Олександр Нарбут: «Без створення нового СП «РосУкрЕнерго» зі схеми не піде» Ніна Спиридонова, «Главред» Сьогодні НАК «Нафтогаз» почне проплати РАО «Газпром» по боргах за використаний газ, а його глава Олег Дубина знову вирушить до Москви для продовження реалізації домовленостей, досягнутих у вівторок президентами Росії і України.

Про перспективи українсько-російських газових угод «Главред» говорив із експертом з енергетичних питань Олександром Нарбутом.

За підсумками українсько-російських переговорів президенти дійшли висновку про необхідність прозорої схеми постачання газу. Як ви оцінюєте нову схему постачання газу до України? У чому полягає цей, за словами пана Міллера, «крупний поворот у газовій співпраці»?

Оцінити нову схему постачання газу ми зможемо тільки тоді, коли будуть відомі додаткові деталі і подробиці цієї схеми. Поки вималювалися тільки контури. Перша принципова особливість полягає в тому, що зі схеми виключаються приватні акціонери. Замість «РосУкрЕнерго» має з’явитися спільне підприємство РАО «Газпром» і НАК «Нафтогаз», а на внутрішньому ринку замість «УкрГазЕнерго» повинна з'явитися інша компанія на тих самих паритетних засадах. Наскільки ця схема вигідна Україні? Я б тут висловив свої сумніви. Участь РАО «Газпром» у реалізації газу на внутрішньому ринку – це достатньо сильна поступка в комерційному і економічному плані. Як правило, такі поступки (з досвіду подібних переговорів на європейському ринку) «Газпрому» даються тільки навзамін серйозних преференції, які отримує компанія на внутрішньому ринку Росії. В даному випадку замість «РосУкрЕнерго» в такому СП 50% повинно буде належати Газпрому, що є дисбалансом, якщо в цих домовленостях не було досягнуто чогось іще.

.?

Наприклад, під час правління уряду Януковича були розмови про можливість участі української сторони в особі «Нафтогазу» у видобутку російського природного газу на території Росії в зіставних за прибутком сторін обсягах з повним правом реалізації цього газу в Україні або в Європі. Оскільки нам таке невідоме, то правильно вважати, що в переговорах існує дисбаланс.

Що стосується інших питань, зокрема погашення заборгованості, я не думаю, що це та умова, яка щось принципово змінила у відносинах сторін. Зрозуміло, що за поставлений газ потрібно платити, і зрозуміло, що побоювання полягали в тому, чи не буде спроби продати нам газ минулого року за ціною нинішнього. Вважати вирішення цих питань великим досягненням я не можу, оскільки це питання компетенції господарюючих суб'єктів, а не прем'єр-міністрів і тим більше президентів.

Щодо слів, що прозвучали з вуст Володимира Путіна, про домовленості про умови і перспективи постачань у 2008 році тощо, то, на жаль, це не було розшифровано, і зрозуміти принципи переговорів ми поки що не можемо. Єдине, що прозвучало у виступі нашого Президента, – слова про те, що базова ціна російського газу для України збережеться на рівні 179 доларів. Але і тут виникають певні роздуми, оскільки зазвичай базовими цінами називають ту складову формули ціни, яка надалі коригується залежно від певних параметрів. Тому не виключено, що обговорювалася якась формула, і при цьому як базова ціна була обрана ціна 179,5 долара, тобто та ціна, яка лежить в основі вартості постачань газу в 2008 році.

Ціни наступного року в такому випадку обговорювати передчасно?

Абсолютно правильно. Зараз хотілося б почути про спробу української сторони поставити питання про довгострокові (на 15-20 років) умови транзиту російського газу, про гарантії російської сторони в тому, що не відбудеться істотного скорочення транзиту через Україну. Про свої ініціативи – «Північний потік», «Південний потік» - російська сторона заявляла досить широко, що дозволяє побоюватися істотного зниження обсягів постачань. На даному етапі це явно не було узгоджено.

Міністр палива і енергетики Юрій Продан заявив журналістам, що на сьогоднішній день не знає, коли «РосУкрЕнерго» піде з ринку. Перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, вочевидь, більш обізнаний і, за його словами, це відбудеться в кінці нинішнього року. Навіщо потрібні такі великі терміни?

Думаю, що російська сторона витримуватиме таку логіку дій: без створення відповідного СП жоден з посередників, я маю на увазі «РосУкрЕнерго» або «УкрГазЕнерго», зі схеми піти не повинен, оскільки у кожного з них є свої контрактні відносини. У разі «РосУкрЕнерго» це контракт з «Газпромекспортом» на постачання газу середньоазіатського походження в обсязі 55 млрд, в «УкрГазЕнерго» - відповідний контракт з «РосУкрЕнерго». Тому тільки після створення відповідної нової юридичної особи можливі заміни і переукладення контрактів.

Що стосується термінів, то вони багато в чому визначатимуться темпами дій безпосередньо керівництва «Нафтогазу» і, можливо, певною позицією уряду, який або буде зацікавлений у прискоренні цього процесу або, навпаки, буде всіляко його пригальмовувати.

Деякі опозиційні політики вважають, що для Юлії Тимошенко зараз буде питанням номер один порушити домовленості, досягнуті Президентом у Москві. Наскільки ці домовленості відповідають публічній позиції уряду?

Не думаю, що уряд має на меті порушити якісь домовленості. Швидше, можна говорити про те, що сама логіка переговорів якоюсь мірою порушила природний хід речей. Було б абсолютно виправдано, щоб перед візитом Президента в Москву над питаннями майбутніх схем постачань працювали не тільки глави компаній «Газпром» і «Нафтогаз», але й делегація уряду. Таким чином, було б відпрацьовано значно більше деталей, які могли б лежати на столі у Президента як пропозиції. Тоді президенти могли б підсумувати ці домовленості. Вийшло ж усе інакше. Президенти змалювали якісь контури, і тепер керівництво «Нафтогазу» має покласти ці домовленості на папір, а уряди – створити певні умови для їх реалізації.

Разом з тим, не забуватимемо про рішення, прийняті на засіданні РНБО 1 лютого. Після цього засідання заступник секретаря РНБО Андрій Пишний і секретар РНБО Раїса Богатирьова повідомили, що для посилення позицій і фінансового стану «Нафтогазу» ухвалено рішення повернути компанії всі можливості і права з реалізації газу на внутрішньому ринку України. Це вирішення РНБО, яке, на жаль, поки що не було опубліковано у вигляді указу Президента, суперечить домовленостям у створенні якогось українсько-російського СП з продажу газу на території України. У підсумках переговорів є й інші суперечності, які не повною мірою відповідають національним інтересам. Можна сказати, що у вівторок відбувся лише перший раунд у вибудовуванні нових відносин щодо постачання російського газу до України, і цей раунд пройшов досить успішно, оскільки за низкою позицій сторони знайшли спільні підходи.

Якщо уряд тільки починає роботу у вибудовуванні нових газових відносин, він керуватиметься міжурядовими угодами або ж документами господарських суб'єктів?

Ви торкнулися найтоншого питання, яке варто поставити за підсумками переговорів. Який статус на сьогоднішній день у міждержавної угоди про постачання російського газу до України і гарантії транзиту природного газу до Європи. Нагадаю, що це та угода, яка свого часу готувалася і підписувалася ще урядом Віктора Ющенка. Ця угода, по суті, була відкладена убік під час підписання 4 січня 2006 року договору про врегулювання відносин у газовій сфері. Звичайно ж, для нас було б принципово важливо повернутися в правове поле міждержавних відносин і використовувати цю чинну угоду для врегулювання всього комплексу питань, не лише цінові умови постачання газу до України, але й визначити адекватнішу базову ціну транзиту російського газу через українську газотранспортну систему. Адже тривалий час ставка за транзит істотно не змінюється. Я думаю, що це теж може бути одним з елементів тієї роботи, яка повинна відбутися в уряді, щоб народження нових схем не зруйнувало повністю міждержавну правову базу, яка існує на сьогоднішній день.

Є припущення, що в п'ятницю РНБО за наслідками візиту Президента до Москви, можливо, поставить питання про перехід контролю над НАК «Нафтогаз» до Президента. Не секрет, що на даний момент «Нафтогаз» очолюють люди, лояльні до прем’єра.

Тут коректніше говорити про спробу вивести НАК «Нафтогаз» із відомчого підпорядкування Мінпаливенерго і відповідно уряду. І спроба збудувати якусь співпідпорядкованість і підзвітність РНБО. На мій погляд, це до певної міри порушуватиме систему державного управління компаніями такого рівня, оскільки таке рішення могло розглядатися швидше як виняток, але при цьому виникають питання: а що робити з НАК «Енергоатом», НАК «Надра України»? Чому ухвалюється рішення про виведення? Чим ця схема управління буде краща, яке місце в цій схемі управління посідатиме наглядова рада, яка на папері існує, але практично не впливає на діяльність Національної акціонерної компанії? З урахуванням тих очікувань, які були при формуванні нового уряду, думаю, виникне й багато інших питань. Наприклад, хто ті професіонали в РНБО, які зможуть на високому рівні займатися питаннями управління НАКом, та й наскільки це відповідає чинному законодавству? На багато з цих питань, на жаль, відповідей або немає, або вони – негативні.