Вчора в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана прощалися з Тетяною Кривоший, яка в понеділок, 25 лютого, кинулася під поїзд на станції метро «Вокзальна». Про трагедію батьки загиблою дізналися тільки вчора вранці. А вже сьогодні дівчину поховають в її рідному селі Степові Хутори Чернігівської області. Як заведено, у весільному платті, інформує Комсомольская правда в Украине .
Тетяна Кривоший вчилася на 4-му курсі обліково-економічного факультету КНЕУ. За словами однокурсників, нічим особливим не виділялася, але її поважали, адже дівчина ділилася своїми конспектами. Зовсім недавно вона здала зимову сесію. По всіх екзаменаційних предметах у неї були четвірки. «Тетяна Кривоший добре вчилася, - розповів ректор КНЕУ Анатолій Павленко. - Ніколи ні з ким не конфліктувала. Не можу зрозуміти, що могло трапитися».
Після занять Таня зазвичай йшла в четвертий корпус гуртожитку, де жила дотепер. На шостому поверсі гуртожитку вона ділила кімнату з трьома ровесницями: Валею, Аліною та Ганною. Дівчата жили дружно і добре: разом відзначали дні народження, ходили на дискотеки.
У кімнаті №204 все ще - як раніше. Ліжко в кутку під вікном, застелене покривалом. Поряд капці з волохатими мордами собак. На стіні два плакати: один із зображенням Діми Білана, а другий - з Леді Ю в стилі японського аніме.
«Вона дуже любила музику, - розповіла краща подруга Тані та одногрупниця Наташа Василькова. - Веселу, динамічну. Нічого сумного ніколи не слухала й взагалі була дуже веселою».
Зараз в холі гуртожитку на низенькому столику коштує Танін чорно-біла фотографія в чорній рамці. Поряд - букет з чотирьох гвоздик. У гуртожитку неприродно тихо.
«Який жаль, що вона загинула, - говорить охоронець гуртожитку, дивлячись на знімок Тетяни. - Вона завжди була така усмішлива. Правда, останнім часом все частіше за неї бачив сумною. Але питати було ніяково». Василькова теж відмітила, що за декілька днів до своєї загибелі дівчина раптом змінилася.
«Вона завжди була людиною компанійським. Але буквально за декілька днів до трагедії щось трапилося. Була сама не своя, говорила дивні речі: що їй важке, що дуже втомилася, - із сльозами на очах згадує Василькова. - Але що саме її мучило, Таня не говорила, тільки сумно мовчала».
