Рік олігархів. Частина перша
У цих кроках закладено чіткий прагматизм – подальше зростання капіталізації активів можливе лише за виконання правил гри, прийнятих на західних ринках, оскільки активи будь-якої корпорації (банку) - це не стільки матеріальні цінності, скільки оцінка нематеріальних активів (репутація, прозорість управління тощо). Саме нарощуванням вартості нематеріальних активів займалися українські бізнесмени. Потенціал зростання фізичних активів вже вичерпано або не піддається управлінню (світова ціна на метал, наприклад).
З цієї точки зору найбільшого успіху в цьому напрямі добилася група Костянтина Жеваго. Підконтрольні йому структури все-таки вийшли на IPO (первинне публічне розміщення акцій) на Лондонській біржі, обігнавши структури Віктора Пінчука і Ріната Ахметова. Не відставала від Жеваго і групи «Приват», організувавши свою експансію на австралійський ринок.
По-іншому завойовували ринок ЄС група ІСД («Індустріальний союз Донбасу») і група Таріела Васадзе. І якщо перша вже давно скуповує в Польщі більш-менш привабливі активи (цього року знамениту Гданьську судноверф), то близькі до Васадзе структури почали працювати в Польщі тільки цього року, викупивши автоскладальне виробництво для організації продажів автомобілів на ринку ЄС. Таких прикладів дрейфу українського бізнесу на захід чимало.
З огляду на це не випадковий інтерес найбільших ФПГ до мас-медіа. Це не стільки бізнес, скільки спроба узяти під контроль головних виробників репутації – ЗМІ. Той факт, що український бізнес починає замислюватися про репутацію, дозволяє з оптимізмом дивитися і на майбутнє політичної системи країни. Адже нестабільність - головний ворог нематеріальних активів, тому хаотичність у політиці стає вже невигідним бізнесом.
«Главред» вирішив розглянути, як прожили цей рік олігархи, які успіхи їх супроводжували і які невдачі спіткали.
ЗАО «Систем Кепітал Менеджмент» Ріната Ахметова
Найбагатшим і найвпливовішим бізнесменом України вже декілька років поспіль стає Рінат Ахметов. У 2007 році польський журнал Wprost оцінив статки українського олігарха в $18,7 млрд. і поставив його на 4-те місце серед найбагатших людей Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). Ахметов поступається тільки трьом росіянам, серед яких Олег Дерипаска і Роман Абрамович.
Результати дострокових парламентських виборів для Ахметова не найгірші. Втрата ПР контролю над Кабміном активізувала відцентрові тенденції в партії. Ахметов дедалі більше зближується з Президентом Ющенком, тоді як Янукович вже розглядається як «політичний неліквід». Про це свідчить призначення Раїси Богатирьової главою РНБОУ. Богатирьова є креатурою Ахметова, яку він вже давно «вирощує» як заміну Януковичу. Хід із висуненням Богатирьової показав, що чутки про розкол у ПР починають набувати конкретних контурів і виражатися в діях, а не лише в словах. Поза сумнівом, гра з Богатирьовою демонструє, що Секретаріат Президента намагається зняти з порядку денного будь-які можливі комбінації Ахметова з Тимошенко, що зробить програш Ющенка в 2010 році неминучим.
Але зараз відносини Ахметова з Тимошенко далеко не безхмарні. У нього можуть виникнути складнощі у зв'язку з бажанням прем'єра переглянути результати конкурсу з відбору інвестора під час процедури санації «Дніпроенерго». Втім, 21 грудня Апеляційний господарський суд Запорізької області визнав недійсним вирішення загальних зборів акціонерів ОАО “Дніпроенерго” від 27 серпня 2007 року про збільшення статутного капіталу на 52,1%, до 149,2 млн. грн. шляхом проведення додаткової емісії акцій.
Протягом року структури СКМ успішно нарощували свої оберти і проводили організаційні перестановки. СКМ заявляла про свій намір вийти на IPO в липні, але далі за розмови справа не пішла. При цьому в липні СКМ через BNP Paribas (Suisse) SA залучила кредит строком на 4 роки на суму $545 млн. для інвестиційних цілей.
Наразі всі металургійні активи Ахметова об'єднані під брендом «Метінвест». Приєднання активів «Смарт-холдингу» Вадима Новінського до групи «Метінвест» дозволить Ахметову стати партнером Романа Абрамовича, який володіє 72,89% акцій найбільшої металургійної групи СНД Evraz Group.
У середині року на ринку з'явилися чутки про дефолт його «мобільного» активу ТОВ «Астеліт» - ТМ life:), на що відбулася негайна реакція – компанію очолив Тансу Єен, який зміг вивести її на рівень прибутковості.
Крім того, Рінат Леонідович почав опановувати нові сфери – зокрема, запустив роздрібний проект – мережа супермаркетів «Брусниця», в яку він має намір вкласти протягом 5 років $200 млн. Бізнес, як і слід було чекати, почався з охоплення магазинами Донецької області.
В інших сферах успіхів було дещо менше. Його улюблене «дітище» - ФК «Шахтар» - у 2007 році програв усе, що тільки можна: Чемпіонат України, Кубок країни, вилетів з Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА.
У поточному році СКМ запам'ятався розгортанням двох соціальних проектів – добродійного фонду «Розвиток України» і Фонду «Ефективного управління», який повинен зосередитися на розробці концептів економічних реформ. Це ще раз підтверджує думку, що український великий бізнес почав усвідомлювати важливість іміджу не тільки з погляду економічного просування, але й соціальних ризиків.
«Інтерпайп» Віктора Пінчука
Зять екс-президента України Леоніди Кучми - Віктор Пінчук, що відійшов від активної політики, як і раніше активно проявляє себе в бізнесі та добродійності. Причому, судячи з усього, в останній навіть більшою мірою.
У економічній сфері 2007 рік для Пінчука і його корпорацій «Інтерпайп» можна назвати цілком успішним. У 2007 році польський журнал Wprost оцінив його статки в $7,5 млрд. і поставив на 17-те місце серед найбагатших людей ЦСЄ (3-тє серед українських бізнесменів). Хоча його корпорація оповістила плани виходу на IPO ще з березня, але плани так і залишилися планами.
Вдалішим можна вважати продаж його головного фінансового активу - «Укрсоцбанку» за $2,07 млрд. італійській групі UniCredit Group. Перша спроба продати банк за $1,16 млрд. Banca Intesa «завдяки» внутрішньому опору групи «Приват» і нерозторопності потенційних покупців зірвалася, але зрештою цей актив було продано ще дорожче.
З інших бізнес-подій «Інтерпайпа» можна відзначити реструктуризацію, в результаті якої активи, що входили в неї, виділені в самостійні напрями під управлінням компанії EastOne LLC (Лондон). Зокрема, виведений трубно-колісний дивізіон планується вивести на IPO.
У політику Пінчук продовжує диверсифікувати ризики, вважаючи за краще співпрацювати відразу з кількома політичними силами. У нього непогані відносини як із Президентом, так і з «регіоналами». Креатура Пінчука Інна Богословська навіть опинилася в першій п'ятірці Партії регіонів під час перевиборів до парламенту. Але Пінчук не зациклюється виключно на політиках старої формації. Він через свій фонд запустив декілька програм, завдання яких зібрати перспективних молодіжних лідерів, які формуватимуть новий порядок денний для України. Мова йде про ініціативах YES і Aspen Institute.
У 2007 році Пінчук зміцнив за собою реноме «найпросунутішого» мецената України.
Виставки в музеї сучасного мистецтва PinchukArtCentre в Києві мають колосальний успіх. Пінчук привіз в Україну роботи ряду культових художників, допомагав із підготовкою української експозиції до Венеціанського Бієнале, де вона увійшла до складу тих, що найбільше запам'ятовуються. Його дружина Олена Франчук – президент фонду «АНТИСНІД» стала ініціатором проведення концерту Елтона Джона на головній площі країни, який мав колосальний успіх. Крім того, Пінчук організував стипендіальну програму «ZAVTRA.UA», яка розрахована на молоду українську наукову еліту.
Ігор Коломойський і група «Приват»
Ігор Коломойський украй непублічна людина, сама ФПГ «Приват» має досить складну структуру, де партнери займаються окремими напрямами бізнесу. На дострокових парламентських виборах йому приписували фінансову підтримку Блоку Юлії Тимошенко і НУНС. Як і інші українські олігархи (Гайдук, Ахметов та інші), фінансуючи конкурентні групи впливу, Коломойський страхує себе від можливих неприємностей. Тому ситуація, що склалася в українській політиці, наступного року для нього очевидних ризиків не принесе.
У 2007 році польський журнал Wprost оцінив статки українського олігарха в $8,9 млрд. і поставив його на 14-те місце серед найбагатших людей ЦСЄ (2-ге серед українських бізнесменів). У 2007 році Ігор Коломойський вирішив влаштувати розпродаж своїх активів. Ще навесні було оголошено конкурс з продажу «Дніпроазот», потім перенесено на невизначений час. Вже в грудні була закрита операція з придбання російської Evraz Group за $2-2,2 млрд. гірничо-металургійних активів групи «Приват».
Попри те, що майже всі великі українські банки вже розпродані нерезидентам, «Приватбанк», який MasterCard Europe назвав найнадійнішим українським банком, наполегливо не продається. Більш того, окрім розвитку на внутрішньому ринку, банк починає скуповувати фінустанови в інших країнах. Так, у поточному році банк придбав 75% акцій грузинського "Банку Тао" і виношує плани потрапити через рік у першу п'ятірку грузинських банків.
Співвласник групи «Приват» Геннадій Боголюбов придбав найбільшого австралійського видобувальника марганцевих руд Consolidated Minerals, що дозволить збільшити частку в світовому виробництві феросплавів з 20 до 30%.
Слід також сказати, що як така група «Приват» організаційно не виражена, оскільки є власники, які спільно володіють одними активами і одночасно окремо працюють у різних сферах.
Крім того, Коломойський хоча й програв всі суди у справі телекомпанії «Студія 1+1», але придбав 3% акцій компанії Central Europian Enterprises, яка контролює «Плюси», і таким чином дістав доступ до управління каналом.
Через свою структуру, Марганецький ГОК, Коломойський намагався брати участь у приватизації «Луганськтепловоза», але зусиллями ФДМ і «Укрзалізниці» перевагу віддав «Трансмашхолдингу» Іскандера Махмудова.
До речі, ще один український олігарх – Костянтин Жеваго висловлював зацікавленість у приватизації «Луганськтепловоза», але його структуру, «АвтоКрАЗ», не допустили навіть до участі в конкурсі.
Група «Фінанси і кредит» Костянтина Жеваго
Поточний рік для бізнесу Костянтина Жеваго можна назвати цілком успішним. Його політичні позиції найближчим часом ще більше зміцняться, оскільки він є народним депутатом від фракції БЮТ. Жеваго виступав з критикою висунення на міністерські пости Йосипа Вінського, Георгія Філіпчука і ряду інших. Деякі аналітики вважають, що це свідчення посилення тертя між бізнес-групою Тимошенко і політичним крилом БЮТ.
Костянтин Жеваго - наймолодший у списку українських олігархів (у 2007 році польський журнал Wprost оцінив його статки в $3,1 млрд.), але це не заважає йому дивувати своїх досвідченіших колег. Влітку голова фінансово-промислової групи «Фінанси і кредит» (за назвою однойменного банку) став першим з українських мільярдерів, хто вивів акції своєї компанії (Ferrexpo) на основний майданчик Лондонської фондової біржі. Ferrexpo – Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат з виходом на IPO став головним активом групи «Фінанси і кредит».
Ще Костянтин Жеваго мав намір у 2007 році консолідувати нафтогазові активи на базі холдингу Ferrexpo Petroleum. Група Жеваго вела переговори з ГАО “Чорноморнафтогаз” про створення спільного підприємства з розробки чорноморського шельфу.
Індустріальний союз Донбасу
Представниками ІСД традиційно вважають Сергія Таруту і Віталія Гайдука, які фактично є співвласниками ІСД. У рейтингу польського Wprost Тарута опинився на 21-му місці з показником $5,2 млрд. Незважаючи на такий стан справ, Тарута аніскільки не боїться воювати проти крупних риб українського бізнесу.
Чого тільки варті його гучні заяви в 2007-му. На початку року Тарута запам'ятався своїми звинуваченнями на адресу Коломойського, Жеваго і Ахметова. Вони нібито хотіли забрати в Тарути його заводи. Потім з'явилися чутки про російсько-українську олігархічну дружбу: ІСД і «Газметал» Алішера Усманова мали намір злити свої активи в одну транснаціональну компанію. Про результати цих переговорів обіцяли повідомити до березня 2008 року.
ІСД залишив свій слід і в політиці. Його партнер по бізнесу Віталій Гайдук устиг попрацювати на посаді секретаря Ради національної безпеки і оборони. Але, як кажуть наші джерела в Секретаріаті, Гайдука пішли з РНБОУ за те, що він дуже багато займався своїм бізнесом на шкоду інтересам Президента. Після цього Гайдук зблизився з Тимошенко, а її він знає ще з середини 90-х, коли ЄЕСУ займалася постачаннями газу на меткомбінати «Донбасу». Ряд експертів указують, що Гайдук вже зробив ставку на Тимошенко напередодні 2010 року. Але, швидше за все, це не зовсім так. Гайдук досвідчений гравець, який завжди диверсифікує ризики.
На додаток до своїх металургійних активів у Польщі та Угорщині ІСД придбав знамениту Гданьську судноверф, на яку й постачатиме продукцію своїх меткомбінатів. Варто зазначити, що Гайдукові вдалося відстояти експорт дешевої електроенергії в країни Центральної Європи. Кабмін Януковича спробував позбавити ІСД такої цінної преференції, але не досяг на цьому терені успіху. Завдяки цьому метзаводи ІСД в Угорщині та Польщі мають можливість здешевити свою продукцію.
Дмитро Фірташ і DF Group
До 2006 року про Дмитра Фірташа, власника 45% акцій ексклюзивного імпортера туркменського газу компанії RosUkrEnergo практично нічого відомо не було. Після укладання газових угод у січні 2006 року Фірташ став відомий широкій громадськості.
У рейтингу польського журналу Wprost він опинився на 27-му місці з показником $3,4 млрд. У список його основних активів входять «Кримський титан», «Рівнеазот», «Укргаз-енерго» тощо.
Втім, газовому бізнесу Фірташа загрожує прем'єр Тимошенко, яка пообіцяла усунути компанію-посередника «РосУкрЕнерго» з газового ринку. Проте це буде складно зробити, оскільки наявність «РосУкрЕнерго» влаштовує «Газпром». За інформацією джерел «Главреда» в РУЕ, Фірташ спокійно зустрічає 2008 рік. Наступного року «РосУкрЕнерго» постачатиме в Україну понад 50 млрд. куб. метрів туркменського газу, що означає фактичну неможливість реалізації планів Тимошенко з витіснення РУЕ з газового ринку.
У 2007 році Дмитро Фірташ формально продав канали К1, К2 і «Мегаспорт» холдингу «Інтер». Утім, пізніше у ЗМІ повідомляли, що насправді Фірташ разом з Гайдуком купили контрольний пакет «Інтера». З цієї точки зору продаж Фірташем каналів К1, К2 і «Мегаспорт» «Інтеру» є спробою згрупувати медіа-ресурс у межах однієї структури.
У 2007 році Фірташ більше уваги приділяв розвиткові проектів у сфері нерухомості, хімії («Рівнеазот») і нафтогазових активів своєї групи. Він отримав під свій контроль ряд облгазенерго. Проте багато аналітиків упевнені, що в цьому разі за Фірташем стоїть «Газпром», який намагається узяти під свій контроль розподільні газові мережі в Україні.
У небізнесовій сфері Фірташа переслідували скандали. У травні поточного року його пасинок Сергій Калиновський потрапив в автоаварію, внаслідок якої загинули 2 людини. Потім була історія з аеропортом «Жуляни», чартерним рейсом якого Сергія Калиновського намагалися вивезти з країни. Потім Сергій Калиновський просто зник, і тепер його розшукує Інтерпол. Цю неприємну історію супроводжував гучний скандал навколо розлучення з дружиною. Тому, можна вважати, в публічній сфері 2007 рік був для Фірташа не найвдалішим. Можливо, тому, побачивши приклад Пінчука і Ахметова, Фірташ у 2008 році має намір запустити декілька соціальних проектів, у тому числі й добродійного спрямування.
Далі буде
