Скінхеди дійшли до Хрещатика Юлія Кім, «Главред» Учора увечері на Хрещатику побили члена баскетбольного клубу «Київ» Маркуса Фейсона. Темношкірий спортсмен став жертвою столичних скінхедів.

Схоже, Київ вирішив поборотися за неофіційне звання «столиці скінхедів», яке міжнародні правозахисні організації вже давно присвоїли Москві. Вчорашня НП вражає нечуваним цинізмом – за інформацією сайту bascet.com.ua, напали на Маркуса Фейсона не в темному підворітті на околиці столиці, а в самому центрі - на Хрещатику.

Нападників було кілька. Під час колотнечі спортсменові вдалося вирватися і добігти до патрульної машини. Але вартові порядку нібито проігнорували його заклики про допомогу, демонстративно сіли в машину і поїхали. Після цього скіни спокійно продовжили бити баскетболіста. Під час бійки Фейсону розрізали руку (пізніше йому наклали на рану десять швів).

29-річний Маркус Фейсон – людина, добре відома у спортивному світі. Він грав за багато-які поважні баскетбольні клуби – Сієна, Шарлеруа, Рейн Енергії, Унікаха. У їх складі ставав чемпіоном Бельгії 2003-го і 2004 років, чверть фіналістом Кубка ULEB 2004, учасником Фіналу Четвертої Євроліги ULEB 2007. У БК «Київ» грає під 22-м номером в амплуа захисника. Народився Фейсон у США, але кілька років тому став громадянином Бельгії.

У прес-службі столичної міліції сьогодні вранці про інцидент не знали, оскільки в жодне з центральних райуправлінь міліції Маркус Фейсон не звертався, відповідно, по міліційних зведеннях як потерпілий не «проходив». Не надавали йому медичну допомогу й у жодній державній медичній установі. Тільки через деякий час міліції вдалося дістати непрямі докази того, що Фейсон все ж таки постраждав. «Нам вдалося зв'язатися з баскетбольним клубом і поговорити з лікарем, який надавав допомогу баскетболістові, - повідомив «Главреду» начальник ЦГЗ ГУ МВС України в Києві Володимир Поліщук, - він розповів, що справді накладав йому шви в приватній клініці «Борис», але більше ніяких подробиць не знає. Відомо тільки, що клуб перебуває на змаганнях у Кривому Розі, проте Маркус Фейсон чомусь лишився в Києві. Сьогодні до нього додому поїдуть наші співробітники, щоб з'ясувати подробиці того, що сталося, «забрати» у нього заяву і прийняти з цього приводу якесь процесуальне рішення. Якщо ж міліціонери поводилися дійсно так, як це було описано, і не надали спортсменові допомогу, то це - привід для окремого службового розслідування».

Як з'ясувалося, за вчорашній день це не єдиний інцидент з расистським «духом». Того ж вечора в чергове відділення міліції надійшло повідомлення від лікаря, який надав допомогу 36-річному громадянинові Китаю, – у того були биті рани голови і спини, які він, щоправда, дістав іще напередодні Нового року. У міліцію потерпілий китаєць теж не звертався.

А нещодавно столична прокуратура нарешті передала до Апеляційного суду схожу кримінальну справу. Тільки в цій історії все закінчилося набагато трагічніше. 23 квітня минулого року четверо осіб напали на громадянина Республіки Корея Канг Джонгвона і побили його. Від завданий ран чоловік помер.

Це лише ті факти, які «проходять» по офіційних міліційних зведеннях і мали суспільний резонанс. Насправді достатньо історій, які ніде не афішуються, – адже бійки у нас відбуваються щодня, і які з них на етнічному ґрунті, а які на побутовому – навряд чи хтось спеціально розбиратиметься.

До того ж є ще одна проблема - багато вихідців із африканських і азіатських країн перебувають на території України нелегально і прагнуть не привертати до себе особливої уваги правоохоронців. Багатьох важко назвати законослухняними громадянами. Отже було б щонайменше дивно, якби хто-небудь із них прийшов із заявою в міліцію. До того ж, можливо, «кольоровим» нелегалам далеко не завжди можна розраховувати на допомогу рядових міліціонерів, у яких теж є певні перестороги. А як показав випадок із Марусом Фейсоном – ці перестороги позначаються на ставленні не лише до нелегалів, але й до цілком поважаних членів суспільства.

До речі, жертвами скінхедів не завжди стають іноземці. «Главред» уже писав про те, як у травні цього група скінів побили біля нічного клубу неформалів (зокрема, представників молодіжного неформального напряму ЕМО). Тоді, до речі, теж ніхто з потерпілих не звернувся в міліцію. Один із потерпілих, Єгор, пояснив «Главреду», чому: «Ніхто не хоче зв'язуватися зі скінхедами, їх бояться. Вони ненавидять усіх, хто не такі, як вони – таких, наприклад, як емо. Я й сам не хочу йти в міліцію, тому що ще хочу жити». За словами Єгора, аналогічні зіткнення між скінхедам і меломанами вже бували.

Чи треба бити на сполох? Чи існує в Україні проблема скінхедів? Правозахисники упевнені – проблема є. Правоохоронці ж вважають, що вона занадто «роздута» і прагнуть не акцентувати увагу на міжетнічному характері зіткнень. Такі випадки часто кваліфікують як хуліганство або побутова бійка.

Тим часом кількість організацій скінхедської спрямованості в Україні зростає з року в рік. Їх переважна більшість сконцентрована у великих містах – Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові та Миколаєві. Найскандальніша - це міжнародна Blood&Honour Division Ukraine. За неофіційними даними, ця організація налічує вже понад тисячу осіб. У Києві відомі групи, що підтримують ідеї скінхедів і фашизму, - «Петрівські тигри», «Дозор-88», «Сокира Перуна». Діють в Україні й інші організації ультраправого спрямування – «White Power — Skinhead Spectrum», «Язичницький фронт». Расистську спрямованість має і відомий «Український рух проти нелегальної імміграції». Можливо, не випадково в жовтні минулого року за дорученням Віктора Ющенка в СБУ з'явився спеціальний підрозділ у боротьбі з проявами ксенофобії, в завдання якого входить виявлення, запобігання та недопущення протиправних дій із розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та запобігання ксенофобских проявам.

Один із перших зафіксованих виступів скінхедів у Києві відбувся 13 квітня 2002 року - група молодих людей увійшла до синагоги, яка розташована на вулиці Шота Руставелі. Скінхеди жорстоко побили заступника головного рабина України, вибили в будівлі всі шибки, повигукували антисемітські гасла і сховалися.

11 вересня 2005-го - в Голосіївському районі Києва неподалік від Експоцентру група скінхедів, озброєна ланцюгами, вчинила напад на рабина і його сина.

28 серпня 2005-го – в Києві, поблизу від торгового комплексу «Мандарин-плаза» на Басейній кілька молодиків жорстоко побили 32-річного киянина, студента Єврейського університету «Єшива».

26 лютого 2005 року - на столичному Андріївському узвозі було побито темношкірого працівника Американського агентства міжнародного розвитку в Узбекистані Роберта Симмонса.

25 жовтня 2006 року – біля станції «Позняки» група невідомих скоїла вбивство 47-річного громадянина Нігерії Годноуза Мієві.

Цього року кількість конфліктів на національному ґрунті помітно побільшала.

11 січня 2007-го - була поширена інформація про напад, що стався в Сімферополі на прес-секретаря Меджлісу кримськотатарського народу Лілію Муслімову. Інцидент не був пов'язаний із професійною діяльністю потерпілої, проте, як твердять очевидці, мав етнічний характер. Декілька молодих людей почали ображати дівчину в громадському транспорті, а один із нападників заходився її душити після того, як Муслімова підняла слухавку мобільного телефону і почала говорити татарською мовою – це й спричинило спалах агресії.

12 січня в Києві на вулиці побили трьох громадян Ірану. За словами одного з потерпілих, студента музичного училища Хесама Алоїрода, на них напала група приблизно з двадцяти молодих людей. Під час бійки вони викрикували гасла типу «Україна для українців». Як мінімум одного з потерпілих було госпіталізовано з важкими травмами.

14 березня в центрі Києва близько десяти скінхедів побили єгипетського консула Халеда Надера.

17 березня в Києві, біля станції метро «Лук’янівська», жертвою нападу став Олександр Алаверанов, український громадянин, син іранця та українки. На Алаверанова неспровоковано напав невідомий молодик і завдав шість ножових поранень. За словами очевидців, зловмисник мав вигляд скінхеда. Сам потерпілий у розмові зі слідчим у лікарні наступного дня після нападу стверджував, що на нього напав неонацист і що причиною нападу стала саме його азіатська зовнішність. Через місяць від завданих поранень потерпілий помер.

18 березня в Харкові ультраправий молодіжний рух «Патріот України» провів факельну ходу навколо корпусів гуртожитку в університетському студентському містечку. Гасла акції: «Одна раса! Одна нація! Одна батьківщина – Україна!» і «Найкращі гуртожитки – українським студентам». Хода була санкціонована, відбувалася під наглядом міліції і без порушень громадського порядку.

31 березня близько восьмої години вечора на вулиці Кибальчича в Дніпровському районі Києва невідомий напав на 36-річного громадянина Бангладеш Абу Бакара і завдав йому декілька ножових поранень у груди й живіт. Потерпілого доправили до лікарні, де за кілька годин він помер.

2 квітня 2007-го на вулиці Перемоги в Києві, неподалік від ст. М «Політехнічний інститут», двоє голених молодика у високих солдатських черевиках раптово напали на 22-річного громадянина Ірану і серйозно побили його.

14 квітня об'єднання «Патріот України» провело «Марш проти нелегальних мігрантів» у Києві. Акція була санкціонована і пройшла без ексцесів. Демонстранти скандували ксенофобські та расистські гасла.

Того ж дня, 14 квітня, в українській столиці відбулося кілька інцидентів, пов'язаних із насильством. У центрі міста сталася бійка між чотирма молодими алжирцями та кількома місцевими підлітками. За словами представників правоохоронних органів, інцидент мав побутовий характер.

На Борщагівці декілька молодих людей напали на афроукраїнського підлітка і завдали йому кілька поранень холодною зброєю. Потерпілого госпіталізували у важкому стані.

24 квітня спалахнув столичний ринок Шулявка, і в цьому підпалі знову ж таки звинуватили скінхедів, які неодноразово влаштовували тут свої акції. За деякою інформацією, конфлікт спровокували африканські студенти.

У середині квітня 2007 року в Тернополі група неонацистів напала на кількох вихідців із арабських країн. Потерпілі дістали тілесні ушкодження.

23 квітня в Голосіївському районі Києва група невідомих напала на громадянина Республіки Корея. Потерпілому завдано важких травм. За інформацією посольства Республіки Корея в Україні, його доправили в лікарню, де він незабаром помер.

14 жовтня 2007 року – в Печерському районі столиці група невідомих побила трьох громадянок Китаю - студенток університету технологій і дизайну.

(Хроніка використана із застосуванням моніторингу В’ячеслава Лихачова).