Скандал: Кільчицька проти столичного пологового будинку Тетяна Катриченко, Людмила Ковальчук, для «Главреда» Не ущухає скандал між заступником київського мера Іреною Кільчицькою та столичним пологовим будинком №6 через смерть новонародженого. Чи були шанси у цієї дитини вижити?

Коли довгоочікуваний малюк з'являється на світ раніше наміченого природою терміну, радість батьків затьмарюється невіданням: чи вибереться дитинка, чи стане сил, щоб ствердитися на цьому світі? Українські лікарі дають позитивну відповідь на це питання і роблять усе, щоб недоношені малюки мали всі шанси на повноцінне життя.

З минулого року Україна перейшла на стандарти Усесвітньої організації охорони (ВООЗ) здоров'я і визнає життєздатними всіх малюків, що приходять у наш світ з вагою від 500 грамів. Відповідно, провідні лікарні отримали необхідне устаткування, а лікарі пройшли спеціальне навчання, щоб виходжувати малят. Школа, але іноді навіть суперсучасні технології відступають перед долею – і народжені раніше терміну дітки не виживають. Особливо важко на цьому світі доводиться маловагим малюкам із двійні та трійні.

Киянка Олена Кіуіла двух дочок і сина народила раніше терміну тижнів на 10. На жаль, одна з дочок прожила всього лише чотири доби. Щойно ця новина долетіла до коридорів міської влади, над пологовим будинком №6 навис дамоклів меч. Невже лише через смерть новонародженого заступник київського мера Ірена Кільчицька загрожує звільненням головному лікареві столичного пологового будинку №6 Наталії Печурі?

На благо чи на шкоду?

У пологовий будинок по вулиці Петра Запорожця на початку січня поступила на збереження вагітна жінка, яка виношувала трійню.

«Я була на двадцять другому тижні вагітності, коли після планового візиту в жіночу консультацію мене направили в пологовий будинок на «збереження» через загрозу зриву вагітності, – розповіла «Главреду» Олена Кіуіла, мама дітей. – Я зібрала речі й відразу поїхала туди. Адже на збереженні вже була й раніше: при багатоплідній вагітності загроза завжди велика. Як медик за освітою, я й сама усе розумію. Вже в приймальному відділенні пологового будинку після огляду лікар мені сказала, що сталися зміни в шийці матки і необхідна термінова госпіталізація. Лікарі запевнили, що зберігатимуть цю вагітність, скільки зможуть. Акуратненько, на візку мене перевезли у відділення обсервації. Там я пролежала місяць – практично не вставала з ліжка. Спостерігали нас професори, доценти кафедри акушерства і гінекології, яка знаходиться при пологовому будинку. Головлікар особисто приходила, все постійно контролювала. З цими людьми я прожила місяць. Вони стали рідними нам людьми. З їх допомогою ми протягнули чотири тижні. Сутички почалися 7 лютого увечері. Пологи зупинити вже було неможливо: ніякі препарати не допомагали. Всю ніч завідувачка відділенням обсервації Лариса Семенюк сиділа біля мого ліжка, акушерка не відходила від крапельниці, санітарка була напоготові. Зробили кесареве – і на світ з'явилися дві дівчинки й хлопчик. Після операції я три доби провела в реанімації на інтенсивній терапії. І ні годині без уваги. Заввідділенням реанімації навіть у вихідні приїжджав, щоб особисто контролювати моє лікування. Діточок перевели в дитячу реанімацію: це відділення в 6-му пологовому будинку спеціалізується на передчасних пологах. Для них відразу були приготовлені барокамери. Всім цим займалася головлікар Наталія Печура. Вона все контролювала і заздалегідь повідомила, що очікується трійня, головному акушерові-гінекологові В’ячеславу Камінському».

Критичний вік

Та, попри всі зусилля медперсоналу, одна дитина померла на четверту добу – увечері 12 лютого. Втім, Олена каже, що претензій до лікарів у неї немає: «Ніхто не винен. Лікарі дуже шкодували, що не врятували життя одній дитині. Термін 27 тижнів – той вік, коли діткам важко вижити. Малюки вагою і до кілограма не дотягували, не всі органи були достатньо сформовані. Лікарі робили все можливе, щоб допомогти. Зараз мої малюки в «Охматдиті». Їх хотіли перевезти відразу після пологів, навіть спеціальна машина за ними приїжджала, але за висновками лікарів, діток відразу не можна було транспортувати».

Згідно зі статистикою ВООЗ, 5% передчасних пологів відбуваються до 28 тижня вагітності, приблизно 15% - на 28-31 тижні, близько 20% - на 32-33, а 60-70% на 34-36 тижнях вагітності. На жаль, науковці досі не можуть встановити механізм того, чому дітки не «чекають» наміченого терміну в утробі матері. Тому лікарі більше орієнтуються на цілу низку чинників, які самі по собі не є причиною такої патології, але пов'язані з нею побічно. У «групу ризику» можуть потрапити худі, жінки, робота яких пов'язана з підвищеним стресом, та з захворюваннями ендокринної системи і статевої сфери. Не останню скрипку в цій опері грає також спадковість. Утім, багатоплідна вагітність – теж «чинник ризику». Такі випадки зустрічаються в 0,4-1,6% на сто випадків. На початку 80-х в Україні одна трійня народжувалася на кожних 6,5 тисяч пологів. Наприкінці 90-х – вже на кожну тисячу пологів. Сьогодні взагалі спостерігається тенденція до збільшення кількості випадків багатоплідної вагітності. І пов'язано це з активнішим застосуванням технологій допоміжної репродукції, поганою екологією, попередніми абортами, більш зрілим віком.

«На місцях є координаційні ради, які розглядають смерть кожної дитини. І вони вже вживають певних заходів», – каже Валентина Педан, заступник начальника відділу охорони здоров'я матерів і дітей Міністерства охорони здоров'я України. – Але тема виходжування недоношених дітей актуальна не лише при народженні трійні, а й узагалі. Треба пам'ятати, що глибоко недоношені діти часто хворі. І ця проблема дуже серйозна та вимагає певних умов – спеціальної медичної апаратури, медикаментів, харчування. Цього року Міністерство охорони здоров'я України придбало медичне устаткування для реанімаційних відділень новонароджених дітей на суму 112 млн. гривень».

Так, на жаль, далеко не всі «раніше народжені» з'являються на світ життєздатними, тому що малюк, який провів в утробі матері всього лише 26-27 тижнів, окрім глибокої незрілості має ще цілий букет патологій. Виходжування таких малюків — це без перебільшення справжнє мистецтво лікування. У відділенні інтенсивної терапії республіканської спеціалізованої лікарні «Охматдит» лежать недоношені маловагі малюки, які за сприятливого прогнозу справді ростуть не по днях, а по годинах. На жаль, діти з глибокою морфофункціональною незрілістю критичний поріг так і не долають. Їхніх життєвих сил, помножених на старання медперсоналу, дію спеціальної апаратури і медикаментів вистачає ненадовго.

Зі слів Олени, лікарі її дуже підтримували морально. «Вони врятували нам життя, – стверджує вона. – Все було безкоштовно. Єдине, що ми купували, був куросурф – дорогий препарат для легенів. Як нам пояснювали, його держава не виділяє жодним пологовим будинкам, жодним лікарням. Знайти його і придбати – «головний біль» батьків».

Був би привід…

Інша річ – як так вийшло, що радісна звістка про те, що народилася трійня, перетворилася на скандал міського масштабу. Виявляється, батько дитини відразу після пологів звернувся до адміністрації – зателефонував у кол-центр і запитав, чи є у міста можливість їм допомогти. Сказав, що народилася трійня і їм треба багато дорогих препаратів.

«Нам не потрібні були гроші, ми всього лише питали, чи зможуть нам допомогти з препаратом у разі потреби. Відповідь була такою: розберемося, ваше питання перше на черзі. А потім… почалися ці розбірки з головлікарем. Сьогодні я дуже шкодую, що чоловік взагалі набрав той номер. Замість того щоб медиків якось заохотити, їм загрожують звільненням. Я не хотіла нашкодити ні головлікареві, ні заввідділенням, яка як мати сиділа біля мене. Нещодавно з Київради нам дзвонили і говорили, що все в «Охматдиті» тримають під своїм контролем. Але, думаю, і без опіки чиновників лікарі без уваги малюків не залишили б. Дочку Аліпію вже перевели з відділення загальної терапії, і я разом з нею в звичайній палаті. А синочок – Ілля – ще там».

Думку молодої мами зовсім не поділяє заступник глави Київської міськадміністрації Ірена Кільчицька. Вона знає, що діти в «Охматдиті» у важкому стані, і запевняє, що якби допомогу надали вчасно – ситуація була б інша.

«Ми видали наказ по Головному управлінню охорони здоров'я і медичного обслуговування, згідно з яким головлікар пологового будинку має повідомити всіх – головного акушера-гінеколога Києва, начальника Міськоздорову, його заступника по материнству і дитинству і навіть мене про те, що поступила жінка з патологією або багатоплідною вагітністю. Щоб ми були готові заздалегідь! – обурюється пані Кільчицька. – Тоді ми залучаємо всіх необхідних фахівців. Наприклад, у грудні в четвертому пологовому будинку з'явилася на світ четверня з Івано-Франківська. У нас були готові всі фахівці, дорогі препарати, ДАІ, щоб супроводжувати дітей в перший пологовий будинок, де є реанімаційна неонатологічна служба. Могло статися що завгодно, але ми були готові. То всіх цих чотирьох дітей виходили. Народжені 8 лютого діти теж були недоношені. Вони потребували кваліфікованої допомоги. І сама жінка її потребувала. Головний лікар повинна була тільки повідомити, що почалася пологова діяльність, все решту ми би зробили самі. А вона не повідомила! Вона порушила наказ і взяла на себе відповідальність. Про події ми дізналися тільки після того, як померла перша дитина. Головлікар не мала права брати на себе таку відповідальність. Зараз добігає кінця службове розслідування. Але можу сказати однозначно – до цього лікаря вживатимуться найсуворіші заходи. Ми не допустимо, щоб таке знову повторилося. Раніше такі випадки замовчували. Тепер ми взяли під строгий контроль всі подібні випадки. Тому що дітки з родовими травмами стають інвалідами, а потім звертаються до нас по допомогу в лікуванні. Тому ми будемо все розслідувати, візьмемося за всі пологові будинки, де народжуються діти-інваліди і розглядатимемо відповідність посаді цих головлікарів».

Тим часом у столичному пологовому будинку № 6 дивуються, в чому їх звинувачують.

«Ми повідомляли міських чиновників тричі: перший раз їм подзвонили з жіночої консультації, другий раз – після пологів, і третій – коли одна дитина померла, – сказала Наталя Кротова, заступник головного лікаря столичного пологового будинку №6 з акушерства та гінекології. – Телефонували безпосередньо в Головне управління охорони здоров'я та медичного обслуговування, як того вимагає інструкція. А донести цю інформацію вище – їхня справа. Нещодавно в пологовому будинку працювала комісія Міськоздорову з розбору цього випадку. І вона не знайшла жодного злочину в наших діях ні в медичній частині, ні в сповіщенні».

А в мерії, схоже, зараз учепилися за інше питання: чому протягом першої доби молода сім'я заплатила зі своєї кишені за ліки. Мовляв, якби міська влада була в курсі того, що сталося в пологовому будинку, гроші б знайшлися.

«Учені та неонатологи кажуть, що один дорогий препарат не рятує дитини, – продовжує заступник начальника відділу охорони здоров'я матерів і дітей Міністерства охорони здоров'я України. – Все треба робити в комплексі. Розмови про препарати (для «розгортання» легенів. – Авт.) – спланована рекламна компанія. Минулого року іноземний препарат коштував 3 тис. гривень, цього - понад 4,2 тис. гривень. У нашого заводу немає грошей, щоб проводити таку масштабну рекламну кампанію. І вже завтра може трапитися таке, що незабаром ми станемо залежними від однієї фірми. Або якщо вона раптом піде з ринку України, наші діти гинутимуть. Препарат, який нещодавно критикували на всю Україну, сьогодні пройшов нові клінічні випробування. До того ж він коштує втричі дешевше як зарубіжний. Чому росіяни застосовують свій препарат, американці теж, а ми добровільно потрапляємо в залежність? Зараз ми готуємо техніко-економічне обґрунтування на закупівлю препаратів. Але вирішуватимуть регіони, що вони хочуть. Хоча, враховуючи те , що фірми провели хорошу роботу, ми не знаємо, що замовлять регіони. Але треба розуміти, що є програмне завдання, і ми повинні забезпечити 2,5 тис. дітей препаратами. Але якщо регіони замовлять ліки за ціною більше чотирьох тисяч, ми не укладемося в заплановані гроші. Тож комусь вигідно, щоб люди купували за свої гроші ліки для недоношених дітей. А це не медицина, а безсовісний бізнес».

Але ж не ціна ліків стала причиною смерті малюка. Схоже, це розуміють і в мерії. А пані Кільчицька вже має претензії і до репродуктивних технологій:

«На це питання треба дивитися набагато ширше, – каже Ірена Реонольдівна. – Якщо є репродуктивні технології, то треба з головою ними користуватися – жінки ж не собаки і не коти, що можуть народжувати по шість дітей відразу. Підсаджують більше двох ембріонів, небезпечно для жінки і для дітей. Часто діти не народжуються в строк, а раніше. Не кажучи вже, що це дуже дороге виходжування».

Не виключено, що коли «перевірка» пологового будинку закінчиться на користь останнього, з «оглядами» комісії чиновників заглянуть і в клініку проблем планування сім'ї «Київміськбуду», де, за словами Кільчицької, Олена Кіуіла лікувалася від безпліддя. Якщо це відбудеться, то проблеми у таких закладів тільки починаються.