Документ під капітуляцію! Газова угода між «Газпромом» та «Нафтогазом» «Главред» У розпорядження "Главреда" потрапив проект угоди між НАК "Нафтогаз" та РАО "Газпром". Прокоментувати його ми попросили директора енергетичних програм Центру "НОМОС" Михайла Гончара.

Досягнуті домовленості між «Газпромом» та «Нафтогазом» - це домовленості, які мають на меті розрядити поточну напружену ситуацію, але вони не вирішують проблему в цілому. Вірогідно, з російського боку політика батога буде змінена на політику пряника.

Інший аспект полягає в тому, що психологічна перемога виявилась з українського боку. Це дійсно безпрецедентний випадок: вперше за 16 років знайшовся уряд, який вистояв  пресингу газового монополіста.

Проте,  перемога в бою не означає перемоги у війні, бо якщо боргові питання, зафіксовані в запропонованому російською стороною – «Газпромом» - варіанті угоди, можна вважати потенційно вирішеними, то питання стратегічного характеру, які фігурують у цьому документі, є неприйнятними для української сторони. Важко навіть собі уявити, що, наприклад, «Польське Гурніцтво Нафтове і Газовніцтво» (аналог НАК «Нафтогаз України») погодилось би на те, аби спільне російське-польське підприємство «Європолгаз», яке діє в Польщі, стовідсотково  контролювало б видобуток газу на території країни. Нонсенс! Але ж росіяни саме це пропонують у проекті угоди.

У цьому проекті, що не стаття, то пастка або маніпуляція. Маніпуляція закладена вже в преамбулі, де йдеться про домовленості Президента Росії і Президента України, досягнуті в ході їхньої зустрічі. Цих домовленостей у формалізованому вигляді ніхто не бачив. Звідси і перша проблема:  користуючись відсутністю відповідного документа, з підписами президентів, російська сторона, в особі «Газпрому», закладає певний елемент маніпуляцій: в угоді є позиції, які, або повинні бути зняті, як такі, що не обговорювались президентами  або президенти мають розшифрувати і підписати свої «досягнуті домовленості». Інакше – угода виглядатиме як документ капітуляції  України перед «Газпромом». Проаналізуємо по деяких ключових пунктах.

Отже, пункт 1.5. про врегулювання заборгованості («стороны пришли к согласию о том, что в случае если Нефтогаз Украины не погасит в установленные сроки указанную в пункте 1.1 задолженность, Нефтегаз Украины произведет уступку прав требования «Газпрому» по уплате указанных услуг по транзиту природного газа возникающих по контракту… в пользу ЗАО Укргазэнерго»). Така пропозиція в принципі прийнятна, бо  її тимчасове застосування з метою погашення заборгованості означає, що ми своїми майбутніми доходами по транзиту розрахуємося за минулі борги. Проте далі звертаємо увагу на другу частину цього пункту: «указанные договор уступки прав требований подписывается  «Нафтогазом Украины», ЗАО «УкрГазЭнерго» одновременно с подписанием настоящего соглашения». Це вже капкан, тому що невідомо, які речі будуть закладені в той договір. Не можна виключати, що там будуть фігурувати пункти,  які цю тимчасову норму зроблять постійною: себто, по суті, ЗАО «УкрГазЕнерго» чи його правонаступник отримає право розпоряджатись транзитними надходженнями, і тоді «Нафтогаз» перетворюється просто в  транспортний цех газпромівської «доньки» і не контролюватиме власні фінансові потоки.

Пункт 2.2 Совместное предприятие СП1 Росукргаз учреждает на территории кантону Цуг Швейцарии  поставки природного газа в Украину.

Тут, фактично, йдеться про «РосУкрЕнерго» дубль два, нічого по суті не змінюється.  

Пункт 2.4 Регулирование отношений сторон, акционеров СП1,  в части организации корпоративного управления компаниями осуществляется соответственно законодательством страны корпорации Швейцарии и  соглашения акционеров  подписываемого сторонами в соответствии с английским правом.  

На перший погляд – це хитромудрі юридичні формулювання формального характеру. Але, насправді, цей пункт означає, що окрім даної угоди (якщо її, звісно, підпишуть), крім статутного документу СП1 («Росукргаз») буде також підписана угода акціонерів, яка детально регламентуватиме внутрішні процедури й відносини між акціонерами, де можуть бути закладені  норми, що абсолютно відрізнятимуться від принципу паритетності, починаючи від процедурних моментів (голосування на загальних зборах акціонерів), і закінчуючи розподілом дивідендів. І в тому випадку, якщо виникає якась конфліктна ситуація чи суперечка, то сторони будуть при її вирішенні керуватися виключно угодою акціонерів, яка не є публічною. У випадку критичної ситуації, коли сторони звернуться до лондонського арбітражу, для нього будуть несуттєвими будь-які законодавчі норми України чи Росії. Єдиною визначальною нормою для лондонського арбітражу буде позиція, закладена в угоду акціонерів. Таким чином, якщо подібна угода буде підписана, щось вирішити на користь «Нафтогазу» буде просто неможливо.

Пункт 6. Нафтогаз Украины  заключит с СП2 контракт на поставку всего природного газа, добываемого на территории Украины в целях его дальнейшего сбыта СП2 потребителям Украины.

Це означає, що програма зміцнення енергетичної незалежності України шляхом опори на внутрішні ресурси – газ власного видобутку, буде працювати на «Газпром», який тут же пролобіює організацію прибуткової схеми експорту частини українського газу.

Пункт 3.3  Поставляемый в Украину природный газ, а также природный газ добываемый на территории Украины предназначенный исключительно для потребителей Украины и не подлежит реализации за пределы территории Украины.  

Ця стаття є дискримінаційною і просто кабальною – тут йдеться про заборону експорту газу власного видобутку, що в «Газпромі» кваліфікують як реекспорт його газу. «Газпром» часто посилався на те, що така норма міститься і в його угодах з європейськими парнерами. Однак, ще в 2003 – 2004 роках Єврокомісія провела відповідне розслідування і визнала положення про «пункт призначення газу», наявне в контрактах між «Газпромом» і його європейськими партнерами, як таке, що протирічить  антимонопольному законодавству ЄС,  а також принципам конкурентної політики і лібералізації ринку газу. Саме тоді ЄК зобов’язала свої компанії переглянути подібне положення.  Після рекомендації Єврокомісії «Газпром» пішов на те, щоб з усіх довгострокових контрактів з європейськими партнерами прибрати цю статтю. А у випадку України, цей пункт свідомо закладається.

Пункт 2.3 Стороны рассмотрят возможность использования в качестве СП2 ЗАО Укргазенерго, в случае выкупа Газпромом  50 процентов акций ЗАО Укргазенерго у компании Росукренерго, в этом случаи Нафтогаз Украины обязуется не использовать право преимущества выкупа акции ЗАО Укргазенерго принадлежащих Росукренерго.

Якщо діяти у відповідності з написаним, то виходить, що «УкрГазЕнерго» як і РУЕ теж нікуди не зникає - воно просто переформатовується в СП2 з іншою назвою. Відмінність ситуації полягатиме в тому, що «Газпром» в цій ситуації отримає ще більшу частку - 50% замість сьогоднішніх 25% - на внутрішньому ринку газу, що є абсолютно неприйнятним для української сторони, а також не відповідає європейській практиці співробітництва між «Газпромом» і  його європейськими партнерами.

Автор - директор енергетичних програм центру «НОМОС»