Однак навряд чи діяльність парламентських «слідчих» зможе завдати серйозних неприємностей київському градоначальникові.
Виборчі кампанії блоків НУНС і БЮТ у Києві та Харкові мали свої регіональні особливості. У цих містах, окрім «всеукраїнських» слоганів, нинішні коаліціанти пропонували виборцям «точкові» обіцянки — переобрати тамтешніх мерів. Леонід Черновецький і Михайло Добкін і справді не найпопулярніші у своїх містах політики, тому рішучість НУНС і БЮТ змінити градоначальників стала одним з вагомих чинників електоральної підтримки цих сил у двох столицях України.
«Нашоукраїнцям» і «бютівцям», варто зазначити, робить честь те, що вони взялися за виконання цих обіцянок, не очікуючи формування парламентських комітетів та уряду. Вже на початку грудня постанови про створення тимчасових слідчих комісій (ТСК), покликаних розслідувати зловживання київської та харківської мерій, були зареєстровані в апараті Верховної Ради.
Постанова по Харкову вже навіть пройшла парламентські комітети і була внесена першим пунктом порядку денного засідання, що відбулося минулої п'ятниці. Проте тоді Добкіну пощастило — його колишні колеги по партії розсердилися на Арсенія Яценюка за підписання сумнозвісного листа до НАТО і не дали Раді взятися до роботи.
Але якщо «харківську» постанову так чи інакше буде проголосовано, коли Рада повернеться до нормальної роботи, то ситуація із «київською» зовсім не така однозначна.
Минулої п'ятниці з парламентської трибуни «нашоукраїнець» Роман Зварич повідомив таке. Постанова про створення ТСК з питань розслідування фактів порушення Конституції та законів України і прийняття протиправних рішень київським міським головою Черновецьким і посадовцями органів місцевого самоврядування й виконавчої влади у м. Києві (автори — «бютівець» Андрій Портнов і «нашоукраїнець» Руслан Князевич) з незрозумілих причин досі пройшла комітети ВР. Зварич нагадав: якщо висновок комітету на постанову не отримано через 30 днів після його реєстрації, Рада може внести її до порядку денного самостійно. Зазначимо, що їй, швидше за все, це б вдалося, якби не «натівське» блокування роботи ВР.
Не інакше як реакцією на цю ситуацію можна назвати дії «регіоналів». Цього ж дня, 18 січня, їхній представник Юрій Мірошниченко зареєстрував в апараті Верховної Ради ще один проект постанови, що стосується ситуації у Києві, — про створення ТСК з питань з'ясування обставин діяльності виконавчого органу Київської міськради (Київської МДА). Чим же відрізняються ці постанови?
По-перше, назвою. Коаліціанти у «шапці» своєї постанови неначе констатують — факти порушення Конституції і законів київською владою є, і їх потрібно розслідувати. Понад те, вони називають головного порушника по імені — це особисто мер столиці Леонід Черновецький. Опозиціонери ж «скромно» вимагають розслідування обставин діяльності Київської МДА, фактично виводячи з-під удару Київраду.
По-друге, на увагу заслуговують супровідні документи до цих постанов, у яких їхні автори обгрунтовують необхідність створення своїх ТСК. Пояснювальна записка до «опозиційного» проекту виокремлює чотири напрями потенційного розслідування: підготовка Києва до Євро-2012, «неналежна організація заходів» щодо знесення торгового центру біля НСК «Олімпійський», перевірка ефективності використання бюджетних коштів і перевірка «земельної діяльності» Київської МДА.
Коаліціанти «обгрунтовують» свою постанову значно сумбурніше, часом із граматичними помилками. У своїй пояснювальній записці вони звинувачують Черновецького у порушенні Конституції та законів, не чекаючи на вердикт суду або хоча б висновок ТСК. На доказ протизаконної діяльності мерії коаліціанти наводять кілька прикладів «земельного дерибану» у столичному парламенті і згадують про «заплановане відключення світла у Дніпровському райсуді під час розгляду справ за участю керівництва Київради». І вже зовсім незрозумілою виглядає пропозиція розслідувати «діяльність заступника глави Київського апеляційного суду В. Качана, який упродовж останнього року забезпечував «кришу» для керівництва Київради». Сумнів в останньому випадку викликає як використання у пояснювальній записці до законопроекту відверто непарламентської лексики, так і включення в до списку завдань ТСК розслідування діяльності представника судової гілки влади.
Нарешті, третьою відмінністю між цими постановами є пропозиції їхніх авторів щодо персонального складу ТСК.
Співвідношення сил у комісії, ініційованої коаліціантами, не дає приводу для сумнівів у тому, яке рішення стосовно розслідування «протизаконної діяльності» Черновецького вона може прийняти. З 13 членів комісії більшість — 7 чоловік — представляють саме БЮТ і НУНС. Серед них — «бютівці» Сергій Подгорний і Володимир Бондаренко, які до парламентських виборів-2007 мали можливість особисто спостерігати за тим, що відбувається у Київраді, головний київський «бютівець» Анатолій Семинога, а також Микола Томенко. «Нашоукраїнський» десант у комісії складається з близького до Олександра Омельченка Валерія Борисова, а також двох «самооборонців» — Тараса Стецьківа та Кирила Куликова. Навіть з боку опозиції автори проекту пропонують включити до складу ТСК політиків, котрі не відчувають особливих сентиментів до нинішньої київської влади. Адже складно назвати прихильниками Черновецького «регіоналів» Василя Горбаля, який сам плекає надію коли-небудь стати мером Києва, або Ігоря Лисова — друга сім'ї Олександра Омельченка. І навіть делегат у ТСК від комуністів Микола Кравченко свого часу виступав за розподіл функцій міського голови та глави виконавчого органу Київради, тобто, напевне, міг би підтримати ініціативи, спрямовані на послаблення столичного мера.
Опозиціонери запропонували сформувати свою комісію з точністю до навпаки. У їхньому варіанті складу ТСК контрольний пакет голосів не належить коаліції: з 11 членів ТСК 4 представлятимуть Партію регіонів, 3 — БЮТ, 2 — НУНС і по одному — від комуністів і «литвинівців». При цьому більша частина потенційних членів комісії, окрім хіба що «бютівців», цілком імовірно, не знайде жодних доказів порушень законодавства, вчинених столичною владою. Главою ТСК пропонується обрати «регіонала» Василя Ярощука, близького до соратника Черновецького, а заразом і до одного з найбагатших киян Андрія Іванова. Компанію в «регіональному десанті» йому складе Олександр Супруненко — рідний брат зятя мера. НУНС у комісії представлятимуть Анатолій Матвієнко, чий племінник очолює одне з Головних управлінь КМДА (до речі, тому саме входження Матвієнка до складу ТСК може вважатися незаконним, але кого це турбує?), а також близький до глави ДУСі Ігоря Тарасюка Андрій Давиденко (поки Банкова надає Черновецькому негласну підтримку, за позицію Давиденка мер може не хвилюватися). Блок Литвина у ТСК на посаді заступника її глави представлятиме Володимир Герасимчук, якого свого часу було призначено на посаду начальника управління зовнішніх зв'язків київської мерії ще Омельченком, але зумів протриматися у кріслі й при Черновецькому.
Таким чином, можна досить легко передбачити висновки, які зробить відносно того, що відбувається у Києві, як «коаліційна», так і «опозиційна» слідчі комісії ще до їх створення. Понад те, цілком можливо, що дві ці ТСК працюватимуть синхронно і поділяться з парламентаріями своїми напрацюваннями чи не в один день, адже для створення ТСК у Раді необхідно зібрати лише 150 голосів, і ВР цілком може дати добро на діяльність і «коаліційних», і «опозиційних» «слідчих».
Ситуація таким чином може бути доведена до абсурду, і це — лише початок. Адже, за великим рахунком, справа із ТСК заходу не варта. Результати роботи будь-якої комісії, згідно з нормами чинного законодавства, ніяк не вплинуть на процес усунення київського мера від влади, який, по суті, ще й не розпочався. Адже стаття 89 Конституції свідчить: «Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду». А саме однозначний вердикт суду не на користь київського мера — це те, що розв'язало б Верховній Раді руки у прийнятті простою більшістю рішення про дострокові вибори столичного градоначальника…
Результати ж роботи будь-якої ТСК матимуть лише політичне значення. Хоча, з іншого боку, і це вже чимало. Аргументована критика діяльності київської мерії, яка пролунає на всю країну, здатна дуже знецінити акції Черновецького, а голосування Ради за постанову за підсумками діяльності ТСК може показати у першу чергу електорату, хто ж насправді у високих кабінетах «за народ», а хто — за «космічного мера». І якщо Верховна Рада проголосує за несприятливий для Черновецького висновок роботи ТСК, у кожного українця виникне закономірне питання: а чому, якщо мера визнала винним Рада, цього не може зробити справжній суд?
Проте все це лише мишача метушня на тлі чудових взаємин Леоніда Черновецького із Банковою і цілою низкою «нашоукраїнців», які номінально мали б виступати за перевибори у Києві. А ці відносини, судячи з усього, не зіпсують жодні результати роботи жодних слідчих комісій. Тому те, що відбувається у парламенті, ще довго не тривожитиме спокійний сон Леоніда Черновецького…
