Тур-кидалово для студентів?
А головне – нам без докорів сумління можна платити менше, ніж іншим. Проте за кордон виїжджають як науковці, що вже відбулися, так і студенти. Якщо у перших опускаються руки, тому що їхні уми не потрібні рідній країні, то другі прагнуть не лише незалежності від батьків, а й заробити, помандрувати, а може, й залишитися на пмж «у більш розвиненій країні».
Щодня студентка Олена Кондратюк бачить кілька нових рекламок на дошці оголошень власного вузу – пропозицій приєднатися до програми культурного обміну «Work & travel USA». Вона, як і багато українських студентів, вважає, що це її квиток у світле майбутнє. Дівчина беззастережно погоджується з рекламним текстом: «програма розрахована на тих просунутих студентів, які не хочуть згаяти канікули, а вважають за краще корисно провести літо, зацікавлені у вивченні та практиці англійської мови, мають бажання подивитися на життя американців зсередини, мріють про яскраві подорожі й незабутні враження!». Київська студентка вже мала досвід роботи в Америці за допомогою цієї програми і вже подала документи знову. Вона знає, на неї чекає робота офіціантки в одному з національних парків США.
Перетнути океан, щоб стати посудомийкою
Протягом останніх десяти років на українському ринку праці з'явилася безліч різних студентських програм. Найпопулярніші з них Au Pair, Work & Travel, Сamp America. Вони розраховані, як правило, на студентів, охочих хоч у такий спосіб виїхати за кордон. Поклавши руку на серце, треба визнати: мало хто їде просто подивитися країну або заробляти гроші. У багатьох далекосяжніші плани – пустити коріння в Європі або в Америці, щоб, можливо, не повертатися в Україну ніколи.
«Найдавніша» пропозиція з так званого культурного обміну молоді – «Au Pair», що в перекладі з французької означає «нарівні». Ця програма підходить насамперед незаміжнім, нерозлученим, не обтяженим дітьми дівчатам. Погодившись на умови програми (учасник «Аu Рair» не має права підробляти – це незаконно, і порушника можуть депортувати), вони живуть у сім'ях ніби на правах родичів, наглядаючи за дітьми – прибирають їхні кімнати, годують, граються. Ці фактично гувернантки отримують зовсім небагато – 300-500 євро на місяць. І це при тому, що робота з дітьми дуже важка: вони часто капризні й розпещені, що стає постійним приводом для конфліктів між нянею і батьками чада. Старання виправдовуються можливістю підучити мову, поїздити країною з новоспеченими «родичами». При цьому можна не витрачати гроші на їжу і помешкання.
Якщо хтось вибирає програму «Camp America», свідомо погоджується на роботу вожатим у таборі, в більшості випадків - для дітей з неблагополучних сімей, в основному афроамериканців. І тут на власній шкурі можна дізнатися, що таке демократія по-американськи – кожен недружній жест можуть розцінити як спробу расової дискримінації.
Ще одна можливість побачити світ, а точніше неосяжну Америку – згадана вище програма «Work & Travel», що реалізовується за підтримки Державного Департаменту США. Щороку в ній беруть участь понад 300 тисяч студентів з 84 країн, зокрема й Україна. На кожну українську фірму, що бере участь у програмі, американська сторона виділяє певну квоту місць. У підсумку студенти з гарним знанням англійської можуть розраховувати на «вигідну», але некваліфіковану роботу у сфері обслуговування (магазині, готелі, ресторані, заправці, національному парку).
Серед «реальних перспектив» у вітчизняних агентствах називають: можливість здобуття міжнародного досвіду стажування в зарубіжних компаніях, що в майбутньому допоможе кар'єрному зростанню в Україні. Цікаво тільки, як, наприклад, посада помічника офіціанта може стати в нагоді кібернетикам?.. Невже майбутні українські науковці та топ-менеджери насправді вважають, що досвід продавця квитків на атракціони, садівника або двірника в майбутньому стане вирішальним?
У списку переваг програми: досвід занурення в мовне середовище, можливість зустріти нових друзів, відпочити від батьків, інституту, подружки або друга, перспектива чудово провести час. А як принадно звучать фрази: «ви можете обтрусити американський пил мандрів на чоботях», «ти зустрінеш друзів на все життя», «яке приємне усвідомлення цілковитої незалежності»!
І як такими настроями не скористатися українським підприємцям? Вони відчули, що на студентах можна заробляти гроші, граючи на одвічному бажанні молоді подорожувати і прагнути незалежності від батьків. За допомогою різних агентств з кожним роком дедалі більше українських студентів достроково здають сесію в передчутті американського літа. І багато хто без побоювання віддається в руки іноді сумнівних туристичних контор.
Грошове питання
За даними однієї з найбільших компаній, що займаються програмою «Work & Travel», вартість поїздки становить близько тисячі доларів. У цю суму входить отримання Jоb-offer (контракт з працедавцем), дозволи Держдепартаменту США на роботу, медична страховка, підготовка документів для посольства США, підготовка студентів до співбесіди в посольстві, участь у семінарі з «орієнтації», підтримка і консультації впродовж всього терміну перебування в США. Крім того, додатково треба сплатити: реєстраційний внесок (близько 150 доларів), консультаційний збір посольства США (120 доларів), квитки на літак (700 доларів), оформлення ISIC (до 50 грн). А також при перетині кордону повинні бути «кишенькові гроші» – не менше 1000 доларів. У результаті за можливість перетворитися на офіціанта, рятувальника на пляжі або посудомийку треба заплатити близько двох тисяч зелених.
Спонсорами цієї авантюри часто стають батьки. Більшість із них і не чекають повернення чад з набитими кишенями грошей. Швидше, батьки розглядають такі програми обміну як можливість на інших подивитися і себе показати. Якщо ж батьки не в змозі сплатити подорож за океан, можна узяти тур в кредит на шість місяців або рік. У цьому випадку навіть безнадійний захід точно має перетворитися на успішний.
Тим часом співробітники агентства стверджують, що основна частина витрат йде саме на пошук працедавців і узгодження умов роботи.
«Наскільки я знаю, фірми юридично грамотно записують у договорі, що вони можуть за окрему платню знайти роботу, – каже київська студентка Наталя Третьякова. – Тоді вони її гарантують. Але більшість учасників програм шукають роботу самі, оскільки хочуть заощадити. В цілому ж, я думаю, на кожному учаснику програми туристична фірма заробляє близько 50-60%. Але ми платимо за те, що вони економлять час і все роблять по перевірених каналах».
Загальна тенденція у пошуках роботи така: що нижче рівень англійської, то ближче до... кухні. Брудної роботи в Америці багато, а гроші за неї невеликі. Як правило, тимчасові літні вакансії на непрестижну роботу в Америці завжди є. Для американських працедавців це добра нагода розвантажити свій персонал на літній період, коли багато хто хоче у відпустку, а від туристів немає відбою. Цим і пояснюється, чому студенти найчастіше працюють у курортних містах.
Як правило, у фірмах, заманюючи клієнтів, кажуть, що за час перебування в Америці можна не лише «відбити» вкладені гроші, але й заробити кілька тисяч доларів. Порахуємо?
Можливі доходи – в середньому 7 доларів на годину. Звернімося до арифметики: 7 доларів помножимо на 8 годин на день і на 6 робочих днів, вийде, що за тиждень можна отримувати близько 330 доларів, а за місяць – приблизно 1350. Обов'язкові витрати: житло (300-500 доларів), харчування (на день 15-20 доларів, 450-500 на місяць), дрібні витрати (100 доларів). У результаті чистий дохід становить близько 500 доларів. Можливі бонуси – в готелях житло безкоштовне, у фаст-фудах – їжа. Але все одно, якщо пригадати про вкладені кошти – вартість програми, квитки на літак тощо, вийде, що на подорожі грошей не залишається, втім, як і на подарунки родичам.
«Буває, коли в агентстві молодим обіцяють велику кількість робочого часу, і ті вирушають у надії заробити, а насправді працедавці пропонують коротший робочий день, що особливого доходу не приносить. І при цьому бувають умови, коли ти можеш працювати тільки на одній роботі», – скаржиться студентка.
Тонкощі трудового найму
Правило перше і головне: перевірте репутацію фірми та уважно прочитайте договір з фірмою-посередником! Важливо звернути увагу на: посаду найнятого робітника, обов'язки, рівень оплати, додаткові іспити, його витрати і витрати компанії, умови мешкання, медичну страховку, відповідальність сторін, форс-мажор. Інакше – ніхто не застрахований стати жертвою обману і опинитися за кордоном на пташиних правах – нелегально. Як, наприклад, вінницький студент Максим Колесниченко, що виїхав уперше за програмою «Work & Travel», і опинився майже на каторзі. «Поселили мене в барак. Я працював по 12 годин на добу без обіду. Платили по 5 доларів за годину. І при цьому всьому за умовами договору я не міг поміняти роботу. За порушення контракту мене б не лише оштрафували, але могли б і зовсім не заплатити», – розповідає про свій досвід участі в програмі хлопець.
«Я працювала в маленькому містечку в штаті Меріленд, – розповідає студентка Наталя Третьякова. – Це курортне містечко, і функціонувало воно тільки в сезон відпусток. До некваліфікованої роботи залучали переважно іноземці – українці, росіяни, білоруси, молдавани. Я не можу сказати, що я особисто відчувала дискримінацію. За всіма підрахунками ми отримували стільки ж, скільки й американці. Але не всім так таланить. Один хлопець розповідав, що знайшов компанію по Інтернету. Вона, начебто, робила запит до Америки, і працедавець запрошував, але коли він приїхав у місто і прийшов на робоче місце, йому сказали, даруйте, але вакансія вже зайнята. І він перебував у підвішеному стані понад тиждень. Так, в Америці влітку роботу знайти можна, особливо в таких курортних містах, але не дуже легко. По-перше, треба добре знати мову, щоб зуміти домовитися, а по-друге, треба говорити і переконувати так, щоб переплюнути самих американців. Але з роботою треба шукати й житло, за яке, як правило, просять вносити завдаток на місяць вперед. Ось це насторожує. Перед від'їздом я собі порахувала, що 500 доларів мені мало вистачити на перший тиждень. І їх вистачило, але упритул. Не уявляю, що було б, якби я звернулася в сумнівну компанію».
«На східному узбережжі Америки платили менше, ніж американцям, – каже Олена Кондратюк. – І ставлення до них було як до дешевої робочої сили. Але все залежить від місця, в яке ти потрапиш. Якщо їхати у велике дороге місто, можна зіткнутися зі схожими неприємностями».
Але спогадів про неприємні поїздки безліч. Кілька років тому в пресі писали про миколаївських студентів, яких обдурила туристична фірма. Замість гарної роботи і цікавих подорожей молодих людей чекав липовий контракт і доля нелегальних мігрантів. Виявилося, працедавцеві, який нібито підписував договір, працівники не потрібні. Це був фіктивний контракт на роботу, щоб лише пройти співбесіду в консульстві. Після цього була американська в'язниця і депортація. Цим випадком в Україні займалися відповідні органи.
Студенти стурбовані – сьогодні вони не в силах захиститися від недобросовісних агентств. І наявність у фірми ліцензії Міністерства праці й соціальної політики – не гарантія надання якісних послуг. Немає належного контролю за діяльністю агентств. Нікого не хочеться лякати згадками про торгівлю людьми. Але не варто забувати - програми з виїзду студентів за кордон на роботу гувернантками, вожатими в табори, офіціантками і покоївками в готелі розраховані в основному на представниць прекрасної статі, що само по собі насторожує і змушує задуматися. Хоча в ідеалі має бути суворо: за дотриманням правил програм стежать всі організації, що беруть участь у «Work & Travel» – американська фірма-провайдер, українська фірма-партнер і Департамент юстиції США.
Хто проти?
Не в усіх вузах у захваті від таких програм. Для участі в них студенти або здають сесію заздалегідь (як правило, на початку травня), або взагалі мусять брати академвідпустку. Але опір вузів поки що може виявлятися тільки в одному – в невидачі довідок з деканату, що підтверджують статус студента (Proof of Student Status), які необхідні для участі в програмах.
Хоча представники деяких вузів і отримують винагороду від турагентства за кожного нового клієнта. Приблизно 30 доларів платять за приховану рекламу. Зрозуміло, про це мовчать усі. У одному із столичних агентств на питання про винагороду менеджер просто кинула слухавку. Що не може не давати приводу для сумнівів.
Програми обміну перебувають і під крилом держави. Зовсім недавно від імені Міністерства освіти і науки у вузи було розіслано листи, адресовані ректорам вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. Зокрема в них ішлося про прохання сприяти участі студентів у програмі «Work & Travel» – виписувати для студентів індивідуальні терміни складання заліків та іспитів. І все це в рамках програми діяльності Уряду «Український прорив: для людей, а не для політиків». Виникає питання, чому в нашого уряду все ніяк не дійдуть руки до створення власних освітніх студентських програм?
Не знають, напевно, чиновники, що робиться в головах нашої молоді, що жити в Україні та працювати на її благо – не входить у її плани.
У розмовах зі студентами ніхто не приховує, що залишитися за кордоном - бажання половини з них. І способи знаходять усілякі: легальні й нелегальні. Хлопці з глибинки прямо говорять: «Краще бути тут ніким, аніж залишитися на батьківщині без грошей». Ще один надійний спосіб – вийти заміж за іноземця. Хоча це не найгірший підсумок різноманітних програм обміну.
