Рік олігархів. Частина друга Юрій Григоренко, «Экономические новости», для «Главреда» Деякі експерти вважають, що 2007 рік був дуже успішним для українських ФПГ. Хто з українських олігархів скористався вдалою кон’юнктурою, а хто ні? «Главред» проаналізував дії провідних українських ФПГ. Читайте також Частину першу.

Костянтин Григоришин і «Енергетичний стандарт»

Російський бізнесмен Костянтин Григоришин у рейтингу польського Wprost опинився на 21-му місці з показником $5,2 млрд. У 2007 році він засвітився як спонсор передвиборних перегонів КПУ на дострокових виборах до парламенту. Щоправда, комуністи «віддячили» спонсорові вельми специфічно. Коли Григоришин спробував відбити «Турбоатом» у ставленика Соцпартії Віктора Субботіна, КПУ в особі Алли Александровської виступила на підтримку Субботіна.

Успіхом Костянтина Григоришина можна вважати усунення керівництва «Укррічфлоту» і здобуття контролю над підприємством через свою структуру «Сварог Ессет Менеджмент».

У 2007 році Ігор Коломойський подав у Лондоні позов до суду проти Григоришина про те, що той, відмовившись виконати опційний контракт на продаж 40% акцій у 5 українських обленерго, завдав збитку співвласникові групи «Приват». Григоришин виграв цей суд, але, врешті-решт, продав свої частки в обленерго Коломойському.

Петро Порошенко і корпорація «Укрпромінвест»

У політичній сфері Порошенко в 2007 році не зміг повернути втрачені позиції після корупційного скандалу 2005 року. Петро Олексійович не потрапив і в парламент через особисте прохання Віктора Ющенка, який відрадив Порошенка балотуватися в Раду.

На минулих парламентських виборах Порошенко мав відношення до фінансування Блоку Володимира Литвина. Ряд ЗМІ указували, що невелику допомогу він надав і проектові Луценка.

Після перевиборів смуга невдач для Порошенка не скінчилася. Він так і не отримав посади голови НБУ, на яку мітив уже давно. Крісло міністра закордонних справ також дісталося іншій людині. Тому під кінець року Петро Олексійович вважав за краще зосередити свої зусилля на економічній сфері. Благо, очолюючи раду НБУ, Петро Порошенко має для цього гарні можливості.

У рейтингу польського журналу Wprost Порошенко опинився на 86-му місці з показником $750 млн., що досить мало, враховуючи розміри його бізнес-імперії.

Незважаючи на те, що Порошенко в 2005 році продав свій банк «Мрія» російській групі ВТБ за $70 млн., вже в 2007-му він хоче створити новий банк - ВАТ “Міжнародний інвестиційний банк”.

Успішнішими є машинобудівні та кондитерські проекти Порошенка. Корпорація «Богдан» активно розвивається і спільно з «УкрАвто» Таріела Васадзе має намір побудувати завод в Нижегородській області із промзбірки моделей Chevrolet і Daewoo Lanos. Проектована потужність заводу становитиме 160 тис. легкових машин і 6 тис. автобусів на рік. Загальна сума інвестицій у проект становить $770 млн. Реалізація проекту дозволить українським компаніям істотно закріпитися на російському ринку і скласти конкуренцію продукції «Автовазу».

Кондитерські підприємства Петра Порошенка поки що можуть похвалитися збільшенням виробництва і розширенням потужностей – на Вінницькій кондфабриці ввели в експлуатацію новий виробничий корпус. Крім того, в 2007 році заплановано побудувати до 2012 року нове підприємство в промзоні "Вінницький індустріальний парк". У проект планується інвестувати $120-130 млн.

У ЗМІ також неодноразово указувався той факт, що Порошенко активно займається скупкою землі по всій Україні. У деяких областях Центральної України він є найбільшим землевласником.

Медіа-активи Петра Порошенка зараз перебувають у стадії стагнації, оскільки «5 канал» дивиться не більш як 2% глядацької аудиторії України.

Таріел Васадзе і «УкрАвто»

Таріел Васадзе, якому пророкували крісло міністра транспорту і зв'язку в уряді Тимошенко, в останню мить відмовився від цієї посади.

У рейтингу польського журналу Wprost Таріел Васадзе опинився на 48-му місці з показником $1,7 млрд.

У 2007 році «УкрАвто» нарощувало виробництво по всіх своїх напрямах. Збільшився як випуск українських і корейських авто, так і «виробництво викруток імпортних машинокомплектів багатьох марок автомобілів – від Lada до Mercedes.

Найбільшим проектом його корпорації стало спільне з корпорацією «Богдан» будівництво в Нижегородській області заводу зі збірки моделей Chevrolet і Daewoo Lanos. Проектована потужність заводу становитиме 160 тис. легкових машин і 6 тис. автобусів на рік. Загальна сума інвестицій у проект становитиме $770 млн.

На додаток до свого польського заводу FSO Таріел Васадзе хотів узяти участь в конкурсі з покупки румунського автозаводу Daewoo Automobile Romania. Але відмовився після того, як румунські власті посилили умови конкурсу – покупець має організувати на заводі випуск не менш як 1 млн. автомобілів на рік.

У поточному році ЗАЗ несподівано для всіх відмовився від розміщення облігацій на 600 млн. грн., які планувалося направити на розвиток виробництва. Буквально в грудні 31,7% акцій ЗАЗа було виведено із статутного фонду корпорації "УкрАвто" і повернено в ЗАТ "ЗАЗ", що дало привід думати, ніби корпорація готується до продажу цих акцій імовірно General Motors, спільно з яким володіє заводом FSO.

Проте прес-служба корпорації спростувала такі чутки. При цьому компанія потребує залучення оборотних коштів для розвитку нових проектів.

Олександр Ярославський і група «УкрСиб»

Із будь-якими політичними силами Олександр Ярославський і група «УкрСиб» наразі не пов'язана, оскільки повністю сконцентрована на бізнесі. У рейтингу польського Wprost він опинився на 61-му місці з показником $1,2 млрд.

Після продажу контрольного пакету акцій «УкрСиббанку» французькому банку BNP Paribas Олександр Ярославський почав розпродавати частину своїх непрофільних активів. Зокрема, приблизно за $100 млн. він продав свою частку акцій Харківського тракторного заводу російській групі «ГАЗ» Олега Дерипаски. Це дозволило росіянам повністю контролювати підприємство.

У 2007 році в групі «УкрСиб» відбувся розподіл сфер бізнесу. За Ярославським залишилися хімічний бізнес і операції з нерухомістю. Ярославський планує створити керуючу компанію, яка об'єднає всі банківські та промислові активи, а також девелопмент.

Нині група «УкрСиб» більшою мірою зайнята партнерськими проектами. Зокрема, з групою «Приват» Ігоря Коломойського планується покупка Одеського припортового заводу. З компанією «Базовий елемент» Олега Дерипаски та австрійським будівельним концерном Strabag SE «УкрСиб» бере участь у створенні багатопрофільного будівельного холдингу Strabag Ukraine (першими з проектів холдингу стануть реконструкції Харківського, Одеського і Сімферопольського аеропортів). Ще одним напрямом є спільний проект із девелоперською компанією «ХХI Век» Льва Парцхаладзе. Мова йде про СП "XXI век Харьков" для розвитку проектів у сфері комерційної і житлової нерухомості.

Валерій Хорошковський

Політична кар'єра Валерія Хорошковського розвивається досить стрімко. Після перебування в кріслі заступника секретаря РНБОУ Хорошковський зробив черговий кадровий стрибок - перемістившись на позицію голови митної служби України.

У рейтингу польського журналу Wprost він опинився на 66-му місці з показником $1,1 млрд. Валерія Хорошковського вважають розпорядником коштів і провідником інтересів російського мільярдера, власника металургійної компанії Evraz Group Олександра Абрамова.

До останнього моменту вважалося, що Хорошковський контролює медіа-холдинг «Інтер». Проте в ЗМІ вже з'явилася інформація, що контрольний пакет холдингу купили співвласник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ і співвласник корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Віталій Гайдук. З цієї точки зору продаж Фірташем каналів К1, К2 і «Мегаспорт» «Інтеру» є спробою згрупувати медіа-ресурс у рамках однієї структури. Холдинг «Інтер» у 2007 році поповнився телеканалом НТН (60% акцій), що істотно підвищує його капіталізацію.

Олександр Бабаков

У 2007 році навколо енергетичних активів російського бізнесмена Олександра Бабакова була ціла низка конфліктних ситуацій.

У лютому Верховний Суд визнав недійсним продаж 35% акцій «Одесаобленерго» VS Energy International Ukraine, за яким стоїть група російських бізнесменів, серед яких і Олександр Бабаков.

Улітку Верховний Суд залишив у силі рішення Печерського суду, що визнав компанію FS Trading Ltd, афільовану з фінансово-промисловою групою «Фінанси і Кредит» Костянтина Жеваго, власником 35% акцій ВАТ «Одесаобленерго». Восени Верховний Суд України (ВСУ) скасував своє літнє рішення. Тобто конфліктна ситуація між структурами Жеваго і Бабакова повернулася в стан «статус-кво». Сам Олександр Бабаков не має наміру продавати свої активи в Україні. За великим рахунком, українські активи є базовими в бізнес-імперії Бабакова. Тоді як політичну діяльність він веде в Росії. На минулих виборах у Держдуму він став депутатом за списком «Справедливої Росії».

У 2007 році Бабаков спробував розвернути в Україні власний комунікативний майданчик у вигляді Російсько-українського інформаційного центру. Вклавши понад 200 000 у цей проект, Бабаков на початку грудня його згорнув.

Такі основні успіхи та невдачі українських ФПГ у 2007 році. Слід наголосити як продовженні конфліктів за ті або інші активи («Одесаобленерго» тощо), так і на зростанні партнерських проектів (наприклад, у Олександра Ярославського та Ріната Ахметова).

У коментарі «Главреду» старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін зазначив, що 2007 рік був узагалі дуже успішним для української економіки, перш за все промисловості, завдяки високому внутрішньому і зовнішньому попиту. «Тому мені складно виділити лідерів або аутсайдерів серед ФПГ – я думаю, для всіх рік був вдалим. На мій погляд, основний критерій успішності будь-якої компанії – це підвищення капіталізації її активів, оскільки проблема керованості і стратегічного розвитку одна з найактуальніших для українських ФПГ. Тому в 2007 році всі крупні ФПГ проводили політику позбавлення від непрофільних активів і активного придбання нових або модернізації існуючих потужностей», - зауважив експерт.

«Я думаю, що сам термін «фінансово-промислова група» поступово втрачатиме в Україні свій первинний сенс. Роль окремих осіб у розвитку групи зменшуватиметься, а тенденції розвитку галузі, в якій група спеціалізуватиметься, зростатиме», - додав Ільдар Газізуллін.

За оцінками директора інвестиційно-банківського підрозділу інвестиційного банку Concorde Capital Віталія Струкова, в 2008 році українські компанії витратять близько $10 млрд. на придбання активів за кордоном. Тобто в наявності процес транснаціоналізації українських ФПГ. При цьому нашим ФПГ при ринковій експансії в інші країни доводиться розраховувати тільки на свої можливості та створення СП за кордоном, тобто без будь-якої держпідтримки. Тоді як, наприклад, у Росії держава всіляко лобіює інтереси своїх структур за кордоном. Українські власті сприяють своїм компаніям тільки на рівні переговорів про блокування антидемпінгових розслідувань, збільшення квот на постачання певної продукції. Слабкість влади усередині країни відбивається на відсутності ефективних кроків із захисту національних інтересів за її межами. При цьому немає розуміння, що ФПГ – це основа розвитку держави в цілому, тоді як кожна влада в Україні підтримує лише лояльних собі бізнесменів.