Спецоперація «Рудьковський», або Як зробити «мученика» з «цапа-відбувайла» Сергій Сидоренко, «Коммерсант», для «Главреда» Затримання колишнього глави Мінтрансу породило чимало запитань. Тим часом на головне з них — «навіщо?» — можна відповісти коротко і ємко — «з дурного розуму».

Інакше складно охарактеризувати дії СБУ, які в майбутньому неодмінно створять масу проблем і Валентину Наливайченку, і Віктору Ющенку.

Виграв у цьому разі хіба що сам Микола Рудьковський, адже після суботніх «масок-шоу» він здобуде авторитет політичного в'язня, з якого при належній вправності можна отримати чималу користь. Нагадаємо, що «політичних зеків» зразка 2005 року нині не лише не переслідують, а й відзначають державними нагородами.

Заради справедливості варто зауважити: перші кроки у відповідь команди Рудьковського вирізнялися такою самою безглуздістю, як і дії спецслужб.

Події, що відбулися у суботу ввечері поблизу клініки «Борис», що на проспекті Бажана, заслужено опинилися у центрі уваги всіх українських ЗМІ. Протиборчі сторони конфлікту — СБУ і родичі Миколи Рудьковського — розповідають ЗМІ ну ду-у-же різні історії, до того ж і перші, і другі, поки тривають «розборки», вносять корективи у свої версії, роблячи їх більш реальними. Вочевидь, що правда десь посередині. Ясна річ, що Рудьковського затримали не на вулиці і не в палаті, а на порозі клініки. Зрозуміло, що він був притомний і що його «посадкою в автомобіль» займалося аж ніяк не «п'ятнадцять спецназівців» — при всій пошані до фізичної кондиції колишнього глави Мінтрансу така група захвату була ні до чого. Втім, не вдаватимемося в детальний опис події.

У неділю вранці, коли СБУ ще не підтвердила свою участь у спецоперації «Рудьковський», авторові цих рядків не раз доводилося чути думку: мовляв, швидше за все, до справи причетний глава МВС Юрій Луценко. «Дуже почерк схожий», — казали співрозмовники «Главреда», нагадуючи про події 2005 року, коли МВС і Генеральна прокуратура розслідували звинувачення на адресу Бориса Колесникова, а міліцейський спецназ приїжджав на БТРі до офісу Ріната Ахметова. І одразу ж зазначали, що участь МВС у затриманні екс-глави Мінтрансу виглядає вельми дивно, адже у розслідуванні звинувачень на його адресу задіяна не міліція, а СБУ.

Питання «кому це потрібно?», взагалі-то, не виникало, оскільки мотиви правоохоронних органів були цілком зрозумілі. До Миколи Рудьковського почувають неприязнь дуже багато представників вищого керівництва країни. І, судячи зі звинувачень, висунутих йому, небезпідставно. Перша ж публічна сварка між СП і тодішнім міністром транспорту розгорілася ще наприкінці 2006 року. Тоді за ініціативою Миколи Рудьковського до України приїхали представники туркменської опозиції, що серйозно ускладнило взаємини офіційного Києва з новим президентом Туркменистану Гурбангули Бердимухаммедовим. Потім були «робочі суперечки», що ускладнювалися партійною приналежністю Рудьковського. І, нарешті, на початку вересня 2007 року тоді ще глава Мінтрансу оприлюднив гучні звинувачення на адресу Секретаріату Президента. Він заявив, що керівництво СП готувало «масштабну катастрофу з людськими жертвами» для підвищення рейтингу Президента.

Справу проти Рудьковського намагалися порушити ще тоді, у вересні. Але перша спроба закінчилася невдачею — занадто примарною була перспектива притягти міністра до відповідальності за його політичні заяви. У грудні війна поновилася — після зміни уряду в СБУ і ГПУ заходилися розслідувати «справу про чартери». Тоді дії СБУ були продумані до дрібниць. Тоді в історії з чартерами есбеушники «зливали» інформацію так, щоб зробити акцент на молодій супутниці, яка супроводжувала Миколу Рудьковського у нібито робочій поїздці до Парижа. Виглядало все так, що хтось хотів неабияк зіпсувати екс-міністрові не подальшу кар'єру, а сімейне життя. Але, як продемонстрували суботні події, комусь цього видалося замало.

Чому ж лише тепер СБУ вирішила затримати Миколу Рудьковського? Здавалося б, на це питання можна відповісти так само, як і на попередні — затримали для того, щоб завдати йому якомога більше неприємностей. Логіка в цьому є. Але навіщо робити це саме зараз? Адже суботню «спецоперацію» знову проведено непродумано і поспішно, так, що в найближчому майбутньому вона здатна завдати чимало проблем її організаторам — і керівництву СБУ, і тим, хто давав вказівки «зверху». І це при тому, що есбеушники володіли всією інформацією, необхідною для прийняття рішень!

Нагадаємо, що 7 лютого екс-главі Мінтрансу зробили хірургічну операцію, і на момент затримання ще не зняли шви. Нехай операція вважається нескладною, але все-таки вона мала місце. І це, врешті-решт, визнали навіть у СБУ. Таким чином, формально есбеушники затримали хвору людину. Навіщо це було робити? Невже три дні не можна було зачекати? Виписали б Рудьковського з лікарні — і вперед, затримуйте його скільки завгодно!

Уважний читач може заперечити: мовляв, уже відомо, що Микола Миколайович викликав до себе лікаря з Цюріха. Можливо, він збирався виїхати до Швейцарії нібито для продовження лікування? Відповідаю: дуже ймовірно. Але ж для СБУ цей варіант розвитку подій був би ще кращим. Тоді опального екс-міністра можна було б «пов'язати» в аеропорту і інкримінувати йому спробу втечі від українського правосуддя. У цьому випадку його затримання виглядало б логічним, незалежно від того, одужав він чи ні.

Втім, що зроблено, того не виправити. Тому спробуємо проаналізувати наслідки спецоперації СБУ. Не потрібно бути пророком, щоб передбачити дії опозиції. Попри те, що в Партії регіонів до Рудьковського ставляться не дуже добре, цей випадок ПР використовує на всі 100%. У короткостроковій перспективі це ускладнить ситуацію в Раді, а в середньостроковій — добряче попсує нерви чинній владі щодо міжнародного іміджу України. Адже тепер опозиція зможе згадувати цей випадок і розповідати про політичні репресії, що знову почалися, під час усіх зустрічей із західними дипломатами і чиновниками.

Поза сумнівом, головним потерпілим у результаті цього стане Президент. Причому незалежно від того, чи знав він про затримання Рудьковського і про операцію, перенесену екс-міністром. Гадаю, не варто зайвий раз пояснювати, що СБУ — структура, жорстко підпорядкована Президентові, і перед проведенням таких резонансних спецоперацій керівництво Служби зобов'язане отримувати «добро» в Секретаріаті Президента. А це автоматично кидає тінь на главу держави. Також подія не піде на користь нинішньому в.о. глави СБУ. Нагадаємо, Наливайченку ще потрібно пройти затвердження у Верховній Раді, що цілком може стати черговим приводом для блокування парламентської трибуни.

Противагою всім цим неприємностям є вельми примарна перспектива довести «справу Рудьковського» до суду. І тут знову напрошується аналогія зі справою «регіонала» Бориса Колесникова, звинувачення на адресу якого розсипалися, наче картковий будиночок. Щоправда, сьогодні ніхто не згадує Колесникову про справи давно минулих днів і про те, як його звинувачували в сепаратизмі (а це звинувачення набагато серйозніше, ніж розтрата державних коштів). Понад те, сьогодні Колесников у великій пошані і нещодавно сам Президент вручив йому орден Ярослава Мудрого «За заслуги» перед Батьківщиною...

У виграші ж опинилася Партія регіонів і сам Рудьковський, який тепер на хвилі іміджу політв'язня може повернутися у владну еліту (хоч зовсім недавно здавалося, що він пішов звідти назавжди). То як можна назвати після цього дії СБУ?..