Як НАТО врятувало Добкіна і Черновецького Святослав Хоменко, Владислав Мусієнко (фото), «Главред» Порядок денний сьогоднішнього засідання ВР, який нічого особливого не передвіщав, обернувся черговим блокуванням трибуни і президії. Претензії у опозиції виникли практично на рівному місці. Зате мери Києва і Харкова можуть дякувати НАТО за наданий їм тиждень відносного спокою.

Порядок денний сьогоднішнього засідання Верховної Ради виглядав досить нудно. Вирішення кадрових питань депутати ще вчора домовились перенести на наступну п'ятницю, низка резонансних законодавчих ініціатив Президента теж не готова до розгляду (як пізніше заявить Арсеній Яценюк, «у зв’язку з досить млявою роботою парламентських комітетів»). Тому ніхто не очікував від засідання того загострення пристрастей, на яке воно в результаті перетворилося.

Приводом для депутатських обурень стало підписання Президентом, прем'єром і спікером 11 січня листа генсекові Північноатлантичного альянсу із заявкою на приєднання України до Плану дій щодо членства у НАТО.

«Регіонали» Василь Кисельов, Ірина Акімова і Нестор Шуфрич обурювалися: як спікер, якому за Конституцією належить виступати від імені всієї Верховної Ради, міг підписати листа, якого парламент не розглядав? Комуністка Алла Александровська пішла далі за всіх: або Яценюк негайно відкличе свій підпис під листом, або її фракція почне блокування парламентської трибуни.

Коли черга висловитися дійшла до спікера, він, здавалося, просто дивувався з приводу нервової реакції на лист до НАТО з боку опозиції. «Я хотів би всім нагадати, що Верховна Рада України у 2003 році проголосувала Закон України про основи національної безпеки, який статтями 6 і 8 визначає повноправне членство в Альянсі. І мене дивує позиція окремих народних депутатів. Я говорю про те, що фракція Соціал-демократичної партії України, яку представляв Нестор Іванович, не дала тоді жодного голосу проти. Фракція Партії регіонів, яку сьогодні, зокрема, представляє Нестор Іванович, теж не дала жодного голосу проти».

Тому дискусія видавалася Яценюку безпредметною, і він, здавалося, був готовий продовжувати засідання парламенту. Але тут до президії підійшов Нестор Шуфрич - йому хотілося розповісти депутатам і всьому українському народу, як же так вийшло, що з прихильника НАТО він раптом перетворився на одного з найактивніших борців проти нього, і для цього він бажав скористатися своїм правом на репліку. Спікерові ж дискусія про НАТО добряче набридла і слова Шуфричу він не дав: врешті-решт, його прізвище у виступі Яценюка не звучало.

Таке ставлення до колеги остаточно розсердило опозиціонерів, і вони почали вимагати оголошення півгодинної перерви.

«Я так розумію, що зараз після перерви почнуться старі пісні про головне, значить, ми зайдемо в зал і трибуна…» - дещо приреченим тоном сказав Яценюк. Дружні вигуки з опозиційного флангу дали спікерові зрозуміти: він не помиляється, «регіонали» і комуністи справді збираються під час перерви заблокувати трибуну і президію Ради.

Але виходу в Яценюка не було, і депутати розійшлися на перерву. Побоювання спікера виявилися не марними - за час паузи у пленарному засіданні опозиція у звичний спосіб заблокувала президію і трибуну. За півгодини перерви вимог меншості стало більше: тепер відкликати підпис під листом до НАТО вона вимагала не тільки від спікера, а й від прем'єра з Президентом.

У відповідь Яценюк запропонував вийти з ситуації, що склалася, таким чином: нехай опозиція реєструє законопроекти, якими б скасувала стратегічну спрямованість України на отримання членства у НАТО, добивається їх прийняття сесійним залом, і в разі успіху спікер готовий негайно ж відкликати свій підпис з-під листа. Але «регіоналів» з комуністами така пропозиція не спокушала - вони усвідомлювали, що 226 голосів на підтримку такого законопроекту їм у сесійному залі не знайти.

Напучування коаліціантів: мовляв, самі ж за Закон про основи нацбезпеки й оборони голосували, самі Універсал з лояльними НАТО формулюваннями підписували, самі «нашу молодь до Іраку на розстріл відправляли» - на «регіоналів» впливу теж не справили. Вони міцно окопалися у президії і з усіх боків, у прямому розумінні, тиснули на спікера. З правого флангу Яценюка нервував важким томом з написом «Конституція України» його старий знайомий Владислав Лук’янов, з лівого - тиснув масою Володимир Сівкович. Зусиль «нашоукраїнців» Павла Жебрівського, Андрія Садового і Юрія Кармазіна для того, щоб «відтерти» «регіоналів» від спікерського крісла, було явно замало, і Яценюк був змушений ще раз перервати засідання.

«Проведемо правовий лікнеп з приводу підписання відповідного листа. Якщо знайдемо згоду - знайдемо. Не знайдемо згоди – отже, показуватимемо на всю Україну, як ми гарно працюємо», - сказав він на прощання. З його тону було зрозуміло, що він не особливо сподівається на відновлення нормальної роботи Ради, принаймні сьогодні.

Поки журналісти гадали, який статус має чергова пауза у роботі парламенту - адже перерви Яценюк не оголошував і засідання не закривав - і скільки вона триватиме, спікер намагався довести головам фракцій свою правоту на третьому поверсі Верховної Ради.

За годину, коли парламентарії повернулися до зали і засідання продовжилося, стало зрозуміло, що йому це не вдалося - новин у депутатів не було. «Проблема на рівному місці, її не існує», - без особливої впевненості в голосі говорив з трибуни голова фракції БЮТ Іван Кириленко. «На наше глибоке переконання, Партія регіонів і комуністи заблокували чітку і розмірену роботу Верховної Ради… тому що парламент, який має демократичну більшість, впритул наблизився до вирішення ключових і резонансних питань», - пафосно пояснював мотиви блокування «нашоукраїнець» В’ячеслав Кириленко.

А ось виступ Петра Симоненко, хоч як це парадоксально, помітно розвеселив Арсенія Яценюка. На словах: «Приєднання до програми вступу до НАТО свідчить про те, що в Україні заявили про узурпацію влади» спікер поглянув на виступаючого явно зацікавлено. А коли Симоненко продовжив: «Ющенко, Тимошенко, Яценюк заявили про те, що саме вони узурпують владу і таким чином, по суті, зневажають волю нашого народу» - спікер весело розсміявся.

Втім, за великим рахунком, йому мало б бути не до сміху. Проблема, висмоктана з пальця, змушувала його розпустити Раду до наступної п'ятниці, так і не ухваливши за сьогоднішній день жодного рішення. У понеділок Яценюк має намір зустрітися з головами парламентських фракцій, щоб спільними зусиллями спробувати знайти компроміс із приводу «НАТОвського питання» і забезпечити нормальну роботу Ради у п'ятницю.

У першу чергу, спікер має намір запропонувати опозиціонерам зафіксувати в окремій постанові ВР ті ідеї щодо взаємин України і НАТО, які і так або закріплені у законодавстві, або не викликають заперечення у нинішньої влади. Наприклад, про те, що вступ нашої країни до Північноатлантичного альянсу можливий лише в результаті проведення референдуму. Відповіді на питання, що буде, якщо опозиції цього видасться замало, у Яценюка, схоже, поки що немає. «Проблеми вирішуватимемо у міру їх надходження», - лаконічно заявив він.

Очевидне одне - відкликати свій підпис під листом до НАТО Яценюк не зможе за всього бажання. Поїзд уже пішов: лист від трьох найвищих керівників України сьогодні ліг на стіл генсекові НАТО, і внести до нього будь-які зміни неможливо.

Так або інакше, сьогоднішня катавасія у Верховній Раді обрадувала щонайменше кількох людей, які прямого стосунку до парламенту не мають. Як мінімум на тиждень відкладено формування парламентських слідчих комісій, які повинні були розслідувати зловживання у діяльності київської і харківської мерій. За даними «Главреда», столична влада вчора до глибокого вечора проводила роботу з нардепами родом і з коаліції, і з опозиції, щоб це питання сьогодні взагалі не було включено до порядку денного парламенту. А мер «другої столиці» Михайло Добкін у сподіванні на поблажливість Ради особисто прибув до Києва, навіть не зважаючи на нещодавній перелом руки.

Яап де Хооп Схеффер напевно дуже здивувався б, якби дізнався, що обох мерів від цілком імовірної парламентської розправи врятувала очолювана ним організація. Втім, це ще не все - адже не виключено, що НАТОвське питання ще раз вплине на українську політику і наступного тижня: якщо блокування роботи Ради триватиме і у владні кабінети не потраплять «заплановані» на п'ятницю призначенці.