Кінець привільного життя депутата Святослав Хоменко, «Главред» Пам'ятна багатьом картинка з агітаційного ролика блоку НУНС, як середньостатистичний нардеп стоїть у черзі у «совковій» їдальні і штовхається в громадському транспорті, скоро може стати реальністю.

Законопроект про скасування депутатських пільг зареєстровано в апараті ВР і, схоже, схвалено обома силами-коаліціантами. Щоправда, чи стане відміна привілеїв панацеєю для українського політикуму і суспільства — питання досить спірне.

Боротьба за пільги

Однією з найбільш обговорюваних тем парламентської кампанії-2007 стала ліквідація пільг та привілеїв, якими користуються народні депутати. Втім, обговорення як такого насправді не вийшло. Всі великі партії та блоки нарешті дійшли цілковитої згоди у вирішенні цього питання — пільги потрібно відміняти. Що й не дивно: у період виборчої кампанії виступити на підтримку депутатських привілеїв міг би лише політичний самовбивця.

Вибори закінчилися, і вітчизняні політики почали реєструвати в апараті Верховної Ради перші законопроекти, присвячені ліквідації їхніх «ознак статусу». Активність у цьому напрямі виявляє і коаліція, і опозиція.

Показово, що нинішня парламентська більшість розробила цілих два «пільгових» законопроекти. Спочатку 14 січня свій проект у Раді зареєстрував глава фракції БЮТ Іван Кириленко, а позавчора до парламенту надійшли і розробки його однофамільця — лідера фракції НУНС.

Відмінності між коаліційними документами в частині ліквідації депутатських пільг загалом непринципові — увагу слід звернути на інше. Разом з відміною нардепівских привілеїв «бютівці» у своєму документі пропонують регламентувати механізм застосування імперативного мандата щодо депутатів ВР. Зокрема, «тимошенківці» пропонують позбавляти нардепів повноважень не лише за вихід з фракції, як це передбачає Конституція, а й, приміром, за «припинення діяльності в діяльності фракції», «будь-яку діяльність у складі інших фракцій» або «дії всупереч офіційно прийнятим рішенням фракції».

Звісно, враховуючи неоднозначне ставлення до імперативного мандата з боку багатьох «нашоукраїнців», шансів на проходження «бютівского» проекту через сесійну залу практично немає. До того ж внутрішньокоаліційну домовленість про те, що проблеми імперативного мандата і депутатських пільг вирішуватимуться в окремих законопроектах, начебто ніхто не відміняв. Розуміють це й самі «тимошенківці»: за словами автора проекту Івана Кириленка, він має намір відкликати свій законопроект. Таким чином, коаліція увійде до залу з єдиним, узгодженим проектом про ліквідацію пільг авторства «нашоукраїнця» В’ячеслава Кириленка, а БЮТ продовжить боротьбу за імперативний мандат у Конституційному суді. Але це вже інша історія.

Не мовчить з приводу відміни депутатських привілеїв і опозиція. Ще у вересні минулого року «регіонали» разом зі своїми союзниками по антикризовій коаліції проголосували за проект про ліквідацію пільг і недоторканності авторства Бокія—Кисельова—Матвєєва. Виборча кампанія тоді була у розпалі, а на обіцянках відмінити пільги і недоторканність побудував свою агітацію пропрезидентський блок НУНС. Приймаючи свій проект, коаліціанти розраховували вбити двох зайців одним пострілом: по-перше, таким чином вони сподівалися вибити електоральний козир з рук опозиції, а по-друге, вони усвідомлювали, що прийнятий ними проект Президент усе одно не підпише — тоді він вважав Верховну Раду розпущеною. Тому «регіонали» та співтовариші підійшли до ліквідації пільг з розмахом — вони просто відмінили майже всі статті, які стосуються цієї теми.

Цей же проект, судячи з повідомлення прес-служби Партії регіонів, було зареєстровано її представниками і в Раді шостого скликання. Правда, на сайті парламенту цей документ відсутній, і в апараті Верховної Ради про нього нічого не чули. Хтозна, може, усвідомлюючи цілковиту відсутність шансів «регіонального» проекту на проходження сесійної зали, опозиціонери просто «не донесли» його до реєстрації?

Отож ліквідація депутатських пільг та привілеїв, швидше за все, відбудеться за сценарієм, описаним у законопроекті свого авторства В’ячеславом Кириленком. Чим же саме загрожує народним обранцям прийняття цього документа?

Велике урізання

Перш за все варто зазначити, що депутатам нарешті запропоновано добровільно позбутися наймасштабнішої пільги, яка належить їм за прийнятим ще у 1992 році Законом про статус народного депутата. Йдеться про те, що кожен народний обранець, незалежно від місця проживання, має право на безкоштовне надання йому у приватну власність квартири в місті Києві або на «грошову компенсацію витрат для створення належних житлових умов» (читай — виплату ринкової вартості квартири бажаючому народному депутату).

35-та стаття Закону про статус народного депутата щорічно викачувала з державного бюджету мільйони гривень, які, поза всяким сумнівом, можна було б витрачати із більшою користю для держави й суспільства. Показово, що своїм законним правом на отримання квартири або «грошового еквівалента» у різний час скористалися люди, котрі не надто й потребують державної допомоги. Приміром, Богдан Губський, Равіль Сафіуллін, Петро Ющенко…

Інша річ, що разом із водою законодавець має всі шанси виплеснути й немовля. Пропонуючи повністю виключити 35-ту — «житлову» — статтю закону, автор проекту позбавляє депутата права на отримання службового житла на час його повноважень або номера у «депутатському» готелі «Київ». Таким чином, сплачувати за своє проживання під час сесій у столиці депутатам родом не зі столиці доведеться з власної кишені. Яка, до речі, у них помітно продірявиться.

Адже ще одним принциповим нововведенням проекту Кириленка є виключення із закону норми про те, що кожен з 450 депутатів у питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету Міністрів. Натомість НУНС пропонує обмежити розмір місячного посадового окладу депутата до 15 мінімальних зарплат (тобто близько 7 600 грн). Правда, поповнять кишеню депутата щомісячні виплати на «забезпечення виконання депутатських повноважень» у розмірі місячної зарплати (проте тепер у суму виплат не входитимуть надбавки за знання іноземних мов, наукові ступені та ін.).

Після закінчення терміну повноважень Верховної Ради екс-депутатові доведеться шукати нову роботу значно активніше, ніж зараз, адже після ухвалення проекту Кириленка він зможе залишатися безробітним, отримуючи при цьому депутатську зарплату не рік, як зараз, а лише три місяці. А якщо парламент буде розпущено достроково, то нардеп не зможе розраховувати на допомогу держави в переїзді і перевезенні майна з Києва на постійне місце проживання.

Відчують наслідки прийняття запропонованого законопроекту НУНС і депутати-пенсіонери. Якщо зараз при виході на пенсію народний обранець має право на «грошову допомогу» у розмірі річної зарплати, а сама депутатська пенсія становить 90% від зарплати нардепа, то тепер «грошова допомога» відміняється, а розмір пенсії з урахуванням усіх надбавок обмежується 12 мінімальними пенсіями за віком.

Зменшення грошових виплат депутатові — тільки вершина айсберга тих малоприємних новин, які принесуть йому зміни до закону про його статус. Адже окрім цього народні обранці втратять цілу низку немонетарних пільг та привілеїв. Зокрема, у них заберуть право безкоштовного проїзду і провезення багажу на всіх залізничних, автомобільних, повітряних і водних коліях сполучення — доведеться платити навіть за проїзд на електричці (зараз до приміського поїзда нардепа, якби той мав бажання насолодитися подібною екзотикою, можуть запустити за посвідченням!). Народному обранцеві відтепер доведеться платити за паркування своєї машини — навіть на автостоянках Верховної Ради. Теоретично поменшає роботи у шоферів з парламентських гаражів: права на безкоштовне використання автомобіля для поїздок по Києву у депутатів теж забирають.

Якщо поправки до закону про статус нардепа буде прийнято, народним обранцям доведеться платити за медичне обслуговування і санаторно-курортне забезпечення (зараз лікарня «Феофанія» і депутатські бази відпочинку обслуговують чинних та колишніх депутатів безкоштовно).

З не дуже зрозумілих причин законодавець «наїжджає» на главу Верховної Ради та його заступників: у керівництва парламенту пропонується відібрати приміщення для проведення офіційних заходів, транспорт, секретаріат, охорону і кошти на представницькі витрати.

Ще у депутатів пропонують забрати такі, здавалося б, не найпопулярніші їхні привілеї, як право безкоштовного використання залів офіційних делегацій в аеропортах і вокзалах або можливість безкоштовно підвищити свою кваліфікацію — здобути освіту в аспірантурі чи магістратурі або ж вивчити іноземну мову. Також бюджет не страждатиме від бажання депутата поспілкуватися з виборцями або відзвітувати перед ними — відтепер оренда «пристосованого приміщення, оснащеного засобами зв'язку» й оповіщення електорату про приїзд нардепа цілком лягає на останнього. Нарешті ще одним привілеєм, який можуть втратити депутати, стане обов'язок Держслужби зайнятості знайти чоловікові (або ж дружині) нардепа роботу у Києві, якщо він (вона) захоче переїхати до столиці слідом за членом парламенту.

Останнє з істотних нововведень, запропонованих Кириленком, — відміна обов'язкового страхування життя та здоров'я депутата за рахунок бюджету на суму десятирічного грошового забезпечення нардепа. При цьому положення, що гарантує отримання непрацездатними членами сім'ї померлого депутата пенсії у розмірі 70% депутатської зарплати (або 90%, якщо таких було більше одного), залишається чинним.

Отже, масштабний наступ на депутатські пільги та привілеї у виконанні коаліції, звісно ж, не стане панацеєю для бюджету, який тріщить по швах від непомірних соціальних зобов'язань нового уряду. Проте урізування багатьох непотрібних, а подекуди й відверто соціально несправедливих привілеїв нардепів може стати першим кроком до олюднення політики й політиків. Звичайно, не всі депутати нинішньої ВР — мільйонери, і зайве нагадування їм про те, в якій країні живуть їхні співгромадяни, в яких лікарнях лікуються, які пенсії отримують, справді може стимулювати їхню законодавчу діяльність.

Інша річ, що не позбавлені підстав побоювання скептиків з приводу того, що фінансове навантаження на утримання депутатського корпусу у найкращому разі ляже на «чорні каси», що діють практично при всіх парламентських фракціях. Зменшення грошового забезпечення народних обранців насправді не вирішує проблеми корумпованого, наскрізь просоченого метастазами «сірого лобізму» політикуму. Адже цілком можливо, що якщо конкретний депутат відчує помітне погіршення свого рівня життя, то він не замислиться «про долі Вітчизни» і не законотворитиме ефективніше, щоб багатіти разом з мільйонами співвітчизників. Він просто почне шукати джерела додаткового заробітку на стороні, і в нашій країні з її нелегалізованим лобістським полем така нагода випаде йому дуже швидко. Якість законопроектів, котрі подаються на розгляд ВР таким чином зовсім не підвищиться, а урізування депутатських пільг та привілеїв дасть протилежний очікуваному результат…