Газові метання Юрій Григоренко, для «Главреда» Що Україні вигідніше — «РосУкрЕнерго» з його відносно дешевим газом, але заплутаною структурою власності, чи значно дорожчий газ, але з почуттям власної гідності?

П'ятничне засідання РНБО не принесло ніяких сенсацій після розгляду питань стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України», які плавно трансформувалися в інші «газові» теми. Стосовно підсумків засідання говорили багато його учасників, але основним ньюсмейкером залишалася прем'єр Юлія Тимошенко. За її словами, прийнято рішення (з формулюванням «на прохання уряду і керівництва «Нафтогазу України») переглянути ліцензію СП «УкрГазЕнерго» на реалізацію газу на внутрішньому ринку.

Цікаво, що Тимошенко, посилаючись на рішення РНБО, має намір добиватися розірвання договорів між НАК і «РосУкрЕнерго» щодо ставки за транзит газу по території України (з 2008 року ставка транзиту газу по території України збільшилася з $1,6 до $1,7 за тис. куб. на 100 км відстані) і умов передачі в експлуатацію «РосУкрЕнерго» українських підземних газових сховищ (2,25 долара/тис. куб. на рік). Обидві угоди укладено на 25 років, до 2030 року, практично без права перегляду обумовлених ставок. Точніше угоди передбачали можливість двічі протягом цього терміну переглядати ставки, і попередній уряд обидві можливості вже використав. Нагадаємо, що Президент Ющенко раніше заявляв, що вважає недоцільним збільшення ставки транзиту газу через Україну.

За словами Тимошенко, якщо в 2004 році Україна отримувала як оплату за транзит 28,3 млрд куб. м російського газу, то на початок 2008-го цей обсяг скоротився до 9 млрд куб. м. Різниця у 19 млрд куб. м газу зникла з балансу України і була використана для тіньових схем «РосУкрЕнерго» та його збагачення. При цьому анулювати договори прем'єр збирається лише через суд. Проте судові рішення для Кабміну проходять не зовсім рівно. Нагадаємо, що 24 січня Окружний адміністративний суд Києва призупинив дію постанови НКРЕ від 8 січня, якою поновлювалося обмеження поставок газу «УкрГазЕнерго» на рівні 5,04 млрд куб. м на рік.

Сам Ющенко під час робочої поїздки до Чернігівської області не підтвердив інформацію про прийняття рішення про вилучення «РосУкрЕнерго» зі схеми постачання газу до України так само, як і наявність конфлікту між ним і Тимошенко з цього питання. Отже, або Тимошенко видала бажане за дійсне, або хтось щось не договорює…

Головна проблема, на думку прем'єр-міністра, полягає в тому, що «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго» практично усунули «Нафтогаз» від реалізації газу на внутрішньому ринку, через що НАК не отримує коштів в оплату за газ і не може повертати раніше взяті кредити, що призводить до банкрутства компанії. Голова правління «Нафтогазу» Олег Дубина раніше вже заявляв про збитки компанії за підсумками 2007 року у розмірі 5 млрд грн.

Утім, ніхто з учасників РНБО, окрім безпосередньо Тимошенко, після самого засідання не зосереджував увагу на «РосУкрЕнерго». І такі наміри прем'єра лунають приблизно як висновок, котрий вона сама зробила з почутого на засіданні РНБО. Тобто кожен почув те, що хотів.

При цьому секретар РНБО Раїса Богатирьова застерегла Кабмін від різких змін на ринку газу, які можуть призвести до негативних наслідків. Головною ж вимогою Ющенка було недопущення зміни ціни на газ і забезпечення стабільного і безперебійного транзиту в ЄС і внутрішніх поставок населенню.

На думку колишнього міністра палива і енергетики Юрія Бойка, причиною заяв Юлії Тимошенко про усунення посередників зі схеми постачання газу до України є спроба відвернути увагу громадськості від реальних проблем у газовій галузі. Останніми він вважає початок несанкціонованого відбору газу в обсязі 2 млрд куб. м на суму 2 млрд грн і те, що в бюджеті на 2008 рік податкове навантаження на компанію зросло на 2 млрд грн — з 26% до понад 30% від валового доходу. Також, як стверджує депутат, скасування всіх домовленостей з «Газпромом», які укладалися на період 2004—2009 рр., обіцяє втрату іміджу України як надійного партнера.

Інші організаційні висновки РНБО відносно газу звелися до рішення за 10 днів сформувати і узгодити єдину стратегію, з якою Кабмін і НАК вестимуть відповідні міжнародні контакти з газового питання. Також РНБО рекомендувало Президентові доручити Кабміну спільно з Національною академією наук розробити до березня концепцію розвитку ринку газу. Роль Академії наук в даному випадку не зовсім зрозуміла, оскільки останні кілька років жодних наукових базисів уряди ані Тимошенко, ані Януковича особливо не потребували.

Разом з тим, за словами прем'єра, на засіданні РНБО Президент доручив Кабміну розпочати переговори з країнами — постачальниками сировини про укладення прямих договорів на постачання газу до України. Проте, не маючи прямих контактів з країнами Середньої Азії (де посередником виступає «РосУкрЕнерго») і доступу до магістральної мережі транзиту, Україна поки що не має ніяких аргументів перед «Газпромом». При цьому на ринках Середньої Азії зростає ціна газу та його транзиту. Туркменистан сам знаходить ринки збуту. Китайська газова корпорація PetroChina домовилася з «Туркменгазом» про придбання в 2009 році палива за ціною $195 за тис. куб., тобто на $45 дорожче, ніж пропонує у другій половині цього року російський «Газпром». З іншого боку, «КазТрансГаз» і «Газпром» домовилися про підвищення тарифної ставки за транзит середньоазіатського і російського газу через територію Казахстану в 2008 році з $1,1 до $1,4 дол. за 1 тис. куб. м на 100 км. Підвищення всіх вартісних показників ніяк не сприяє збереженню ціни на газ, як того хоче Ющенко і на що розраховує Тимошенко, оскільки саме присутність «РосУкрЕнерго» у схемі постачання газу до України прем'єр вважає причиною високих цін на блакитне паливо.

Понад те, після заяви Юлії Тимошенко під час візиту до Брюсселя про проект поставок середньоазіатського газу до Європи через поки що неіснуючий газопровід White Stream МЗС Туркменистану зробив заяву, в якій спростував існування планів з будівництва цього газопроводу. Сама Тимошенко заявила: «…У мене була розмова з послом Туркменистану, це була чудова розмова, і у нас сьогодні є повна гармонія і спокій з туркменською стороною». Варто зазначити, що наявність спокою і гармонії зовсім не означає наявності самого газу.

Розмови про корупцію «РосУкрЕнерго» ведуться з 2004 року, але досі ніхто не зміг сказати, кому конкретно вигідна така форма постачання газу. У принципі, за всім галасом із «РосУкрЕнерго» проглядаються лише «демократичні» потуги України позбутися непрозорої структури і небажання Білокам'яної грати за правилами, які їй не вигідні. Але це тільки на перший погляд, і арешт у Москві Семена Могілевича тут абсолютно ні до чого.

Одні російські представники кажуть, що не проти прямих договорів, але не називають інших конкретних параметрів. Тоді як «Газпром» проти змін схеми постачання газу до України. І що із таким станом справ робитиме Тимошенко — залишається хіба що здогадуватися.

Що Україні вигідніше — «РосУкрЕнерго» з його відносно дешевим газом, але заплутаною структурою власності, чи значно дорожчий газ, але з почуттям власної гідності? Відповідь залежить не лише від переконання, оскільки здатність Кремля переконувати складно недооцінити.