Завтра в СОТ. Що далі? Олександр Сушко, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України Питання вступу України до СОТ можна вважати практично вирішеним. 15-річний (рекордний за тривалістю для Європи) марафон з приєднання до найбільшого у світі торговельного клубу завершується.

Шанси на те, що вже 5–6 лютого Генеральна Рада цієї організації ухвалить рішення про приєднання України, є надзвичайно високими. Гендиректор СОТ Паскаль Ламі офіційно запросив Президента Ющенка на засідання Генеральної Ради, а це в перекладі з дипломатичної мови означає, що позитивне рішення ухвалено. Отже, на зміну запитанню «коли і як вступити в СОТ?» приходить інше – «що і як робити із членством у СОТ?». У цьому сенсі перед Україною постають принаймні два основні блоки питань. По-перше, як використати членство в СОТ для якнайповнішої реалізації вітчизняних зовнішньоекономічних інтересів? По-друге, яких позицій дотримуватися в ключових питаннях нинішнього «порядку денного» СОТ?

Упродовж кількох останніх років інформаційний простір був наповнений повідомленнями на кшталт «Україна приєднається до СОТ до кінця року». Один рік змінював інший, але все залишалося на своїх місцях. І ось, можливо, скоро в новинах з’являться нові заголовки на кшталт «Україна використовує процедури СОТ для опанування нових ринків» чи «Уряд України виступив з ініціативою врегулювання спірних торговельних питань між Північчю та Півднем» тощо. Однак, судячи з поточного аналізу ситуації, було б занадто оптимістичним прогнозувати, що уряд України виявиться спроможним від самого початку повноправної участі в СОТ сформулювати раціонально обґрунтовану національну позицію з поточних питань, які мають дискусійний (інколи – гостро конфліктний) характер у рамках цієї організації.

Україні – новому члену СОТ – важливо не марнувати час, а одразу в максимально повному обсязі використовувати механізми та інструменти, спроможні посилити її позиції в світовому розподілі праці. Для цього варто вивчити досвід наших сусідів і близьких партнерів, що приєдналися до СОТ раніше, зокрема Грузії, Молдови та Вірменії. Головним уроком цих країн, на який варто звернути увагу, стала слабка компетентність держапарату й національного бізнесу щодо всього комплексу не лише явних, а й потенційних вигод і можливостей, пов’язаних із членством у СОТ, а також відповідних ризиків. Очевидно, що деякі преференції та режими щодо членства в СОТ, які вигідні для національного експортера, відкриваються лише тоді, коли про них знати і домагатися їх застосування – деякі правила, які дають змогу заощаджувати кошти, не застосовуються автоматично. Чи є в державних структурах і хоча б у великих бізнесових корпораціях достатня кількість фахівців, які знають систему «входів-виходів» регуляторної системи СОТ, чи готові вони до використання нових можливостей та до протидії новим ризикам?

Іншим важливим компонентом ефективного включення в СОТ є формування національної позиції з основних проблемних напрямків Дохського раунду СОТ. Як, з якими позиціями і на чиєму боці Україна включиться, скажімо, в доволі непросту дискусію щодо міжнародної торгівлі текстильними товарами? Підтримає співмірні за рівнем ВВП країни, що розвиваються, які домагаються зняття протекціоністських тарифів у відносинах із заможними країнами? Не зовсім логічно, адже українська промисловість давно потерпає від напливу дешевого текстильного експорту, переважно з Китаю та інших країн Азії. Підтримає багаті країни, які, на думку експертів, протекціоністською політикою сприяють консервації відсталості країн Півдня? Теж начебто не зовсім доречно, адже Україна потребує створення сприятливих умов для прискореного розвитку. Чи існує з цього питання позиція українського уряду?

Те ж саме – стосовно сільськогосподарського експорту й аграрних субсидій. В Україні точаться дискусії щодо податкових пільг для сільгоспвиробників, які мають бути скасовані одразу після набуття членства в СОТ (дехто вважає, що скасування пільг з ПДВ призведе до руйнації аграрного виробництва), і це зумовлює мотивацію для вироблення національної позиції з цих питань уже в рамках СОТ.

А які підходи України до так званої проблеми ескалації тарифів, що демонструє нерозривний зв’язок між питаннями розвитку та міжнародної торгівлі: розвинені країни як правило встановлюють значно вищі тарифи на ввезення готової продукції з високим ступенем обробки, аніж на сировину, тим самим спонукаючи країни, що розвиваються, до експорту товарів із низькою доданою вартістю та підриваючи розвиток промисловості у цих країнах.

Численні розбіжності між розвиненою Північчю та Півднем стосуються також теми екологічних стандартів і їх використання у міжнародній торгівлі та стандартів праці, зокрема – неприпустимості застосування (фактично безплатно) дитячої праці у деяких країнах, що розвиваються.

Список дискусійних тем щодо СОТ можна продовжувати, але й наведених вище достатньо, аби надовго замислитися: а чи готова Україна вже завтра стати активним суб’єктом цих дискусій і зайняти в них позицію, обумовлену національними інтересами?

Проблема в тому, що фахові дискусії з більшості цих тем в Україні не проводилися (які були, мали переважно академічний характер). А починати їх обговорення потрібно негайно – у форматі як експертних зустрічей, так і громадських, парламентських слухань, аби членство в СОТ стало не лише довгоочікуваною та вистражданою «зірочкою» на фюзеляжі уряду, але й перепусткою до найбільш актуальних дискусій щодо глобального устрою і світового розподілу праці.

Що буде з цінами?

Чого очікувати пересічному споживачеві від вступу до СОТ? Більшість опитаних «Главредом» експертів не прогнозують суттєвих змін у цінах на товари та послуги. Вступ до СОТ передбачає зниження імпортних та експортних тарифів, але відомо, що тарифну політику в Україні було лібералізовано в 2004-2005 роках. «Йдеться лише про деяке зниження, ціни ж на більшість товарів будуть варіюватися в межах кількох процентних пунктів», – пояснив нам Ільдар Газізулін, старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень.

Прогнозується, що ввізне мито знизиться лише на декілька груп товарів, а точніше – на продукцію сільського господарства, харчової промисловості та автомобілебудування. «Саме для цих категорій можливе певне зниження цін або гальмування їх зростання», – розповіла Вероніка Мовчан, Директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

М`ясо, молоко

Вступ України до СОТ вплине насамперед на ціни на м`ясо і молоко. Ці види продукції можуть дійсно трохи здешевіти. Але реальністю це стане у тому випадку, якщо всі митні обмеження буде знято відразу після вступу України до Світової організації торгівлі: тоді в Україну піде потік низькоякісного м`яса, і зниження цін на нього можна очікувати в межах 15-20%, пояснив нам Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації. Якщо відбуватиметься поступова лібералізація ринку м`ясо-молочної продукції, то зниження ціни на молоко і м`ясо не перевищуватиме 5%.

Олія

Набуття членства у СОТ передбачає скасування експортного мита на соняшник. Це може негативно вплинути на внутрішніх виробників, оскільки вони купують за зниженими внутрішніми цінами. Якщо експортне мито відмінять відразу, то всю сировину для виробництва олії буде вивезено за кордон. Зараз ціна соняшника на зовнішньому ринку становить $1000 за тонну, на внутрішньому – близько $650. У такому разі слід очікувати зростання ціни на олію до 50%.

Овочі та фрукти

Якщо митні бар`єри відмінити одразу, без перехідного періоду для вітчизняного виробника, то ціна на помідори, огірки та яблука знизиться в середньому на 25%. Якщо ж створити умови для розвитку внутрішнього виробника (зменшити ціну енергоносіїв або впроваджувати альтернативні енергоджерела), то ціни можуть впасти лише на 5%.

Побутова техніка

Після того, як Україна стане членом СОТ, можна буде спостерігати незначне зниження цін на побутову техніку – близько 5-10%. Але це найімовірніше стане реальністю десь через рік після нашого входження до головного торговельного клубу, коли сформуються основні гравці ринку. Зменшення вартості можна прогнозувати через вихід на ринок великих гравців на кшталт «Медіамаркту» і «Альдо», говорить Сергій Перм`яков, генеральний директор ООО «ПермиКо». З іншого боку, зі вступом наших країн-сусідів до ЄС, змінилися схеми постачань побутової техніки, що призвело до зростання ціни на подібні товари на 10-12%. Ось цей баланс між СОТ і ЄС багато в чому і визначатиме зміну ціни.

Автомобілі

Після вступу України до СОТ вартість автомобілів також залежатиме від умов при вступі до організації. Якщо буде введено перехідний період для вітчизняних виробників, то ціна імпортних автомобілів навряд чи зміниться (як відомо, Україна звернулася з проханням надати такий період для своєї автомобільної промисловості). «Якщо перехідного періоду не буде, то мито зменшиться згідно з так званими консолідованими пропозиціями України. У них йдеться про те, що в 2007 році ввізне мито становитиме 15%, а з 2008 року – 10%», – повідомив Олег Назаренко, генеральний директор всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів. Тож в такому разі ціни на авто можуть знизитися лише на 5%. Але Андрій Гончарук, голова делегації на переговорах щодо вступу України до СОТ в 1993-2003 роках, зазначає в коментарі «Главреду» інше: зниження ввізних мит із 15% до 10% на найбільш популярний за останні роки споживчий товар – автомобілі – не призведе до падіння роздрібних цін на них.

Свою позицію пан Гончарук аргументував так: ціни на автомобілі встановлюють залежно від ринкової ситуації й попиту в країні, а за умови збільшення ринку, як це відбувається в Україні, передумов для зниження вартості на авто немає.

Основою формування роздрібних цін є відпускні ціни заводів-виробників. Оскільки термін вступу України до СОТ вже відомий досить точно, то виробники найімовірніше піднімуть відпускні ціни відповідно до зниження мит і отримають додатковий прибуток. При цьому прибуток імпортера та дилера фіксований, і вони не можуть істотно змінювати цінову політику тих марок автомобілів, які представлені в Україні. Вже зараз спостерігається певне зростання вартості автомобілів для українських імпортерів та дилерів.