Але, попри все це, керівництво КП «Київський метрополітен» продовжує стверджувати, що столичне метро – найбезпечніший вид транспорту! Звичайно, така заява дещо шокує – на страшному тлі доволі частих випадків потрапляння пасажирів на рейки. Що робити? Чи можна вберегти метрополітен від таких НП?

Порівнюючи трагічну статистику за декілька років, саме час братися за голову. Тільки цього року на рейки метрополітену вже потрапили дев'ятеро. За інформацією прес-служби «КП Київський метрополітен», троє - тому що їм стало зле. Решта шестеро – з метою самогубства. Як ми знаємо, двоє з них загинули… Обидва випадки з різницею в тиждень сталися на метро «Вокзальна», яка стала за цей час фатальною.

Торік випадків потрапляння на рейки було 6, усі - з метою накласти на себе руки. Три випадки з шести стали фатальними. Ще раніше, в 2006-му, під поїзд потрапили теж шестеро, загинула 1 людина. Всі випадки – з метою самогубства, причому двоє з цих людей були психічно хворі, один перебував у нетверезому стані.

Кожного разу в таких випадках рух на певній лінії метро зупиняють. Найдовше наша підземка простояла 8 грудня 2007 року – більш ніж півтори години!

До речі, програма розвитку і будівництва, у тому числі й посилення безпеки проїзду, Київського метрополітену стартувала ще в 2006 році – нічого такого специфічного, протисуїцидального, вона, звичайно, не передбачала. Щоправда, ще торік проблема суїциду в метро не стояла так гостро, як зараз, і керівництво метрополітену лише нещодавно впритул зіткнулося з жорстокою реальністю – та міняти вагони виявилося недостатньо.

Міняти метро слід зсередини! І такі зміни тут вже помітні. На дверях біля виходу з метро з'явилися нові написи – у фразу «притримуйте двері» додалося слово «будь ласка». Щоправда, поки що ніякі «будь ласка» не допомогли зупинити хлопця 5 березня, що кинувся під поїзд метро на все тій же злощасній станції «Вокзальна». Дякувати богові, його вдалося врятувати. Пощастило! А ось двох інших молодих людей - хлопця й дівчину, що наклали на себе руки минулого місяця, врятувати не вдалося, вони загинули.

Начальник КП «Київський метрополітен» Петро Мірошников від того, що відбувається, вже й сам мало не впадає в… депресію. Принаймні керівництво метрополітену поставило собі поки що, на жаль, не вирішуване завдання - зменшити кількість охочих накласти на себе руки, на біду метрополітенівців, саме у них на очах та на очах десятків, а то й сотень пасажирів.

«Тема сумна, і для нашого колективу – стресова, – поскаржився «Главреду» Мірошников. - Але ми змушені з цим рахуватися, це існує. Таке відбувається не лише на нашому підприємстві - просто ми працюємо публічно, не приховуємо інформації. А причин того, що відбувається, за нашим розумінням, багато. Люди, потрапляючи в метрополітен, відчувають себе там некомфортно: адже тут і замкнутий простір, і величезне скупчення людей, швидкозмінна обстановка. Все це відбивається на відчуттях».

За інформацією Мірошникова, жодних додаткових засобів, як уберегтися від потенційних самогубців, у нашому метро немає: «Метрополітен забезпечує безпечне пересування людей з нормальною психікою!».

У 2008 році заплановано 2 млрд гривень на фінансування програми будівництва і розвитку мережі метрополітену до 2010 року. З цих грошей на забезпечення специфічної, скажімо так, безпеки не буде виділено нічого. Хіба що нові станції, які незабаром з'являться в Києві, оснастять спеціальними ліфтами для інвалідів. А ще вагони збираються міняти на комфортніші європейські - вже зараз «Київський метрополітен» веде переговори з відомими європейськими компаніями.

Втім, розповідали нам, досвід показує: ні відеокамери в метрополітені, ні наявність додаткових працівників на станціях не здатні запобігти нещасним випадкам.

І метрополітенівці вирішили підійти до проблеми креативно - «зробити метро добрішим». Це й написи на дверях, де додано «будь ласка» (до речі, багато хто починає звертати на поважне слово увагу лише після того, як прочитають про це в пресі). На платформах метро ( а не лише на ескалаторах) звучатиме музика - подекуди її вже вмикають зараз. Крім того, скоро у вагонах ми почуємо дитячі голоси, якими нам оголошуватимуть: «Станція метро «Університет», обережно, двері зачиняються». А ще з метро приберуть депресивний напис – «виходу немає». Не треба ходити до психолога, щоб знати: будь-які «меседжі», чи то реклама, чи слоган, відкладаються підсвідомо в голові.

Обіцяють також, що персонал у метро перестане… грубіянити. Навіть сам Мірошников підтверджує – дійсно, не завжди персонал поводиться адекватно: «Він має бути терпиміший до пасажирів, потрібно розуміти, що люди нервують, особливо в години пік. Чималих нервів коштує постояти 15 хвилин біля входу в метро, щоб увійти».

Ще одне цікаве нововведення – пасажири метро знатимуть, скільки хвилин залишилося до прибуття поїзда. Табло, на якому сьогодні світиться, скільки часу минуло після від'їзду поїзда, змінять для зручності пасажирів. Для їхньої ж зручності до кінця року, якщо міська влада додасть фінансування, з'являться безконтактні пропускні системи – проїзний автомату достатньо буде просто «показати».

Хоч випадки суїциду або ж його спроб останнім часом відбуваються переважно на станції метро «Вокзальна», вибір місця пояснюється збігом багатьох обставин, вважають психологи. Проте погоджуються, що саме на «Вокзальній» чи не найбільші і до того ж постійні натовпи пасажирів, а при цьому ще й багато незручностей, дискомфорт.

Утім, на думку психологів, суїцид у метро швидше пояснюється «доступністю способу», та й можливістю, хоч як по-блюзнірськи це звучить, прославитися – про цю пригоду голосно розтрубить преса. Але все-таки рішення накласти на себе руки навряд чи спаде на думку зненацька – людина, як правило, до нього готується заздалегідь. Однозначно оцінити сьогоднішню ситуацію із суїцидами у метро складно навіть фахівцям.

«Стрибнути під поїзд у метро – це один з найпростіших варіантів, – розповів «Главреду» завідувач кафедри психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Шупіка Валерій Кузнєцов. – Найчастіше люди приходять до цього у стані глибокої депресії. Коли є вже сформоване бажання звести рахунки з життям. І для них подібна інформація десь у пресі – наче маячок. Сигнал до дії! Бажання наслідувати, приміряти ситуацію на себе. А метро, хочете чи ні, це потік. Негатив. Звісно, почасти цей вчинок здійснюється «на публіку» – із підсвідомим розрахунком, що, можливо, його або її врятують, що він або вона залишиться в живих. Але ж людям у такому стані потрібна кваліфікована медична допомога…»

Суїциди чи спроби суїциду саме на «Вокзальній» – не тенденція, вважає разом з тим психолог. Радше це, як завжди у подібних випадках, – наслідок неуваги як працівників метрополітену, так і навколишніх пасажирів, та й близьких людини, котра якось «не так» поводиться. Адже сьогодні майже на всіх станціях метро встановлені відеокамери, скрізь є чергові, крім того, завжди поряд із такою неадекватною людиною є мимовільні спостерігачі. А врешті-решт виходить, що врятувати людину ніхто, мабуть, не горить бажанням.

«У готовності до суїциду різні причини, – розповідає Кузнєцов. – У когось – нещасливе кохання, у когось – нерозв'язна ситуація у житті, проблеми з близькими людьми, матеріальним становищем. Але найчастіше це безвихідь. Крім того, першопричиною може бути психічне захворювання – людина чує голоси в голові і виконує те, що чує. Але у будь-якому разі головне – вчасно звернутися просто за консультацією до фахівця. І це зовсім не означає, що людину покладуть до психлікарні».

Таку консультацію можна отримати у районному диспансері, анонімно, каже Кузнєцов. Існують також «гарячі лінії довіри». Крім того, психолог радить не пускати, як то кажуть, на самоплив ситуацію: якщо щось таке ви помітили у ваших близьких, то не відмахуватися треба, а вчасно допомогти.

«Отримати консультацію – це ж не боляче. Я сам іноді надаю допомогу людям, якщо звертаються – просто консультую, не питаючи ні імені, ні прізвища. А кількість суїцидів, на мою думку, зростає ще й через появу безлічі приватних клінік – люди, потенційно готові до суїциду, немов розчиняються, зникають. Адже вони ніде не числяться!»

До речі, фатальну станцію столичного метро «Вокзальна», швидше за все, по-новому відбудують лише до 2012 року. «Нам зараз надходять пропозиції з приводу розвитку Привокзальної площі, – розповів Мірошников. – Ми готуємося до «відкриття конверта», тобто тендеру на всі ці роботи». За останньою його інформацією – можливо, саму станцію доведеться навіть опустити ще на 11 метрів, адже під площею, можливо, буте прокладено автомобільний тунель. Але у будь-якому разі планується, що нова станція буде зручнішою і комфортнішою, обов'язково з’явиться другий вихід, а отже, менше буде штовханини і більше можливостей у працівників метро бачити пасажирів, оцінювати їхні дії.