(Ре)приватизація-2008 Аліна Скорик, «Главред» Сьогодні уряд Юлії Тимошенко затвердив план приватизації на 2008 рік, виставивши на продаж «Укртелеком» і Одеський припортовий завод.

І хоча в списку поки що не значаться підприємства на повторний продаж, не виключено, що незабаром вони можуть з'явитися. Першими в черзі на реприватизацію стануть «Луганськтепловоз» і Нікопольський феросплавний завод.

Чим може закінчитися для країни процес приватизації цього року, «Главред» поцікавився у двох колишніх голів Фонду держмайна, а нині нардепів-опонентів Олександра Бондаря і Михайла Чечетова.

Олександр БОНДАР, народний депутат від НУНС, заступник голови Спеціальної контрольної комісії ВР, екс-голова Фонду держмайна:

Сьогодні уряд ухвалив список об'єктів, приватизація яких планується в 2008 році. Як ви оцінюєте те, що на продаж буде виставлено такі об'єкти, як «Укртелеком» і Одеський припортовий завод?

Дай Боже Юлії Володимирівні реалізувати все це. Я прихильник приватизації «Укртелекому» ще з 2000 року, якщо цей об'єкт не продати цього року, то його просто розікрадуть.

Але ж чи прийдуть до України стратегічні інвестори, налякані політичною нестабільністю, і за скільки можна продати той же «Укртелеком»?

Якщо буде оголошено відкритий конкурс, як це робилося, то прийдуть усі відомі комунікаційні компанії: і Дойчтелеком, французькі, англійські та інші. Мені складно сказати, за скільки можна продати «Укртелеком», тому що досі не знаю умов і того, який пакет продаватиметься, але ціна буде зіставна з другим продажем «Криворіжсталі».

А щодо Одеського припортового заводу?

Там ситуація складніша. Думаю, що будуть ще дискусії, чи залишати аміакопровод і термінал чи ні, тому що є різні підходи, його потрібно детальніше готувати. Якщо «Укртелеком» до продажу давно готовий, то стосовно Одеського припортового заводу ще потрібен час. Мені б хотілося, щоб цього року це встигли зробити.

Є прихильники того, щоб залишити в державній власності харківський «Турбоатом». Чи слід його продавати?

Там залишився невеликий пакет у держвласності, і якщо це підприємство потрібно було залишити, то не треба було починати його приватизацію. Отже треба продавати.

< b> Чи правильно чинить уряд, продаючи 25% пакетів у шести обленерго?

Так, тому що вони нічого не дають державі. Є обленерго, де державі належить понад 50%, їх не продають. А ті, які фактично вже перебувають у приватній власності, треба повністю передати в приватні руки, тому що держава там ні на що вже не впливає.

Перший віце-прем'єр Олександр Турчинов запевнив, що в ухваленому приватизаційному списку немає об'єктів, які продаватимуться повторно. Тим часом він припускає, що цей список можна розширити після відповідних судових рішень, і першим кандидатом на повторний продаж може стати «Луганськтепловоз». Чи не призведе це до початку реприватизації?

Щодо таких об'єктів, як «Луганськтепловоз» і Нікопольський завод феросплавів вже є рішення всіх інстанцій про повернення їх у держвласність. Тому їх реприватизація, повернення давно відбулося. Єдине, що Фонд держмайна на чолі з Семенюк не хотів цього робити до кінця, судився щодо «Луганськтепловозу», а по Нікопольському заводу феросплавів не реєстрував пакет акцій за державу. Це просто технічно треба закінчити і повторно продати. Про ці об'єкти й говорив Турчинов, наскільки мені відомо, нічого іншого вони не збираються повертати.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, народний депутат від Партії регіонів, екс-голова Фонду держмайна:

Як ви оцінюєте ухвалений урядом Тимошенко приватизаційний список на 2008 рік? Зокрема, за скільки можуть бути продані найбільші об'єкти - «Укртелеком» і Одеський припортовий завод?

Якщо будуть продані «Укртелеком» і Одеський припортовий завод, то план із надходжень до бюджету (близько 8,6 млрд. грн.) буде виконано. Це два гігантські об'єкти, дві «блакитні фішки», які мають забезпечити надходження від приватизації десь на 90%. У разі, якщо не продадуть хоча б один із цих об'єктів, то це буде важко перекрити якимись іншими об'єктами, і план приватизації не буде виконано. Але якщо обидва об'єкти не вдасться продати цього року, то цей план буде просто провалено.

І що ж може перешкодити продажу цих об'єктів?

Найстрашніше для успішного продажу – це політична нестабільність, тому що тоді серйозні інвестори не йдуть в Україну. Ну хто готовий сьогодні кидатися в політичний казан, як у вир головою, не знаючи, що буде завтра-післязавтра?.. Торік усе йшло нормально, країна була на підйомі. Ні! Комусь надумалося поставити країну на диби і провести вибори! Де гарантія, що хтось не надумається цього року провести президентські вибори?! У мене такої гарантії немає.

Торік Тимошенко вирішила провести парламентські вибори, а цьогоріч їй захочеться провести президентські, оскільки вона зараз роздає гроші, заробляючи собі політичні дивіденди і здобуваючи популярність. А доки люди пам'ятають, треба швиденько провести вибори, оскільки, коли відбудеться повний обвал економіки, буде не до них.

Якщо, як ви кажете, стратегічні інвестори не прийдуть в Україну, хто ж зможе купити ці два підприємства?

Хоча й лаяли Леоніда Даниловича Кучму, але він мислив державними категоріями. Нагадаю, що напередодні президентських виборів 2004 року, коли хвилі політичної нестабільності прокотилися країною, він заборонив запланований продаж «Укртелекому» і Одеського припортового заводу. В умовах політичної нестабільності ефективного продажу не буде, а лише збитки державі та втрати підприємству. Якщо серйозні структури не братимуть участі, на підприємство прийде якийсь пройдисвіт. Він заборонив тоді продаж, тому що розумів, що ці об'єкти будуть «спалені». І щоб шантрапа не прийшла на підприємство і не занапастила його, керівництво країни саме буде змушене відкласти продаж.

З-поміж виставлених на продаж об'єктів є й «Турбоатом».

Я дивлюся на «Турбоатом», як на одині з об'єктів, які лежать в основі національної та економічної безпеки країни. Це ті об'єкти, які мають залишитися в держвласності з контрольним пакетом. «Турбоатом» належить саме до таких підприємств, тож на продаж цього об'єкту керівництву країни – Президентові та прем'єрові треба ще раз подивитися уважно.

Я побоююся, що в гонитві за миттєвим бажанням отримати гроші, щоб профінансувати свої популістські рішення в частині армії або повернення вкладів, пороздають іноземцям усе.

< b> Чи правильно чинить уряд, продаючи 25% пакетів у шести обленерго?

Тут нам не потрібно знову винаходити колесо, а просто ним користуватися. Якщо подивитися на світову практику – енергетика в приватній чи в державній власності? Є і те і те. В Америці енергетика в приватній власності, і ефективно працює. У Франції вся державна, і теж чудово працює, там узагалі дуже високий ступінь держрегулювання в економіці. Але ж ми унікальна країна – половину енергетики продали в приватні руки, а половину залишили державі. Такого в жодній країні світу немає, треба вибрати щось одне.

Атомна енергетика має залишитися в держвласності. Але коли ми вже пішли шляхом приватизації в усіх галузях, а держава не в змозі вкласти необхідні інвестиції у підприємства, зокрема і в енергетиці, напевно, в цій ситуації слід їх передати в приватні руки. Думаю, нам варто піти шляхом американської моделі, зробити другий крок і остаточно увійти у формат приватизованої енергетики. І те, що виставляють на продаж по 25% обленерго, - це правильно.

Якщо ми хочемо стати багатими, як західні країни, то й досвід у них треба запозичувати. Але в жодній такій країні ви ніколи не почуєте аплодисментів, коли стратегічні національні активи віддають іноземцям. Це тільки у нас віддали «Криворіжсталь» іноземцям і стрибають-радіють, віддали нафтопереробку росіянам – «ура» кричать, а чому ціна на бензин потім зростає – ніхто не думає.

У тій же Америці створено національну комісію на рівні уряду, яка дає дозвіл, щоб той чи інший стратегічний об'єкт перейшов у руки іноземцям. Своїм – будь ласка, без проблем, хай купують, іноземцям – ні. І якщо не комісія, то особисто президент приймає таке рішення! Навіть у Росії сьогодні на рівні глави держави вирішують питання, віддавати іноземцям стратегічно важливий об'єкт чи залишати в країні. Дуже важливо, щоб стратегічно-національні активи залишилися в Україні – або в держвласності, або в руках національного інвестора. Не приведи Боже, ще землю іноземцям продамо!

Уже називають декілька підприємств, які можуть продати повторно. Чи не означає це початок реприватизації в країні?

Боже збав, якщо націоналізація і реприватизація будуть зведені в ранг державної політики. Це буде страшний удар по інвестиційному іміджу України. Я думаю, що ні Президент, ні парламент, ні громадськість, ні опозиція в особі Партії регіонів не дадуть Тимошенко проводити політику реприватизації, хоча таке бажання в її оточенні є. Черговий переділ власності відкине Україну років на 5-8 назад.

Що відбуватиметься за реформуванням Фонду держмайна, яке має намір провести новий уряд?

Це реформування затіяне для того, щоб повністю підпорядкувати створене міністерство Кабінетові Міністрів і відсікти таким чином Фонд держмайна від впливу насамперед Президента. А потім цілковито керувати процесом, оскільки голова ФДМ – квота БЮТ.