газпромбанк», «Газфонд», керівна компанія «Лідер», ВАТ «Інвестиційний банк «КІТ Фінанс» (Олександр Винокуров), медійні активи «Газпром-медіа» (ІД «Коммерсант», газети «Коммерсант», «Час Пік», журнали «Коммерсант-Власть», «Коммерсант-деньги»), телеканал «НТВ» і ВАТ «ТНТ-телесеть», ІТ-компанії ВАТ «Газком», ТОВ «Газсвязь», ЗАТ «Газтелеком» і десятки інших великих підприємств у найрізноманітніших галузях економіки Росії.
Слід зауважити, що після обрання Дмитра Медведєва президентом Росії абсолютно неминуче розмивання згуртованої газпромівської групи. Крім того, в інтернет-простір активно вкидаються ідеї, на наш погляд, висмоктані з пальця, що газпромівці спробують перехопити вищу владу в Росії, відтіснивши силовиків і оборонників і ослабивши цим Путіна.
Сам ВВП з гумором прокоментував цю ситуацію в тому дусі, що портрета Дмитра Медведєва у себе в робочому кабінеті вішати не буде. А після указу президента Путіна від 03.03.2008 N295 Дмитра Медведєва почали називати – «новообраний і такий, що не вступив на посаду президента Російської Федерації». Незабаром, звичайно, він на цю посаду вступить. А група газпромівців продовжить свою подальшу експансію в електроенергетику, машинобудування, гірничорудну промисловість і хайтек, але потіснити більш швидке зростання групи Сергія Чемезова не зуміє.
Військово-промисловий асфальтовий каток
Групу оборонників Сергія Чемезова найкраще характеризують російські народні приказки. Наприклад: «У Росії що не збирай – все одно вийде танк» і «За державу образливо».
З середини 2005 року в Росії почалися акуратні зміни в структурі управління економікою Росії. Причому настільки тонкі, що не вимагали ні схвалення Держдуми і Ради Федерації РФ, ні підтримки уряду Росії. Зміни почалися в регламентах діяльності федеральних держкомісій, внаслідок чого зникли недоліки трьохланкового адміністративного розподілу Дмитра Козака (міністерство – служба – агентство), а самі міністерства багато в чому втратили контроль за регулюванням своїх галузей (наприклад, урядова комісія з питань розвитку промисловості, технологій і транспорту «забирає» частину регулюючих повноважень у Мінтрансу, Мінпроменерго і Мінекономрозвитку). Другий процес – створення замість ФГУПів і державних ВАТ юридичної форми державних корпорацій, що виводить держкорпорації з реального управління і контролю з боку уряду РФ.
І це лише два «путінські удари».
Окрім Сергія Чемезова розвиток групи контролює віце-прем'єр Сергій Іванов, що має серед силовиків найчистішу репутацію (для нас також важливо, що саме команда С.Б. Іванова найефективніше працює в Казахстані і країнах Центральної Азії).
Найбільший актив цієї групи – ГК «Ростехнологии» (державна корпорація зі сприяння розробкам, виробництву і експорту високотехнологічної промислової продукції «Ростехнологии», колишній «Рособоронэкспорт»). Фінансову потужність ГК «Ростехнологии» забезпечує ВАТ «Банк ВТБ». Стосунки між групою «Газпрому» і ГК «Ростехнологии» можна назвати обережними, вони прагнуть не конфліктувати і дотримуватися меж зон впливу.
Зазначимо, що ГК «Ростехнологии» і в цілому група Сергія Чемезова контролює ВАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація», ВАТ «Об'єднана промислова корпорація «Оборонпром» (вертолітобудування і мотори), ВАТ «Об'єднана суднобудівельна корпорація», ЗАТ «Русспецсталь», ВАТ «АВТОВАЗ», ВАТ «КамАЗ», ЗАТ «Концерн «Високі технології Р» (у олігархів забиратимуться гірничорудні активи), ВАТ «Електронні системи», авіакосмічну галузь тощо.
Але й цього мало – у групи найбільш сильний ресурс – людський. Кадри беруться з усієї Росії, адже, на відміну від нафтогазових груп «Газпрому» і «Роснефти», десятки тисяч малих і середніх міст Росії за радянських часів були повністю зав'язані на військово-промисловий комплекс.
Таким чином, у групи Сергія Чемезова є єдиний серед решти груп першого рівня пасіонарний ресурс російської провінції і російського ВПК.
По Казахстану аналогій з ГК «Ростехнологии» проводити не ризикнемо. На наш погляд, якась слабка подібність може вийти, якщо на базі АТ «Національна атомна компанія «Казатомпром» і АТ «Національна компанія «Казахстан інжиніринг» створити єдиний високотехнологічний холдинг для роботи в атомній промисловості, IT-індустрії, космічній галузі, електроенергетиці і найбільш складних виробництвах ВПК.
У Казахстані немає аналогічної російській інженерної школи, і розмазування кадрів по всій економіці просто не дозволяє бути ефективними в хай-теку.
«Силовики «Роснефти»» Ігоря Сєчіна
«Яструби» російської еліти. Жили б в 19-му столітті – замість Побєдоносцева придумали б гасло: «Православ'я, самодержавство, народність». Прихильники державного регулювання економіки, нарощування військової потужності та імперської ідеї.
До групи силовиків належать: Ігор Сєчін – заступник керівника адміністрації президента, Володимир УСТІНОВ – міністр юстиції, колишній генпрокурор (дочка Сєчіна одружена із сином Устінова), Сергій Богданчиков – гендиректор «Роснефти», Віктор Христенко, міністр промисловості та енергетики (дочка Христенка Юлія одружена з молодшим сином глави «Роснефти» Богданчикова Євгенієм, син Володимир очолює раду директорів ВАТ «ЧТПЗ», дружина Христенка Тетяна ГОЛІКОВА – сама по собі міністр соцоздороврозвитку РФ), Геннадій Тимченко (банк «Росія», найбільший нафтотрейдер Росії Gunvor і контроль над «Сургутнефтегазом»), Володимир Богданов – голова ВАТ «Сургутнефтегаз»; Валерій Назаров – керівник Федерального агентства з управління федеральним майном, «православний олігарх всієї Туви» Сергій Пугачов («Межпромбанк», ЗАТ «Об'єднана промислова корпорація»).
Політичне прикриття – консервативне крило «Єдиної Росії». Союзників у цієї групи практично немає навіть у середовищі силовиків, натомість уважних недоброзичливців скільки завгодно.
«Енергетики, атомники і нанотехнологи» Анатолія Чубайса
Пітерські економісти-ліберали являють собою залишки знаменитого семінару на Зміїній горі, звідки пішли всі молоді ліберали-реформатори – Чубайс, Гайдар, Авен, Васильєв, Кох і так далі. Підтримують ліберальну, монетаристську ідеологію, запеклі супротивники «імперської ідеї». З чуток, спонсорують «Марші незгодних» і ряд націоналістичних російських рухів.
Сам Анатолій Чубайс вчасно зіскочив з чужорідного для Росії поїзда лібералів-західників – у кадровій роботі зробив ставку на потужний потенціал методологічного руху радянського психолога і філософа Георгія ЩЕДРОВИЦЬКОГО (найбільшу частину методологів очолює син Георгія Щедровицького Петро), а як ідеологію обрав енергійну і безпечну концепцію «ліберального імперіалізму».
До складу групи входять: Анатолій Чубайс – глава РАО «ЄЕС Росії», Олександр Волошин – голова ради директорів РАО «ЄЕС Росії», колишній керівник адміністрації президента, Олексій Кудрін – міністр фінансів (контролює алмазовидобувального монополіста ЗАТ «АК АЛРОСА»), Герман ГРЕФ – голова ВАТ «Ощадбанк Росії», Сергій КИРІЄНКО – голова Держкорпорації «Росатом», Аркадій ДВОРКОВИЧ – начальник експертного управління адміністрації президента, Ельвіра НАБІУЛЛІНА – міністр економічного розвитку і торгівлі РФ, Леонід МЕЛАМЕД – керівник держкорпорації «Російська корпорація нанотехнологій».
Уламок єльцинської епохи, група головного ідеолога приватизації в РФ є гарним свідченням того, як підтримка ззовні – американська і міжнародних фінансових кіл – може дозволити вижити групі впливу і навіть приховано опонувати існуючій владі. Крім того, Анатолій Борисович спирається на один з існуючих центрів підготовки управлінців в РФ – методологів Щедровицького, яких він за своє перебування у владі розставив в такій кількості і на такі посади, що боротися з ними марно (в Інтернеті фігурують списки в сотні методологів-управлінців у регіонах РФ і топ-менеджерів великих компаній). Ми додали б, що боротися з методологами і не потрібно – цей ресурс ще зіграє свою позитивну і важливу роль у розвитку Росії.
Політичне прикриття групи Чубайса – це партії «Яблоко» і «Союз правих сил». Тісні зв'язки у неї і з «пітерськими юристами», багато з яких покликав до Москви саме Анатолій Чубайс.
Аналогії по Казахстану проводити неможливо, хоча приватизаторів держмайна в Казахстані цілком вистачає. Хай-тек у Казахстані тягнеться до «Казатомпрому», а електроенергетика – до банківсько-фінансових груп. Але головне – нічого подібного російським методологам немає.
«Силовики-чекісти» і закритий клуб кооперативу «Озеро»
Це угруповання представлене «лицарями плаща і кинджала», нинішніми й колишніми, а також іншими людьми з «гарячим серцем і чистими руками». Як і силовики, вони прихильники імперських поглядів і надсильної держави. Проте методи у них інші – таємні і заплутані (ну як і личить спадкоємцям Дзержинського і полковника Ісаєва), причому настільки, що результат часто буває зворотний. З цим угрупованням пов'язують численні рейдерські захоплення в Росії під гаслом «Експропріація несправедливо приватизованого!». Нові Робіни Гуди, щоправда, не роздають грошей бідним. Докладніше про це можна прочитати в пріснопам'ятному інтерв'ю Олега ШВАРЦМАНА в «Коммерсанте», ну і в численних статтях про рейдерство в «Експерті».
До складу цієї групи входять: Микола Патрушев – директор ФСБ, Віктор Іванов – помічник президента, Анатолій Сердюков – міністр оборони, Рашид Нургалієв – міністр внутрішніх справ, Віктор Зубков – прем'єр-міністр, колишній керівник Федеральної служби фінансового моніторингу, Борис Гризлов – спікер Держдуми.
З групою «силовиків «Роснефти» Сєчіна перебувають у стані «довіряй, але перевіряй». Зате з військово-промисловою групою Чемезова в дуже лояльних відносинах.
Основу групи дачного кооперативу «Озеро» становлять особисті друзі Володимира Путіна. До її складу входять: Володимир Якунін – президент ВАТ «Російські залізниці», Юрій, Михайло і Борис Ковальчуки – банк «Росія» та інвестиційна компанія «Аброс», ФДМ «Російський науковий центр «Курчатовський інститут», Андрій Фурсенко – міністр освіти і науки, Володимир Кожин – керівник справами президента РФ, Володимир Смирнов – колишній генеральний директор ВАТ «Техснабэкспорт», Володимир Матюхін – керівник Федерального агентства з інформаційних технологій, Сергій Лавров – міністр закордонних справ, Михайло Байдаков – голова «Міленіум-банку».
Для розуміння того, що таке банк «Росія» і його можливості, можна звернутися до популярної літератури – серії книжок «Бандитський Петербург» Андрія Константінова. Там є такий банк «Инвест-перспектива». Так от, банк «Росія» за можливостями на порядок «крутіший», тільки, зрозуміло, не використовує різні протиправні дії.
Своєї партії у них немає і бути не може, а в бізнесі група кооперативу «Озеро» більше тяжіє до деяких крупних російських олігархів.
Групи впливу на підхваті
На другому рівні гравців вже декілька десятків, але вони звичайно трохи менші — контроль над одним регіоном або невеликою держструктурою, в грошовому вираженні це максимум кілька десятків мільярдів доларів. Іноді у фінансовому плані це дуже потужні групи (наприклад, група «пітерських зв'язківців» Леоніда Реймана), але і в цих випадках вони не належать до груп першого рівня через відсутність політичних амбіцій і не відбудованої управлінської кадрової політики.
З груп впливу другого рівня найпомітніші:
- Група голови "Державної корпорації з будівництва олімпійських об'єктів і розвитку міста Сочі як гірськокліматичного курорту" Семена Вайнштока,
- Група начальника охорони президента РФ Віктора Золотова (не Коржаков, але все одно вельми впливовий),
- Група Дмитра Козака,
- «Пітерські зв'язківці» Леоніда Реймана,
- Група директора Федеральної служби охорони Євгенія Мурова,
- «Тюменці та ханти-мансійці» керівника Адміністрації президента РФ Сергія Собяніна,
- Група заступника керівника адміністрації президента РФ «головного ідеолога Росії» Владислава Суркова,
- Група найуспішнішого політичного бізнесмена Росії Володимира Жириновського, також іменована ЛДПР,
- Комуністична партія РФ (олігархи грального бізнесу, агропром, ряд крупних металургійних підприємств і будівельних компаній).
З регіональних губернаторів справжніми впливовими лідерами є обрані губернатори єльцинського і «ранньопутінського» періодів на зразок Юрія Лужкова, Єгора Строєва і Олександра Хлопоніна, а також керівники національних республік (знову ж таки не призначені останнім часом) такі як Муртаза Рахімов, Мінтімер Шаймієв і Рамзан Кадиров.
Групи впливу другого рівня є постійним і серйозним джерелом кадрового поповнення груп першого рівня, але можливостей самим групам вийти в «першу лігу» ні в кого з другого рівня немає.
Майбутня кадрова мобілізація
Звичайно, залишається дуже багато додаткових питань: яка роль Олександра Мамута, Олега Дерипаски і Романа Абрамовича; у чому секрет «непотоплюваності» голови одного з наймогутніших воєнізованих організацій Росії Сергія Шойгу або чому досі державні пости обіймає колишній губернатор Санкт-Петербурга Володимир Яковлєв? Але це вже менш важливі теми.
Найімовірніше, в 2008 році настають серйозні зміни в розкладі груп впливу в Росії. Відносини з Казахстаном тільки поліпшуватимуться, і мабуть, що це зближення з Казахстаном підтримають усі до єдиної групи першого рівня. Важливу роль на казахстанському напрямі можуть відіграти ВАТ «Банк ВТБ», російський «Банк розвитку» (колишній Зовнішекономбанк), Євразійський банк розвитку і в цілому структури ЄврАзЕС, але лише в тому випадку, якщо Казахстан підтримає прискорену інтеграцію трійки – Росії, Білорусії і Казахстану – за активної участі в цьому інших країн ЄврАзЕС.
Проте найважливішим моментом у Росії буде майбутня мобілізація – і не лише економіки, вірніше, навіть не стільки економіки. Інерція Росії в русі політичного і економічного маятника становить 7-8 років. Це означає, що вже в 2008 – 2009 роках кадровий голод на державних управлінців і керівників великих корпорацій стане просто нестерпним.
На тлі того, що Росія в 2005 – 2007 рр. продовжувала інерційний сценарій розвитку з посиленням ваги сировинних галузей і банків у загальній структурі економіки РФ (всі слова про інноваційний високотехнологічний розвиток Росії поки залишилися лише словами), неминучим стане спроба вищої влади в РФ вирішити проблему кадрів радикально. Дуже м'яко назвемо це майбутньою «мобілізацією управлінських кадрів» – тим самим процесом, який був описаний Тетяною Скринниковою в книжці «Харизма і влада в епоху Чингісхана» як другий шлях поповнення еліти «за заслугами і чеснотами».
Автори — аналітики Асоціації прикордонної співпраці.
