Львів: губернаторські інтриги Лілія Миц, Львів, для «Главреда» Несподіваний відхід у відставку голови Львівської облдержадміністрації Петра Олійника, якого вже встигли назвати черговою «жертвою» ГАРТівського проекту Віктора Балоги, викликав у регіоні безліч поголосок і пересудів.

Утім, залишався він без роботи менше тижня. Відучора Олійник отримав не таку вже й морочливу посаду радника Президента.

Губернаторська вакансія, що неофіційно відкрилася, притягла до себе безліч імен потенційних претендентів. Серед тих, хто міг її обійняти, називали, зокрема, першого заступника голови ОДА Валерія П’ятака, ректора Інституту підприємництва і перспективних технологій при НУ «Львівська політехніка» Йосипа Хромяка, голову правління «Кредобанку» Степана Кубіва і навіть заступника міністра оборони України Богдана Буцу.

Жонглювання прізвищами в політичних колах Галичини припинилося після просочування інформації з Банкової про можливий президентський «сюрприз» у вигляді призначення губернатором Львівщини бізнесмена Миколи Кмітя, який не фігурував навіть у найфантастичніших прогнозах.

Це повідомлення, що поширилося областю з блискавичною швидкістю, викликало не менш бурхливі обговорення, ніж відставка Олійника. Хоча прізвище підприємця досить відоме в регіоні, сам він для багатьох залишається загадкою.

Микола Кміть, якого чутка вже призначила губернатором, хоча президентська воля ще навіть не оприлюднена на сайті Секретаріату, з січня цього року є президентом холдингу IDS Group – одного з провідних виробників мінеральних вод в Україні. Торік він посів 69-те місце в ТОП-100 найкращих менеджерів країни, а дещо раніше став фіналістом Міжнародного конкурсу «Підприємець року-2006».

Микола Кміть народився 24 березня 1966 року в місті Бучач Тернопільської області. Одружений, виховує сина і дочку. Свій шлях у бізнесі розпочав абсолютно випадково. По закінченні школи Кміть вступив у Ленінградське вище військове училище імені Комарова, де на кожне місце претендувало тоді 17 абітурієнтів. Те, що вдалося йому це без протекції, далося взнаки вже за місяць. Його письмові відповіді раптом вирішили переглянути і знайшли там нібито кілька помилок. Природно, хлопця «попросили» з училища, оскільки його місце було потрібне синові високого військового чину.

Микола Кміть, скориставшись тим, що вступні іспити в багатьох вузах ще тривали, подав документи в Львівський політехнічний інститут і незабаром став студентом механіко-машинобудівного факультету, обравши спеціальність «Прилади точної механіки».

Під час навчання почав займатися дрібним приватним підприємництвом. Будучи ще третьокурсником, разом зі своїми кількома одногрупниками збирав із придбаних запчастин телевізори «Електрон», які згодом возив до Польщі на продаж. Крім того, підробляв на контрольних роботах – студентів-заочників, готових скористатися чужими знаннями, і тоді, і сьогодні вдосталь. А ще торгував чеками (радянською «валютою» того часу) і запрошеннями, за якими наші співвітчизники їздили за кордон.

Коли вся ця «метушня» набридла, разом з приятелем створили своє приватне підприємство, директором якого і став Микола у свої 22 роки. Спочатку займався реалізацією посуду, який юні бізнесмени купували на фарфоровому заводі, очолюваному двоюрідним братом Кмітя. Пізніше почали возити з-за кордону рідке золото, використовуване для розпису чашок і тарілок, інгредієнти для виготовлення лінолеуму тощо.

Проте фірма, що розрослася на той час, невдовзі перестала цікавити Кмітя. Він хотів зайнятися якимсь виробництвом, тоді як партнери пропонували продовжувати займатися торгівлею. В результаті Микола пішов на «вольні хліби», не взявши ні копійки з підприємства. Все, що мав у своєму розпорядженні тоді, - автомобіль і 5 тисяч доларів.

Ідея виробляти бутильовану воду з'явилася в Моршині, де Кміть відпочивав разом із сім'єю. Але спочатку спробував себе як продуцент макаронів. Із цього нічого не вийшло, оскільки придбане італійське устаткування виявилося не дуже якісним. Та і з сировиною тоді були перебої. Зібравши залишки своїх грошей і позичивши ще 30 тис. доларів у кузена-фарфорника, Кміть поїхав до Угорщини і купив там устаткування для розливу мінеральної води. З цього, власне, і стартував майбутній завод «Оскар», що випускає нині мінеральну столову воду «Моршинська».

У 2004 році підприємство об'єдналося з Миргородським заводом мінеральних вод і їх дистриб'юторами – компаніями «Нова» і ІДС («Індустріальні дистриб'юторські системи»). Так народився холдинг IDS Group, генеральним директором якого і запропонували стати Миколі Кмітю. Сьогодні він представлений на ринку ТМ «Миргородська», «Моршинська», «Старий Миргород», «Трускавецька заповідна», «Трускавецька природна» «Трускавецька кришталева», «Сорочинська», а також є офіційним імпортером «Боржомі» в Україні.

Займаючись бізнесом, Микола Кміть ніколи раніше не переймався політикою, не був членом жодної партії і не балотувався в депутати навіть районного рівня. Це найбільше й дивує з огляду на можливе призначення його на посаду губернатора.

Не помічений він і в «порочних зв'язках» з сильними світу цього в масштабі України. Якщо, звичайно, не брати до уваги «грузинський» слід у бізнесі. Власником контрольного пакету IDS Group став міжнародний холдинг GG & MW/IDS Group, який випускає «Боржомі». Велику роль в об'єднанні підприємств відіграла інвестиційна фірма Salford, створена колишнім керівником Альфа-банку Євгенієм Іоффе. Ходять чутки, що вона керує активами й Бадрі Патаркацишвілі, бізнес-партнер Бориса Березовського. А компанію Georgian Glass & Mineral Water (GG & MW) створили в 1995 році грузинські бізнесмени Мамука Хазарадзе і Бадрі Джапарідзе. Ось, мабуть, і весь «компромат».

На думку нардепів і місцевих політиків, Кміть просто потрапив «на очі» Віктору Ющенку як успішний підприємець. А Львівщина такого менеджера і потребує. Насамперед у зв'язку з підготовкою до Євро-2012.

Його кандидатуру на пост губернатора сприйняли по-різному. Екс-глава Львівської ОДА Петро Олійник відмовився коментувати призначення Кмітя з етичних міркувань (мовляв, це справа Президента), але пообіцяв за необхідності консультувати свого наступника. Нардеп Андрій Шкіль заявив, що нічого про нього не знає. Хоча, зауважив при цьому, що коли не кажуть про людину нічого поганого, то це вже добре. Тарас Чорновіл висловив сумніви, що Миколу Кмітя взагалі призначать на посаду губернатора – з урахуванням непослідовності Ющенка, який може будь-якої хвилини змінити своє ж рішення. Прес-секретар Президента Ірина Ванникова дипломатично утрималася від коментарів: мовляв, офіційної інформації про кадрові призначення поки що немає. Проте представлення нового глави Львівської ОДА, за попередніми даними, має відбутися у вівторок, 4 березня.

Якщо говорити про Миколу Кмітя як про людину, то він дуже любить спорт і музику: допоміг створити в Моршині дитячу футбольну команду, кілька років поспіль є співорганізатором і спонсором боксерського турніру «Кубок Карпат» і мріє створити хард-рок-групу.

Кміть не шкодує грошей на подорожі в екзотичні країни, сім'ю та освіту дітей (дочка навчається в Швейцарії). Хобі - годинники і живопис, якщо є вільний час, то пише картини й сам. Власні гроші вклав в акції першого українського заводу з виробництва джинсів, який має контракти з Wrangler і Pierre Cardin. У IDS Group володіє блокувальним пакетом акцій, вважає себе добре забезпеченою, але зовсім не багатою людиною. Яким він буде чиновником – подивимося...

Фото автора