Білоруси розсварилися зі Штатами Роман Яковлевський, для «Главреда» Відносини між США і Білоруссю виявилися замороженими. Сьогодні на наполегливе прохання Лукашенка Мінськ залишила американський посол.

Отже проголошені санкції США почали реально впливати на стан правлячого режиму в Білорусі.

Білоруський правитель нерідко розважає своїх підданих різного роду рішеннями, які якимсь чином пожвавлюють стабільний стан країни. Ось і цього разу, напередодні жіночого свята 8 березня стало відомо, що Білорусь відкликала свого посла зі Сполучених Штатів і порекомендувала послові США в Білорусі пані Карен Стюарт залишити країну. Невідомо, відзначає американський посол жіноче свято чи ні, але «подарунок» вона отримала.

«Попередні повідомлення про те, що посол вислана, не відповідають дійсності. Білоруський уряд рекомендував — я думаю, це ввічлива фраза, — щоб вона повернулась у Сполучені Штати для консультацій», — повідомив Представник Державного департаменту США Том Кейсі. І Сполучені Штати таки ухвалили рішення відкликати посла Карен Стюарт для «короткочасних консультацій». Про це посол сама повідомила вранці 12 березня на зустрічі з представниками об'єднаних демократичних сил Білорусі.

А відкликання Мінськом посла в США представник Держдепартаменту назвав «внутрішнім рішенням білоруського уряду». «Ми глибоко розчаровані, що уряд Білорусі ухвалив таке рішення. Але, відверто кажучи, якщо білоруський уряд бажає шкодити сам собі, то він має право це робити», — підсумував Кейсі.

У заяві зовнішньополітичного відомства Білорусі роз'яснювалося, що рішення відкликати для консультацій посла Михайла Хвостова було ухвалене у зв'язку із введенням додаткових санкцій проти концерну «Белнефтехим». Як виявилось, 6 березня на офіційному сайті міністерства фінансів США були опубліковані огляд і роз’яснення до всіх введених відносно Білорусі санкцій.

Хроніка передсвяткового загострення відносин між Мінськом і Вашингтоном була б неповною, якщо не зазначити, що білоруська влада, як їй здавалося, напружила й решту, акредитованих у Мінську глав дипломатичних місій держав–членів ОБСЄ. Їх запросили в МЗС на зустріч із заступником міністра закордонних справ Білорусі, де на адресу США прозвучав ряд звинувачень.

Запрошеним дипломатам роз'яснили, що останні кроки адміністрації США відносно Білорусі прямо суперечать даному зобов'язанню і кидають виклик усім членам ОБСЄ.

«Якби білоруська влада дійсно хотіла нормалізації відносин з Європою і США, їй, у першу чергу, слід було виконувати зобов'язання в рамках ОБСЄ та інших міжнародних організацій. ОБСЄ – це зовсім не Росія, на яку сподівається офіційний Мінськ, і механізми ОБСЄ дійсно можуть використовуватися для демократичних перетворень», – пояснив «Главреду» колишній заступник глави МЗС Білорусі і координатор громадянської ініціативи Хартія-97 Андрій Санніков. Він також зазначив, що білоруське МЗС «якось дивно» прагне не розв’язання, а посилення конфлікту. Словом, конфлікт, що вибухнув, має виглядати вселенським.

До речі, сам глава МЗС Сергій Мартинов у цей напружений день опинився в Римі, де взяв участь у церемонії державного похорону Фра' Ендрю Берті, Князя й Великого Магістра Суверенного Військового Мальтійського Ордена, сімдесят восьмого глави мальтійських лицарів. Але куди більшу увагу спостерігачі звернули не на цю відсутність міністра, а на телефонну розмову Лукашенка з Путіним, після якої й вибухнув дипломатичний скандал, що затьмарив радість Брюсселя з приводу підписання 7 березня угоди про відкриття повноцінного представництва Єврокомісії у Мінську. Цієї події у Брюсселі чекали майже два роки.

Прес-служба Олександра Лукашенка, зокрема, повідомила, що під час розмови з Путіним були обговорені «узгоджені дії у зовнішній політиці, а також стан і перспективи відносин Білорусі з окремими західними країнами». Наскільки узгодженим з господарем Кремля виявилось, буквально наступного дня після цієї розмови, рішення Лукашенка відносно США однозначно сказати важко. Втім, як і про конкретний зміст їхніх інших розмов. Наприклад, під час останніх зустрічей у спорткомплексі «Сілічі» під Мінськом і в Сочі.

Для розуміння розвитку ситуації довкола Білорусі, мабуть, не варто ігнорувати й іншу телефонну розмову, що відбулася у Володимира Путіна з Джорджем Бушем незадовго до офіційного повідомлення білоруської сторони про відкликання свого посла. Якщо вірити інформації деяких дипломатичних джерел, у розмові президенти зачіпали й білоруську тему. І, швидше за все, Москва прагнутиме дотримуватися зовні нейтральної позиції у нинішньому білорусько-американському конфлікті.

«Ще за пару годин до скандалу джерела інформації у Вашингтоні, Берліні, Парижі, Вільнюсі таі навіть Києві давали абсолютно благостиву картину відносин між Заходом і офіційним Мінськом», – зазначив «Главреду» московський політолог Андрій Суздальцев. За версією політолога, білоруський правитель розіграв цей «декоративний скандал» і зателефонував Путіну, з метою зняти у Кремля можливі підозри з приводу затіяної Лукашенко політичної гри навколо діалогу із Заходом. Про серйозність гри, нібито, мало свідчити і перебування глави МЗС у Римі, де під час похорону Великого Магістра міністр Мартинов провів серію неформальних контактів з деякими західними VIP.

Звичайно, враховуючи природну хитрість, яку приписують Лукашенку, від нього можна чекати найнеймовірніших політичних комбінацій. У тому числі і з Заходом. Та варто нагадати, що багато гонорових версій московських та інших політологів, наприклад, в оцінках та прогнозах ситуацій у Кремлі та в Україні виявились у результаті, м'яко кажучи, надуманими. Схоже ставлення помітне й щодо ситуації з Білоруссю. На повному серйозі висловлюються думки, що завдяки цьому скандалу, Лукашенко зможе використати момент, щоб запропонувати себе, ні багато ні мало, як третю сторону в конфлікті між Росією та США. Тверезішими видаються думки, що цей світовий гравець вміє робити ходи не на шахівниці, а самою шахівницею, коли не те що третій, а й другій силі робити нема чого.

Упродовж усіх років свого правління Лукашенко неухильно йшов до того, щоб вперше в історії США Конгрес ухвалив спеціальний закон про Білорусь. Тобто, документ не одноразової дії. У 2006 році Джордж Буш його продовжив, внісши доповнення до цього закону. Саме ці доповнення й передбачають санкції відносно банківських рахунків і фінансових операцій білоруських закордонних установ і білоруських торгових представництв, підприємств з державним капіталом. Суто за законом, Адміністрація США 13 листопада 2007 року ввела санкції відносно білоруського державного концерну «Белнефтехим». Американський мінфін заморозив банківські рахунки концерну та його представництв у Німеччині, Латвії, Україні, Росії й Китаї, що знаходяться під юрисдикцією США, а також рахунки дочірньої американської компанії Belneftekhim USA Inc.

Удар уцілив у найболючіше місце білоруського «економічного дива» – перепродаж російських нафтопродуктів. Підконтрольний особисто президентові Білорусі концерн «Белнефтехим» дає до 25% експортної виручки Білорусі й підтримує платоспроможність «соціальної ринкової економіки», що живе в основному за рахунок переробки вуглеводневої сировини і продажу калійних добрив.

У правлячих колах Білорусі почала наростати паніка – заморожування активів означає крім прямих втрат утруднення в майбутніх розрахунках. Експерти звертають увагу на те, що на ринку нафти і нафтопродуктів прийнято розраховуватися доларами, отже більшість розрахунків йдуть через американські банки. А там як ті гроші, які направляє «Белнефтехим» своїм партнерам, так і ті, що він отримує, відтепер виявилися замороженими.

Під ударом також опинився т.з. «венесуельський» проект, на який у Мінську покладають величезні надії. Лукашенко домовився зі своїм заокеанським другом Уго Чавесом, що білоруські нафтовики отримають концесію на видобуток нафти в гирлі річки Оріноко з тим, щоб вторговані від її продажу гроші пустити на придбання російської нафти власне для Білорусі. Природний ринок для венесуельської нафти – США та країни американського регіону, а розрахунки – природно в доларах через американські банки.

Незважаючи на оголошені санкції, переговори з білоруською стороною тривали. Так, ще в січні 2008 року сторони обговорювали можливості звільнення політичних в’язнів. Проте, на думку американської сторони, забагато свідчень того, що політична ситуація погіршувалася. І в березні зчинилася буря.

У інтерв'ю «Білоруським новинам» помічник заступника держсекретаря США з питань демократії, прав людини і праці Девід Крамер пояснив, що причина останньої кризи в білорусько-американських відносинах — «небажання білоруського уряду звільнити Олександра Козуліна».

Сьогодні звільнення екс-кандидата в президенти Олександра Козуліна — єдина умова, яку США, а з ними і Євросоюз, висувають для того, щоб почати з Білоруссю «діалог про діалог»: сісти за стіл переговорів і обговорити кроки для поліпшення відносин. Вісь Вашингтон–Брюссель–Мінськ зав'язується на людині, яку Захід називає «останнім політв'язнем Білорусі». «Ми зробили це, щоб продемонструвати білоруській владі серйозність наших намірів, показати їй, що вона має заплатити високу ціну за свої дії», – підкреслив Девід Крамер.

А тим часом посол США в Мінську Карен Стюарт залишила Білорусію. У заяві американського посольства в білоруській столиці із цього приводу сказано таке: «Позиція Сполучених Штатів відносно Білорусії та продовження діалогу з білоруським керівництвом залишається незмінною. Білоруське керівництво має звільнити всіх політв'язнів, які перебувають у місцях позбавлення волі».