Його поява будь-де – в телестудії, на прес-конференції, в залі засідань - гарантія того, що спокою чекати не варто.

Рвучка душа Михайла Бродського не знає спокою. Колись палкий прихильник Юлії Тимошенко раптом став таким же палким її супротивником і викривачем. Партія «Яблуко», що колись розчинилася в «Батьківщині», воскресла під назвою Партії вільних демократів. Колись один із головних солістів на сесіях Київради Бродський, що сварив на чому світ стоїть столичну владу й особисто мера Черновецького, зробився байдужий до зібрання міських депутатів.

Але не варто думати, що Михайло Юрійович заспокоївся – анітрохи. Йому, як і раніше, до всього є справа: його турбують і ошукані вкладники скандального «Еліта-Центру», і столична земля, і забудова Києва, і Леонід Черновецький, і Юлія Володимирівна, і політична ситуація в країні, і ще бозна-що. Він щиро вважає себе одним із небагатьох, кому «за державу образливо», називаючи себе при цьому «божевільним».

«Кияни ще не відчули, що зробили з Києвом Черновецький і його команда»

Михайле Юрійовичу, відомо, що ви стали частим гостем на Банковій. Із чим пов'язані ваші візити? Бува чи не з «відновленням» справи ошуканих вкладників «Еліта-Центру», в якій ви були одним із обвинувачів у причетності сина Леоніда Черновецького – Степана, а потім відповідачем у суді у справі про наклеп на нього? Адже ви мали якісь докази…

Знаєте, у порядних політиків нічого не пропадає. Я займався і займатимусь не лише «Еліта-Центром», але й іншими питаннями: те, що відбувається з Києвом, мені болить. Це і банк «Хрещатик», і столична земля, і забудови. Думаю, кияни ще не відчули, що зробили з Києвом Черновецький і його команда. Кияни поки що відчувають тільки діяльність Омельченка – ось це ми досі їмо.

Однозначно слід повернутися до того, що відбулося - ми ж бачимо всі ці забудови, які зруйнували місто, його історичну зовнішність, його логістику, інфраструктуру. Бачимо перенасиченість центру висотними будівлями, бачимо, що транспортні потоки спрямовані неправильно тощо. Все це зробив іще Омельченко! Омельченко точно так само, як нинішня влада, крав землю і не давав грошей у бюджет… І це відбувалося й відбувається по всій країні!

Тільки зараз той закон, про який я так довго й нудно кричав, – що вся земля і власність мають продаватися лише через аукціон, ухвалено в рамках бюджету країни. Всі вже забули, що ініціював його я! І цей закон вступив у дію! Ну, гаразд…

А те, що зробив Черновецький… Коли всі ці люди, які отримали землю, остаточно оформлять дозволи на будівництво, ми не просто з'їдемо з глузду – ми отетеріємо! Центр Києва перетвориться на dark town! Ви знаєте, в Палермо в центрі – нетрі! Всі заможні люди живуть за містом! І ми до цього йдемо, так і буде!

Зараз точаться розмови про скасування всіх рішень Київради, зокрема й про виділення земельних ділянок, починаючи з 1 жовтня 2007 року.

Ну, насправді скасувати треба всі рішення Київради – починаючи з 28 вересня 2006 року, коли я вперше на сесії порушив питання і сказав: дивіться, дорогі кияни, БЮТ разом із блоком Черновецького, «Нашою Україною» і «Регіонами» відміняють аукціони і конкурси! І з цього дня почнеться беззаконня! Так воно й сталося – ми все це бачили, ми в це занурилися! Але наслідків ми поки що не відчули…

А як, на вашу думку, можна скасувати всі ці рішення?

Дуже просто – потрібна політична воля!

Чия?

Я вважаю, Президента! Тому я стукаю сьогодні на Банковій у всі двері, обходжу всіх, на кого тільки можу вплинути і хто готовий почути, і кажу єдине: Президент повинен змусити київську владу скасувати всі свої рішення, які суперечать здоровому глузду і завдають шкоди місту!

Чому, на вашу думку, Президент досі не втрутився в діяльність столичної влади в частині розподілу ресурсів? Чому стільки часу він, у принципі, відстоював і вступався за Черновецького?

Чому тільки Президент? А ви не пам'ятаєте, як Юлія Володимирівна вступалася за нього? Як члени фракції БЮТ у Київраді пішли до нього працювати заступниками, сіли на земельний комітет тощо? Вони всі там! Її 16 людей, що прийшли в більшість до Черновецького! Я тоді з БЮТ вийшов!

Ви хочете сказати, що її візити в Київраду і гнівні прес-конференції на тему, наприклад, комунальних тарифів наприкінці 2006-го - блеф?

Так, це шоу! Вона відчула, що я там організував непоганий піарчик, і може вийти непогане шоу! І вирішила виступити на сцені – гарний майданчик, чом би й ні? Та чи добилася вона відміни підвищення тарифів? Де, скажіть мені? Всі тарифи, які вона типу відмінила в трьох чи чотирьох містах, повзучим чином протягом кількох місяців повернулися на круги своя! Нічого не змінилося!

А де гарантії, що щось зміниться від вашого стуку у усілякі двері? Це, вашими ж словами, хіба не «непоганий піарчик» і «шоу»?

Це моя робота! Гарантій немає, але я стукатиму, стукатиму, волатиму! Я киянин – врешті-решт, це моя суть! Я народився в цьому місті, це моє місто!..

«Черновецкий, як і всі мери, став заручником депутатів і їхніх партій»

У вас є союзники в цих ваших рухах і устремліннях?

Однозначно! Це Микола Томенко – беззаперечний, такий, що багато років не змінює поглядів на те, що відбувається, хоча й не киянин. Сергій Терьохін – він корінний киянин.

А серед тих, хто впливає на ухвалення рішень?

Дуже, дуже мало таких людей! Хотілося б, щоб кияни стали союзниками. Але, на жаль, частина з них продаються за гроші, за подачки, за гречку, частині – просто байдуже, частина – терпляча, частина – дулю в кишені тримає. На жаль, у нас ще політично безграмотне населення.

Ну ось ви не назвали в низці своїх союзників колишнього мера Києва Олександра Омельченка, у якого свої рахунки з Черновецьким?

Омельченко не має морального права взагалі щось говорити! Він убив моє улюблене місто! Ми живемо в убитому, пораненому місті, яке здригається в конвульсіях і в якого випиває решту крові нинішня київська влада! Але першим у горло нашому місту уп’явся саме Омельченко.

Чи можна говорити, що Черновецький є гарантом інтересів, зокрема земельних, для представників усіх політичних сил без винятку?

Якоюсь мірою - так. Але з іншого боку, я вам скажу, що він ще й їхній заручник. Він ніби сидить на скрині з землею, і всі вони, маючи якісь голоси в залі, ходять до нього й вимагають шматочок земельки. Тому що інакше вони його відправлять на «велфер»! (грошова допомога, яку видають безробітним у США. – Ред.)

Але ж саме вони й посадили його на цю «скриню з землею», хіба ні? Якби не було горезвісної «політичної волі», йому б напевно не вдалося виграти поствиборні суди. За бажання, можна було внести зміни до закону «Про столицю…» і позбавити його крісла глави КМДА, яке він, за цим законом, отримував автоматично.

Він сам сів – він здібна людина, не треба!.. І банк свій він сам зробив, і себе зробив! І крісла мера він добився сам – це однозначно! Він сам зійшов на цю посаду, його обрали кияни, він сам усіх обдурив! Він молодець, але..!

Черновецький, як і всі мери в нашій країні, став заручником депутатів і їхніх партій – всіх цих феодальних кланів, які, відчувши запах безплатної земельки, не змогли від неї відірватися! За ухвалення бюджету, за вирішення якихось міських проблем, та просто за те, що не знімають мерів із посад двома третинами голосів у радах, вони примушують мерів віддавати землю задарма!

Але ж мер ще й заручник інтересів громади, яка його обрала, – він, наприклад, має сміття вивозити, але для цього потрібно купити сміттєвози! А вони не голосують, суки!.. Їм плювати! І мер повинен їм віддати землю, щоб вони прийшли на сесію і проголосували за ці сміттєвози!.. Інша річ, що у Черновецького є свої проблеми і з зятем, і з сином, є свої інтереси тощо. Але, в принципі, він – заручник!..

Стривайте, в такому разі заручниця – вся влада: і Верховна Рада, де теж сидять депутати зі своїми інтересами, і Президент, і прем'єр. Але ж це – не виправдання, а діагноз, причому вельми невтішний!

Так! Депутати служать не народові, а собі! Один мій друг, який багато років тому емігрував з України, поставив мені питання: «Як ти вважаєш, чи є люди, які хотіли б зробити щось, щоб у країні було добре»? Хай із мене сміються ваші читачі, але він додав: «Окрім тебе…» Він вважає, що я божевільний: ось на країну працюю, мені за державу образливо - значить, я ідіот… І ось я вже місяць думаю над цим питанням.

«Усі вони, особливо можновладці – Ющенко, Тимошенко, Турчинов - заручники!»

А як ви зараз працюєте на країну? Адже сесії Київради, судячи з усього, вас перестали цікавити…

Це довго розповідати, ось так і працюю. Думаю, даю ідеї, пишу закони.

Гаразд, то до питання про те, чи є ще такі люди… Я поки що зміг налічити чотирьох, яким, у принципі, за державу образливо – інша річ, що якоюсь мірою більше або менше, але їм реально за державу образливо! Першим номером я б поставив Миколу Томенка. Номером другим – не смійтеся, Олександра Валентиновича Турчинова. Під номером три - Віктора Андрійовича Ющенка. Номер чотири – Юлія Володимирівна Тимошенко. Все, більше не знаю!

Але всі вони, особливо можновладці – Ющенко, Тимошенко, Турчинов - заручники! Заручники тієї ситуації, в якій ми перебуваємо, народу, який так голосує! Тих команд, які вони змогли зібрати, тієї системи, яку нам залишив Кучма! Врешті-решт, того коріння, яке є в їхньому спадку, площин, у яких вони з кимось перетиналися в минулому житті!.. Скажімо, Юля перетиналася з Павлом Івановичем (Лазаренком. – Ред.), Турчинов перетинався з КДБ, Ющенко – з Хоружівкою і з Кучмою Леонідом Даниловичем. І це все, на жаль, не дає їм до кінця бути тими, ким вони хотіли б бути!..

Але, щоб ви знали: при всьому артистизмі Юлії Володимирівни, слабкості Ющенка, сектантстві Турчинова і наївності Томенка, вони - най-най-най!.. Не беручи до уваги, звичайно, мене – але цього не пишіть (регоче).

Далі розмова з Михайлом Юрійовичем відбувалася в режимі «бліц&брейк»: він поспішав на концерт Дмитра Хворостовського. Але «довідповісти» погодився.

Ви помирилися з Юлією Володимирівною?

Ні, ніколи!

Чому?

Не вірю!

Але щойно ви назвали її серед небагатьох радетелів за державу і – не вірите.

Стривайте, ми говоримо про різні речі: про їхні бажання – і їхні можливості. Тому – не вірю!

В її можливості?

У неї пов'язані руки. Не вірю!..

Але подейкують, що насправді ваші відносини налагодилися і ви запропонували забезпечувати «чорний піар» проти її суперників…

Це неправда! Вона сама, сама себе переможе…

Ледве не всі провідні політики раптом заговорили про можливі дострокові парламентські вибори…

Вони будуть. Але не зараз. Я політик, тому до виборів готовий завжди. Але, думаю, ще народ не готовий…

То коли, ближче до осені?

Можливо. Але спочатку Юлія Володимирівна повинна розрахуватися з вкладниками Ощадбанку – хоча б по тисячі гривень віддати.

Але й того, що вона вже зробила, в принципі, досить...

Для чого? Я вважаю, що для того, щоб обиратися в президенти, вона винна людям гроші, які обіцяла: люди цього чекають – значить, треба віддати…

Она обиратиметься в президенти?

Гадаю, що спробує...

І вийде в другий тур з Ющенком?

Не знаю. Але брати участь у цих виборах будуть всі: і Ющенко, і Янукович, і всі решта. Політики зобов'язані обиратися – а як інакше?

Але, кажуть, Ющенко домовляється з Януковичем про його неучасть у цих виборах навзамін повернення його в крісло прем'єра – на місце, яке зараз посідає Тимошенко. А Ахметов, судячи з маневру з Богатирьовою, став союзником Банкової вже у відкриту.

Ахметов – це не Партія регіонів, Ахметов – це Ахметов. Так, він має певний вплив, але не є там головним! Головний у Партії регіонів, повірте мені – Янукович.

І він може обійтися без Ахметова і його ресурсів?

Ще раз кажу: у Ахметова є вплив, якісь люди в президії партії, кошти тощо. Але, повторюю, лідер партії – Янукович.

Ви кажете, Ющенко домовився з Януковичем? Послухайте, ну всі політики, особливо великого масштабу, зобов'язані домовлятися один з одним на користь свого народу – зо-бо-в’я-за-ні! Але зараз Ющенко домовився з Тимошенко, і ми це бачимо з реалізації їхніх домовленостей – це й коаліційний уряд, і більшість у Раді, і спікер Яценюк, і рух у НАТО, і виплати вкладникам Ощадбанку. Все гаразд!

А перестрілки між Банковою і Грушевського – це робочі моменти, так?

Це нормальна політична конкуренція, різне бачення: Ющенко все ж таки ліберал, а Юлія Володимирівна – соціал-революціонер. Тому у них різні погляди на багато речей.

Ви повторюєте її запевнення в останніх телеінтерв'ю «Інтеру» і «Плюсам» про те, що вона всіляко підтримує Президента, а дискусія – це нормально. Але очевидно, що вже йдуть серйозні процеси на розрив цього союзу.

Послухайте, його там не було ніколи, там і розривати нічого! Там, як у тому прислів'ї: скільки мотузочок не зв'язуй, вузлик залишиться. Вони розірвалися давно, в 2005-му! Але зараз вони просто об'єдналися в коаліцію, у них все гаразд – хай працюють. Це політична демонстрація «мистецтва можливого».

«Черновецький не та фігура, щоб нею жертвувати - він не в команді Президента»

Чи можливі дострокові вибори мера Києва?

Гадаю, так, можливі. Але поки не вирішиться питання нагорі, Леонід Михайлович спатиме спокійно.

Вы маєте на увазі Банкову?

Ні, ситуацію в парламенті.

Чи можливе відновлення справ щодо «Еліта-Центру» і причетності до них Степана Черновецького і банку «Правекс»?

Це в Луценка треба запитати, але, думаю, Луценко полізе в це однозначно…

Ви розраховуєте тільки на Луценка в цій справі?

Я розраховую на здоровий глузд Президента і думаю, що він…

…пожертвує Черновецьким?

Та яке там «пожертвує» - я вас прошу, про що ви говорите. Черновецький не та фігура, він не в команді Президента. Він, швидше, всі ці два роки був у команді донецьких.

Президент, швидше за все, не пожертвує ним, а просто вирішить питання так, щоб кілька тисяч інвесторів «Еліти…», що потерпіли, були задоволені. Я знаю по банку «Денді», як Ющенко допомагав мені з виплатою вкладів. Він усвідомлює, що люди, звичайно, хотіли заробити або купити квартиру, але вони свої кровні гроші вкладали. А їх брутально обдурили!

Але держава створена, в принципі, для того, щоб захищати людей. В даному випадку держава не виконала своєї функції. Тому зараз вона повинна виконати невластиву їй функцію – допомогти людям. Хоча спочатку вона мала просто їх захистити – якимсь єдиним реєстром, контролем за сумлінністю забудовників, за самою «Елітою…» і пов'язаними з нею організаціями.

Кого мають за це покарати?

Олександра Олександровича Омельченка – це однозначно. Адже ці ділянки видавали на сесіях Київради, хабарі давали заступникам, депутатам, ніхто не вів жодного реєстру цих квартир.

То чому тоді тільки Омельченка?

Тому що він не виконав функцію держави – захистити громадян. Адже він був не лише мером, але й головою державної адміністрації.

Хто відповість за земельний дерибан, який відбувався в Києві, враховуючи, що підпису Черновецького під цими документами немає?

Розповідаю: все підписав Леонід Михайлович, тому що без підпису мера ніщо не дійсне.

Ви бачили ці підписи?

Не бачив, тому що мені взагалі нічого не показують. Але я точно вам кажу: у нашій країні все буде як завжди – не відповість ніхто!