Луценко бив Черновецького у стані афекту? Євген Євсєєв, «Главред» Сьогодні Юрій Луценко поповнив списки українських міністрів внутрішніх справ, чиї імена увійшли не лише в історію держави, а й у матеріали кримінальних справ.

Фабула кримінальної справи Луценка проста як ляпас. Точніше саме завдяки ляпасу, якого міністр спересердя дав київському мерові, вона і з'явилося. Разом з тим ця нехитра подія за останніх сім днів устигла обрости таким оберемком версій, чуток і домислів, що навіть досвідчена у кримінально-правових питаннях людина може заплутатися.

Поки що не викликають сумнівів три обставини подій, які лягли в основу кримінальної справи Луценка. Це час і місце його сутички з київським головою Леонідом Черновецьким (п'ятниця, 18 січня; зал засідань РНБОУ у Секретаріаті Президента), а також той факт, що головний міліціонер країни вдався до «засобів фізичного впливу» відносно столичного градоначальника, котрий публічно звів на нього наклеп (як розповідають очевидці даних подій). Тим часом обидві сторони конфлікту абсолютні по-різному трактують причини і наслідки даного інциденту. Від того, які докази сторін сприйме слідство і суд, багато в чому залежатиме результат усього цього гучного скандалу.

Якщо правоохоронці повністю встануть на сторону Черновецького, який стверджує, що Юрій Луценко після закінчення засідання РНБОУ віроломно зі спини напав на нього і мало не вибив дух (соратники потерпілого розповідають, що медики констатували у мера закриту черепно-мозкову травму), то нічого доброго міністрові внутрішніх справ не світить.

З іншого боку, сам Юрій Віталійович спростовує цю версію. Він, як відомо, заявляє, що «спаринг» у Секретаріаті Президента спровокував його візаві, який під столом, так, щоб не бачили інші учасники засідання РНБОУ, вдарив міністра по хворому коліну (до речі, головний міліціонер теж запасся медичною довідкою, яка підтверджує цю травму). Судячи зі слів Юрія Віталійовича, не тямлячи себе від болю, він на секунду втратив контроль і вліпив нахабі смачного ляпаса. Подальшу рукопашну зупинили губернатори — учасники засідання, котрі й розтягнули забіяк.

Упродовж тижня, що минув після інциденту, обидві ці версії були викладені представникам прокуратури Києва, яким доручили розібратися з даним інцидентом. Вочевидь, розповідь Черновецького вони поки що вважають правдоподібнішою, адже після нетривалого осмислення фактів, викладених сторонами конфлікту, було порушено кримінальну справу не за фактом бійки у Секретаріаті Президента, а відносно конкретної особи — Юрія Луценка. Його підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу («Умисне легке тілесне ушкодження, яке призвело до короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності»). Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді виправних робіт строком до одного року, арешт на півроку чи обмеження волі до двох років. Черновецький у цій кримінальній справі, судячи з усього, отримав статус потерпілого. Такий поворот подій викликав шалений протест з боку Луценка.

«Той факт, що прокуратура проігнорувала документи, надані Луценком про завдання йому травми Черновецьким, вселяє побоювання, — розповів «Главреду» радник міністра внутрішніх справ і народний депутат України Геннадій Москаль. — Адже цілком зрозуміло, що за наявності таких матеріалів прокуратура мала б порушити справу за фактом завдання тілесних ушкоджень як Луценку, так і Черновецькому. Тоді можна було б говорити, що слідство зацікавлене в об'єктивному розслідуванні обставин інциденту і має намір з'ясувати, хто ж кому і що насправді пошкодив. Але якщо цього не сталося, то можна припустити, що слідство заздалегідь бере звинувачувальний ухил, і в цьому проглядаються політичні мотиви. А причин для неприязні у нинішнього керівництва української прокуратури до Луценка аж ніяк не бракує, адже саме він ініціював збір підписів за відставку Генпрокурора Медведька і нерідко критикував його під час своєї опозиційної діяльності. Тому мені шкода, що прокуратура сьогодні, схоже, знову стає знаряддям політичної розправи».

Прихильники Луценка вважають, що рішення Київської міської прокуратури порушити проти нього кримінальну справу є, крім усього іншого, необгрунтованим з юридичної точки зору. Вони посилаються на офіційний коментар 125 статті КК, в якому йдеться, що відповідальність за скоєння таких злочинів наступає лише в тому разі, якщо в діях винного простежується злий намір, тобто слідство довело, що завдати тілесних ушкоджень винний замислив заздалегідь. Тим часом, судячи з розповідей свідків цього інциденту, сутичка міністра і мера відбулася спонтанно. Хоча тут також можна посперечатися — будь-який юрист скаже, що злий намір не передбачає дводенного задуму, він цілком може виникнути за декілька секунд. Якщо слідувати цій логіці, багатьох злочинців узагалі не варто притягати до відповідальності.

Прихильники Луценка переконані, що той діяв у стані афекту. «Черновецький ударив Луценка по нозі, а той у стані афекту, тобто сильного душевного хвилювання, викликаного як неправомірними діями мера, так і огульними звинуваченнями, висловленими ним на адресу Юрія Віталійовича у присутності Президента, дав кривдникові здачі. У будь-якої людини, якщо її спочатку образять, а потім підло нишком ударять, реакція буде аналогічна, причому все станеться механічно, практично несвідомо. Тож ніякого злого наміру у діях Луценка ніколи й не було, а отже, в них немає і складу злочину. Дивно, що прокуратура не розуміє таких елементарних речей», — дивується Геннадій Москаль.

Аргументи, викладені стороною Юрія Луценка, напевно, складуть його основу судового позову до прокуратури Києва, яким адвокати міністра внутрішніх справ збираються оскаржити рішення про порушення кримінальної справи. До речі, зробити це Юрію Віталійовичу публічно порадив Президент України Віктор Ющенко. Разом з тим глава держави закликає високопосадовців- задирак помиритися.

«Прокуратура порушила кримінальну справу, і у міністра внутрішніх справ тепер є повне право звернутися до суду і викласти свої аргументи… Але краще знайти вихід з цієї ситуації, яка знаходиться в руках міністра і мера. Якщо вони чоловіки, то багато речей суто по-чоловічому вони можуть вирішити», — сказав Ющенко на прес-конференції у Давосі.

Тим часом мирна ініціатива Президента навряд чи знайде відгук у столичного голови і його наближених. Підтвердженням того є вчорашнє звернення підконтрольної Черновецькому частини Київради до керівництва держави і Генпрокуратури, в якому автори тексту, не соромлячись експресивних висловлювань, називають поведінку Луценка варварською і вимагають відправити його у відставку. У свою чергу сьогодні Міністерство внутрішніх справ воскресило давню справу про ДТП за участю Черновецького.

Тобто ні з одного, ні з іншого боку поки що немає навіть натяків на те, щоб іти на примирення. Якщо так, прокуратура розбереться.