Сировинні проблеми з'їдають ГМК Мілан Леліч, Максим Нечипоренко, «Главред» Гірничо-металургійний комплекс України увійшов у новий рік не лише з очікуваннями використати сприятливу кон'юнктуру на зовнішніх ринках, а й із безліччю традиційно невирішених проблем.

Незавершена модернізація виробництва, дефіцит сировини і наслідки рецесії в США та Європі багато в чому визначатимуть розвиток українського ГМК.

Не заради користі...

Минулий рік ГМК України завершив із гарними показниками. За даними Держкомстату, в 2007 році було вироблено 35,6 млн. т чавуну, (зростання 8%), 42,8 млн. т сталі, 37,9 млн. т прокату і 20,1 млн. т коксу (зростання 5%). Залізняку було видобуто 77,4 млн. т, залізорудної сировини вироблено 72,1 млн. т (зростання на 6% більше, ніж у 2006 році). З 7,7 млн. т лому на внутрішній ринок було направлено близько 90%. З готової продукції незначне падіння виробництва було зафіксоване лише у виробництві труб.

Високий попит на продукцію металургії на світових ринках створив непогані умови для розвитку вітчизняного ГМК. Зростання ціни металу є загальносвітовою тенденцією і продовжуватиметься надалі. Зокрема, металургійні гіганти «Arcelor Mittal» і «Сorus» повідомили про наміри в 2008 році підвищити ціни на свою продукцію до 10%. Ці заяви були викликані підвищенням цін на всі види використовуваної в металургії сировини. Це пов'язано зі збільшеним попитом з боку ринків, що розвиваються. «ГМК Китаю і країн Африки динамічно зростають, і існуючі обсяги світового видобутку сировини не задовольняють збільшених потреб», - каже Ільдар Газізулін, старший економіст міжнародного центру перспективних досліджень.

З боку українських металургійних компаній також прозвучали заяви про підвищення ціни своєї продукції. Представники групи «Метінвест» повідомили про намір в поточному році збільшити ціни на сталь до 25%, а меткомбінат «Запоріжсталь» планує підняти ціну на металопродукцію до 30%. Цей крок викликаний не гонитвою за надприбутками, а спробою зберегти вже досягнуту прибутковість підприємств.

«Сировинна» ломка

Сировинні ціни чинять великий тиск на металургів. «З нового року газ для промисловості коштує $260 за 1000 куб. м, руда і концентрат зросли в ціні до $79-$80 за тонну, ціна коксу зараз понад $320 за тонну», - повідомив «Главреду» Сергій Матвієнков, головний інженер ММК ім. Ілліча. За даними Мінфіну, ціна залізняку підвищиться цього року на 40%, а марганцевої руди - на 13%.

У формуванні ціни на сировину відіграють роль і внутрішні мита. Українська асоціація виробників феросплавів ще в 2006 році висловлювала крайнє обурення дискримінаційними, на її думку, ставками плати під час видобутку марганцевої руди. За її даними, попереднє збільшення цієї плати майже вчетверо – до 7,5 грн./т, завдало підприємствам галузі збитків у розмірі близько 35,5 млн. грн. Собівартість концентрату збільшилася до 247,22 грн./т (182,8 грн./т у 2005 році). Тепер підвищення собівартості руди видобувні компанії намагатимуться перекласти на плечі металургів, а ті, у свою чергу, на кінцевого споживача.

У виробництві коксу теж не все гаразд. «Як відомо, 40% коксу, необхідного для української металургії, імпортується. Плановані Мінвуглепромом імпортні закупівлі коксу обсягом 2,5 млн. тонн не зможуть покрити потреб виробництва, що розширюється», - каже Ільдар Газізулін. Обтяжуючим чинником залишається також ситуація навколо основного виробника коксу в Україні - шахти ім. Засядька. Підприємство, яке забезпечує 12% від загальних потреб України в коксі, можуть закрити через підвищену аварійність. «Уже зараз шахта працює на 50% своїх потужностей: якщо раніше шахта давала 8 тис. тонн вугілля на добу, то зараз тільки 4 тис. тонн», - повідомив Сергій Матвієнков. На його думку, якщо закриють шахту ім. Засядька, то це завдасть удару по всьому вітчизняному ГМК.

Ці чинники вплинули на зниження рентабельності українських металургійних підприємств до 4-5%, що не може не відбитися на ціні металопродукції. Сировинна проблема в українському ГМК стоятиме на першому місці й надалі.

Світова рецесія

Іпотечна криза в США і падіння ліквідності на світових ринках призвели до рецесії економіки в США і Європі. Уповільнення зростання економіки перекинулося з іпотеки на споживчі ринки, що не може не вплинути на попит на метали. Вже зараз ми спостерігаємо зниження цін на кольорові метали: нікель, мідь, цинк, алюміній.

За даними компанії «Mitsui Mining & Smelting», з початку 2008 року цинк упав у ціні на 13%. Мідь втратила в ціні за останні два тижні близько $150 за тонну, знизившись на Лондонській біржі металів з $7361 до $7160 за тонну. Тенденція характерна і для решти металів. Світові прогнози невтішні для компаній гірничорудного сектора, яким варто готуватися до подальшого падіння цін на кольорові метали і зниження фінансових показників цього року.

У цій ситуації для українських експортерів металу велике значення матиме географічний напрям українського експорту. Якщо в США і Європі спостерігається уповільнення економіки, то ринки, що розвиваються, – Китай, Індія, Сінгапур - продовжують демонструвати зростання. «На ці ринки припадає близько 50% українського експорту металів. Український експорт в США і Європу не перевищує 35%. І це грає на руку українським виробникам металів», - каже Микола Івченко, аналітик «Форекс клуб».

Проте рецесія наступає хвилеподібно, і хоча в Азії її поки що не видно, але вона вже назріває. Про це свідчить зниження біржових цін на метал, яке ми можемо спостерігати зараз, і зниження попиту на нього має лаг у півроку. За прогнозами «Форекс клуб», уповільнення розтягнеться, і падіння цін відбудеться через 7 місяців. «У другій половині цього року слідом за цінами на кольорові метали знизиться в ціні й чорний метал», - каже Микола Івченко. Якщо прогнози аналітиків виправдаються, то на українських виробників чекають важкі часи. Рентабельність і прибутки підприємств українського ГМК знижуватимуться й надалі.

Злиття і поглинання

Згладити негативний вплив рецесії і сировинного чинника на ГМК допоможе укрупнення металургійних компаній і їх вихід на міжнародний рівень. Торік в українському гірничо-металургійному комплексі відбулася низка злиттів і перерозподілів активів. Консолідація активів «Смарт-холдингу» Вадима Новинського і «Метінвест-холдингу» Ріната Ахметова, а також продаж металургійних активів контрольованої Ігорем Коломойським групи «Приват» російській «Evraz group».

Боротьба за активи вітчизняних компаній цього року також буде спекотною. Особливу увагу інвесторів привертатимуть компанії, які не мають достатнього доступу до дешевих ресурсів, але мають непогану технологічну базу. Насамперед це Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча і «Запоріжсталь». Поза сумнівом, основними учасниками переговорів стануть новоутворена гірничо-металургійна група «Метінвест», засновники якої не приховують своїх амбіцій, а також «Evraz group». Величезні фінансові ресурси цих об'єднань підштовхнуть до злиття й інших гравців ринку. Наприклад, ІСД Сергія Тарути вже веде переговори з «Газметаллом» російського олігарха Алішера Усманова.

«Тенденція до укрупнення компаній ГМК і перетворення їх на транснаціональні корпорації в 2008 році посилиться і продовжуватиметься надалі», - вважає Ільдар Газізулін. Для українських компаній головний інтерес в консолідації активів - це, звичайно ж, доступ до світових сировинних ринків. Підприємства завжди прагнуть того, щоб був прямий доступ до ресурсів у межах однієї структури, інакше сировина купується за вищою ціною.

Позитивним наслідком входження іноземного капіталу на український ринок металургії є також підвищення її капіталізації. За підрахунками інвестиційної компанії «Dragon Capital», загальна вартість українського ГМК становить приблизно $55 млрд. У 2008 році очікується її підвищення на цілих 30%. Очікуваний вихід «Інтерпайпа» і «Метінвеста» на IPO ще більше підсилить привабливість українського ГМК для іноземних інвесторів.

Чи зуміють вітчизняні металурги використати зовнішню кон’юнктуру для приросту прибутку і системних внутрішньогалузевих перетворень – питання спірне. Але інтеграція вітчизняного ГМК в світові економічні відносини стає дедалі більше помітною. Незважаючи на це, в українському ГМК залишається низка невирішених проблем: дисбаланс у забезпеченні сировиною і незакінчена модернізація виробництв. Водночас варто чекати зростання внутрішнього виробництва, а також продовження його модернізації та поліпшення фінансової усталеності гірничо-металургійних підприємств.