Політика


28.01.08 // 16:13 Версія для друку

Moсква на дроті

Moсква на дроті

Сергій Жадан, письменник

Навіть людині, далекій від політики, не може не видатись надмірною присутність великого північного сусіда в інформаційно-культурному просторі нашої молодої республіки. Рука Москви присутня всюди – на телебаченні, радіо та газетах (ну і справді – чия ще рука може бути присутня, скажімо, на шпальтах газети «Московский комсомолец»).


Руку Москви в своїх сокровенних інтересах використовують усі – від пропахлих ладаном православ’я слов’янофілів до обтяжених австро-польською історичною спадщиною націоналістів. Руку Москви тиснуть українські політики під час чергового газового дерибану, і її ж демонстративно не тиснуть українські мистці під час чергових зборів із урятування національних культурних первнів; рука Москви порпається в мережаних споднях вітчизняного шоу-бізнесу і натискає на потрібні кнопки в сесійній залі.

За великим рахунком – те, що не встигає зробити рука Москви в Україні, доробляють руки гастарбайтерів у Москві. Ця ж таки рука є певним розподільником, за яким і визначається твоя соціальна та політична позиція. І якщо ти, скажімо, виступаєш проти приєднання нашої молодої республіки до струнких мілітаризованих лав НАТО, то на тебе з розпростертими обіймами вже чекають широкі й гостинні кола проросійськи налаштованих співгромадян. Натомість, варто лише півсловом натякнути на власне критичне ставлення до політики Кремля, як тебе тут таки автоматично вносять в реєстраційні списки патріотичних сил.

Поділ насправді чіткий і позбавлений найменших компромісів – або ти слухаєш радіо шансон, або дивишся емтіві, або п’єш водку столічна, або – коньяк закарпатський, або вибираєш по кабелю сіенен, або – нтв. Боротьба ведеться на виживання, і жодної золотої середини в цьому випадку просто не передбачено. Так само не передбачено простого нейтрального позиціонування Росії – без історичних соплів та геополітичної істерії, позиціонування її як звичайного сусіда, на зразок Угорщини чи Словаччини, без жодних агресивних конотацій та фанатського захоплення. Психологічний комплекс російського сусідства пригнічує всіх – від народного президента до маленьких українців, і тінь Москви, схоже, ще довго заважатиме повноцінному зростанню молодих пагонів національної самоідентифікації.

Скажімо, навіть далека від політики людина мусила звернути увагу на ті хитровивернуті маневри, що відбуваються навколо майбутнього візиту народного президента в гості до північного сусіда. На відміну від подібних візитів до Брюсселя чи Вашінгтона, візит до Москви природнім чином перетворився на черговий водевіль, за великої кількості держслужбовців жіночої статі. Таке враження, що передбачається візит не до сусідньої держави, а в сусідню область, де главою держави було кинуто дружину з дітьми, і при цьому кілька років злісно не виплачувались аліменти. Ясна річ, що подібне акцентування на виключності та пріоритетності загадкової російської душі, особливо у порівнянні з тією ж таки ані грама не загадковою польською чи білоруською душами, викликає подібне ж трепетне ставлення до Росії і з боку електорату.

Можна скільки завгодно говорити про наслідки тяжкого колоніального минулого чи навпаки – про єдиний життєвий простір, печально кивати головою в бік постімперської свідомості чи побиватись через порушені культурні зв’язки, але так чи інакше, складається печальне враження, що для більшості співгромадян, незалежно від їхнього соціального та економічного статусу, цей самий життєвий простір формується набором каналів у телевізорі. Себто усе це тяжке колоніальне минуле розрулюється виключно телевізійними продюсерами, котрі як ніхто інший знають, що бабки найлегше зрубати саме на спекулюванні минулим, хай воно буде хоч тричі колоніальним. І ведуться на ці спекуляції всі – від народних обранців до богообраного народу. Оскільки тяжке колоніальне минуле – воно стосується всіх.

Окрім, хіба що, китайців.

Думка наших читачів

Версія для друку
Ваше ім'я:  
Текст  
повідомлення:
  
 
Медиа-центр
По темі

Столиця

ОВВА! (себто ВАУ!)

Ганна Бич, для «Главреда»
Геть усі подуріли! Влаштували змагання - чия ялинка вища. Цьогоріч, кажуть, переплюнула всіх Португалія. Ото доплювалися... Як ті діти, чесне слово! Скажи їм цяця, вони й лізуть одне поперед другого. Карапузам можна, у них ще не все виросло. Дивує людство в цілому. Ніби давно вже не неандертальці, а серед отої хайтеківської цивілізації тупимо, як абсолютні язичники. Довго гомо сапієнс гадало - чи є Бог?

Політика

Жонглирование нанайскими «фишками»

Сергей Слободчук для «Главреда»
Хотел уже переключать, как вдруг услышал, что кто-то из известных политиков начинает свое выступление словами «Наша позиция...». Это что-то новенькое, раньше такого не было. Или, по крайней мере, не подчеркивалось настолько активно. Щелкнул еще пару каналов, и практически везде услышал, что политические деятели самой разной ориентации акцентируют в своих выступлениях именно этот термин.

Політика

Украина, оревуар!

Александр Супрунец, для «Главреда»
Давно ли кто-нибудь позволял себе проснуться с утра с вопросом: «А что ты сегодня сделаешь для страны?». Я – давно. Конечно, наиболее вероятным утренним разговором с собой может стать его капиталистическая интерпретация: «А что страна может сделать для тебя?»

Загрузка...
Новини від redtram
Загрузка ...
Наші проекти
Перед выбором

Спецiальний проект Олесi Яхно

Доля Росiї
НАТО ВПРИТУЛ

Спiльний проект журналу «Главред» та української служби ВВС

НАТО ВПРИТУЛ
Картинка

Спецпроект журналу «Главред»

Коалiцiя - опозицiя
Картинка

Авторський проект Св_тлани Пиркало

Кухня егоїста

Читайте також:
Анатолій Гриценко: «Не можна гратися силовими структурами»

Те, що Президент не подав кандидатуру Анатолія Гриценка на призначення міністром оборони в уряді Юлії Тимошенко, стало несподіванкою для всіх …

«Так» у Бухаресті

Є висока ймовірність того, що у квітні НАТО запросить Україну до виконання ПДЧ …

Доторкнутися до депутата

Проблема відміни депутатської недоторканності, згідно з даними соціологічних опитувань, ніколи не входила до числа найактуальніших для пересічного українця. …

Welcome to peklo

Залишити надію кожному, хто наблизився до воріт пекла, радив іронічний Данте. Саркастична Юлія Тимошенко пішла далі – закликаючи підприємців радіти …

Як «Я.» хоче «повернутись»

Інколи Віктор Федорович просто вражає своєю безпосередністю. «Та він просто бусінка», – сказала б одна моя колега. Минулого тижня «бусінка» …