Рудьковський: ув’язнювати не можна відпустити Віталій Наливайко, «Главред» Перефразувавши назву відомої Шекспірівської комедії, ми отримаємо квінтесенцію скандального затримання екс-міністра транспорту Миколи Рудьковського – «Багато шуму – і нічого».

Скільки було галасу, звинувачень – і край усьому поклало вчорашнє рішення Київського апеляційного суду, що постановив у черговий раз змінити запобіжний захід і відпустити звинувачуваного на підписку про невиїзд. Чого, загалом, і слід було чекати.

І тепер уже важко зрозуміти, навіщо ж усе це затівалося, якщо навіть «їжакові було зрозуміло», що Рудьковського врешті-решт таки випустять. Коли вирішується доля колишнього відомого політика, за спиною якого юрмляться всі його колеги, суди зазвичай виявляються вельми поблажливими. Отже такого підсумку, в принципі, і слід було чекати. Ось чому поведінка СБУ і прокуратури в цій ситуації видавалася досить дивною. Для чого потрібно було намагатися узяти Рудьковського під варту, якщо із самого початку було зрозуміло, що сидіти він не буде? В усякому разі, «усаджений» з таким поспіхом і мало не з лікарняного ліжка. Аби помучити Миколу Миколайовича, що зарвався? Щоб решті не кортіло? Щоб привернути увагу громадськості до цієї справи? Принаймні останнього наші правоохоронці досягли. Перед тим, як Рудьковський не опинився за ґратами, «справа Мінтрансу» була «рядовою резонансною» справою, про яку говорили й писали не набагато більше, ніж, скажімо, про справу Василя Цушка, що тихо «жевріє», або корупційні дії колеги Рудьковського по екс-уряду Валерія Бондика, і вже явно менше, ніж про скандальну справу «Луценка-Черновецького».

Можна лише уявляти, які аргументи адвокатів Рудьковського остаточно переконали Апеляційний суд у тому, що, опинившись на волі, обвинувачений поводитиметься, як слухняний хлопчик, і нікуди не втече. Захист мав декілька аргументів. Наприклад, довідки, надані службою поштового зв'язку, які нібито доводять, що «ніяких письмових повісток Рудьковському від слідства не надходило», або рекомендації медиків клініки «Борис» про необхідність медичного втручання. Під час дебатів один із суддів звернув увагу, що «низка документів, наданих прокуратурою, не оформлені належним чином». Ці слова мимоволі підкріплювали враження, що правоохоронці так поспішали затримати колишнього міністра, що забули про всі належні формальності. І знову ж таки мотиви слідства для сторонніх спостерігачів залишаються загадкою – до чого був такий поспіх? Заяву представників прокуратури про те, що «на ранок понеділка для Рудьковського був заброньований чартерний авіарейс у Російську Федерацію, до Москви», захист обізвав провокацією, а суд просто проігнорував.

Рішення Апеляційного суду остаточно перетворило «шоу Рудьковського» тепер уже на фарс і ще раз довело абсурдність нашої системи правосуддя. Навіть у такому, здавалося б, незначному питанні, як визначення запобіжного заходу, суди демонструють дивовижну непослідовність – один суд вирішує людину ув'язнити, а буквально через декілька днів другий його відпускає. Напрошується думка - чи то із законами у нас щось не те, чи то з судами.

Якщо узяти судову практику визначення запобіжного заходу людям, звинуваченим у таких самих злочинах, як і Микола Рудьковський, то в цих випадках вітчизняна Феміда, як правило, демонструє завидну принциповість (якщо йдеться про звичайних, не дуже знаних громадян) - їх зазвичай беруть під варту на первинному етапі слідства.

Нагадаємо, що Микола Миколайович проходить у кримінальній справі за фактом розтрати і незаконного використання Міністерством транспорту і зв'язку 390 тисяч гривень. Стаття Кримінального кодексу - «привласнення коштів шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах» - передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 7 до 12 років, з позбавленням права посідати певні посади або займатися певною діяльністю терміном до 3 років. Сама санкція цієї статті говорить про її серйозність. Звичайно, провину Рудьковського ще не доведено, є імовірність того, що він не винен. Це має визначити суд. Але поки що він перебуває під слідством – він звичайний обвинувачений з усіма наслідками, що звідси витікають. Один з цих «наслідків» - обвинувачений, що порушив підписку про невиїзд, – за рішенням суду може (і мусить) бути взятий під варту. Можна, скільки завгодно говорити, що прокуратура неправильно оформила документи, що тікати Микола Миколайович нікуди не збирався, а просто через деяку забудькуватість і зайнятість не з'явився до слідчого познайомитися з кримінальною справою. І пояснення є поважне – проблеми зі здоров'ям. Але навряд чи суддя почав би слухати такі виправдання, якби визначався запобіжний не Миколі Рудьковському захід, а комусь іншому. Тут вже ніхто ніяких поступок не робив би, людину б посадили, і Уповноважений з прав людини про це навіть і не дізналася б. Але коли мова заходить про долю відомого політика або чиновника, в судах, як і скрізь, застосовуються «подвійні стандарти».

До речі, історія Миколи Рудьковського чудово демонструє «пластиліновість» наших законів. Свого часу Микола Миколайович вже неодноразово показував себе не найкращим чином. Гаразд, опустимо той факт, що торік цей політик зіпсував офіційному Києву відносини з Туркменістаном, запросивши до Києва тамтешніх опозиціонерів. Але ж була історія і серйозніша - у вересні 2007 року стосовно Рудьковського вже порушували кримінальну справу, коли глава Мінтрансу привселюдно звинуватив Секретаріат Президента в підготовці масштабних провокацій із людськими жертвами (нібито для підвищення рейтингу Президента). Навряд чи державний муж має право розкидатися такими звинуваченнями. Але кримінальна справа, порушена за цим фактом, зачахла ще на первинному етапі. Дуже сумнівно, що Миколу Миколайовича вдасться притягти до кримінальної відповідальності й цього разу, незважаючи на те, що СБУ переконує в зворотному. У цьому сенсі останнє рішення Апеляційного суду можна розглядати як репетицію майбутнього «очищення» Рудьковського. Втім, досвід попередників міністра-соціаліста доводить, що його кримінальна справа до суду просто не доживе.

А сьогодні всі охочі могли спостерігати нову дію фарсу - Миколу Рудьковського урочисто звільнили з катівень Лук’янівського СІЗО. І в ролі обвинуваченого тепер виявилося вже СБУ, якій довелося виправдовуватися. Натхнуті успіхом, адвокати Рудьковського збираються оскаржити незаконні дії СБУ під час затримання екс-міністра. Крім того, вони вимагають спростування інформації про те, що «Затримання Рудьковського спецпідрозділом СБУ відбулося за ухвалою суду, ухвалою слідчого і на підставі норм Кримінально-процесуального кодексу України». «Ми зі свого боку використовуємо цей процес, щоб навести додаткові аргументи, що розкрадання державного майна здійснювалося в особливо великих розмірах і мало суспільно небезпечний характер», - інформує прес-служба СБУ.