|
Новий опозиціонер?
Оксана Козак, Владислав Мусієнко (фото), «Главред»
Віктор Янукович після відставки минулого вівторка залишав прем'єрське крісло з написаним на обличчі горем і апокаліптичними прогнозами на адресу своєї змінниці. Але сумував Віктор Федорович і його команда недовго.
|
Вже в п'ятницю в бункерах штабу Партії регіонів – в колишньому кінотеатрі «Зоряний» на Печерську, було сформовано тіньовий уряд. Власне кажучи, що там «сформовано» - весь Кабмін Януковича практично у повному складі перейшов разом з Віктором Федоровичем в «тінь». А сьогодні Віктор Федорович як лідер, як він сам сказав, найбільшої фракції не тільки у ВР України, а й у всіх європейських парламентах, як лідер впливової партії, давав підсумкову прес-конференцію в тому ж «Зоряному». Заявленою темою зустрічі з пресою було підведення підсумків діяльності уряду Януковича впродовж 2006-2007 років і оголошення плану на коротко- і середньострокову перспективу ПР як опозиції.  Соратники зайняли перші ряди блакитних крісел конферец-залу «Зоряного». Присутні: Анатолій Толстоухов, Юрій Бойко, Анатолій Кінах, Олександр Кузьмук, Михайло Папієв, Олександр Лавринович, Нестор Шуфрич, Сергій Тулуб, Василь Кисельов, Інна Богословська, Ганна Герман, Олена Лукаш і ін. Відсутні – Василь Джарти, Борис Колесников, Олена Бондаренко, Андрій Клюєв і ін., тобто люди ситуативно або стратегічно близькі до Ріната Ахметова. Була, щоправда недовго, і Раїса Богатирьова. Невідомо, чи знала вона опівдні, коли почалася зустріч Януковича з пресою, що буквально через годину-півтори її чекає новорічний сюрприз з Банкової – указ Президента про призначення її секретарем РНБОУ. Але Раїса Василівна з'явилася на публічному представленні «опозиціонерів», хвилин десять слухала промову лідера, і непомітно зникла...  А тим часом Віктор Федорович виходив на подіум, сідав за стіл, посміхався повному залу преси і «групі підтримки» в перших рядах. Він мав намір «бомбoнути», виправдатися за свою не зовсім адекватну поведінку під час відставки в стінах парламенту, дати зрозуміти, хто в цій країні «стабільна сила» - хоч при владі, хоч в опозиції. Тимошенко як прем'єр вже звернулася до народу, заявивши про початок нового життя, яке відтепер проходитиме під знаком «Українського прориву». Президент призначив свою підсумкову прес-конференцію на четвер, плюс у нього ще буде можливість сказати все, що вважатиме за потрібне, в новорічному вітанні до українського народу. Віктор Федорович зумів «втиснутися» між цими двома, підкресливши тим самим, що він – не перший, але і не другий, що він – один з трьох політиків, які мають на сьогоднішній день право і підстави писати порядок денний для країни.  Насамперед Янукович пройшовся по нещасних дострокових виборах, які, в результаті, не принесли ні йому, ні ПР, ні, як він підкреслив, країні нічого, окрім головного болю. Те, що сталося згодом – важке, але все таки формування коаліції БЮТ і НУНС, подання і обрання Юлії Тимошенко прем'єром, формування нового уряду і відставку старого уряду, Янукович назвав, зазирнувши в заготовлений папірець, «інституційним закріпленням чергового перевороту». Кілька разів ужив слово «війна», піднімаючи очі до стелі.  Він розповів, що ПР пішла на дострокові вибори: щоб вийти з політичної кризи, але, ось, мовляв, питання кризи не зняте і, судячи з усього, тільки поглиблюватиметься. Але весь цей час його уряд працював не зважаючи ні на що, хоча нормально попрацювати вдалося всього лише вісім місяців! Янукович потикав пальцем у чорну облямівку, яка на діаграмі позначала найважчий період його роботи, – з початку квітня, коли з'явився перший указ Президента про розпуск парламенту, і до відставки. Навмисно чи ні, він провів паралель з нинішнім прем'єром – Юлією Тимошенко, яка теж прем'єрствувала всього лише вісім місяців. Але яка ж різниця між цими прем'єрствуваннями! І Янукович почав описувати досягнення свого уряду, водячи пальцем по синій облямівці діаграми, що позначає цей благодатний період. «І ми прийняли рішення перейти в опозицію! – нарешті підсумував він. – Якою ми будемо опозицією, залежить від влади! Але, на відміну від опонентів, ми не виступаємо партією війни!» Янукович заговорив про опозиційний рух, до якого можуть приєднатися всі, хто не згоден з діями нинішньої влади, про об'єднану опозицію до ВСІЄЇ «помаранчевої» влади. «І на вістря цього опозиційного руху стане опозиційний уряд! За кожною сферою ми закріпимо сильних професіоналів, які незабаром разом з нами прийдуть до влади!» Опозиційний уряд, який сидить в першому ряду, закивав на знак згоди.  «У 2007-му виповнився 31 рік, як я почав працювати першим керівником, і 11 років як я перебуваю в державному управлінні. Тому маючи досвід і команду, яку я, як кажуть, нажив, я впевнений, що все це буде затребувано країною! Адже в політиці не буває остаточних перемог і поразок!» - так Янукович відповів на запитання про повернення у владу. До речі, на запитання про ставлення до пропонованого раніше БЮТом проекту закону «Про опозицію» Янукович відповів дуже туманно – мовляв, це питання дискусії, яку необхідно провести в парламенті. Мовляв, Партія регіонів визначить свою позицію найближчим часом.  Цікаво, свого часу в бютівському варіанті закону про опозицію, їй надавалися безпрецедентні права, що включають легалізацію тіньового Кабміну, участь у керівництві багатьох державних інституцій тощо, аж до фінансування опозиції з держбюджету. Пам'ятається, і Президент одразу після виборів висловив ідею про те, що треба б і опозиції дати якісь керівні пости в новому уряді –перших заступників міністрів, можливо, ще щось. Щоправда, тоді ще не зовсім було зрозуміло, хто буде владою і опозицією. Зате було очевидним, що Президент в умовах, які створилися, має намір вибудовувати свою систему заборон і противаг, зокрема прем'єрові, яким через два місяці все-таки стала Юлія Тимошенко. «Ми робитимемо все, щоб влада працювала ефективно! Найближчим часом ми маємо намір збудувати системні відносини з прем'єром», - сказав Янукович у відповідь на запитання, коли він як лідер опозиції збирається зустрітися зі своєю наступницею-прем’єршою. «І, безумовно, ми вибудовуватимемо стосунки з главою держави!- все більш пожвавлювався він. - Ми не перешкоджатимемо такій співпраці, щоб підняти відповідальність влади перед державою! »  Далі Віктор Федорович запропонував «альтернативу так званому «Прориву» - стратегію реформ, яку розробляв комітет з реформ при його уряді, і яку, за його словами, «не встигли втілити через політичну кризу». Він назвав лише декілька пунктів з, судячи з усього, обширної програми, розробленої «кращими фахівцями з усього світу». Заявив, що насправді завдання нового уряду - просто продовжити почате. Що насправді все вже написано і чекає тільки втілення в життя – і новий податковий кодекс, і програма розвитку села (цікаво, що саме цій темі було присвячено засідання Кабміну, на якому єдиний раз за час прем'єрства Януковича був присутній Президент). Перерахував напрями «своєї» стратегії реформ: встановлення реального контролю за владою з боку суспільства, судова реформа, впровадження недержавної системи медичного страхування і демонополізація ЖКГ, завершення приватизації і виключення втручання держави в бізнес, будівництво міжнародних транспортних коридорів і багато що інше.  Закривши очі, можна було з легкістю повірити, що говорить все це хтось інший, а зовсім не Віктор Федорович. Хоча. Мабуть, ідею і стратегію, озвучену в кінці минулого року, – про Януковича реформаторові, ідею, яка спочатку призначалася Заходу і, кажуть, була там по-своєму сприйнята, вирішено впровадити і максимально використати і всередині країни. «Ми не вноситимемо популістські закони! Це не прорив, тому що це не системний підхід! – екс-прем'єр потрусив стопкою листків. – Це стратегія реформ, створена і зібрана з урахуванням думки професіоналів з усього світу!»  Але Віктор Федорович сказав і щось відмінне від того, що міг би сказати і сказав хто-небудь з тієї, «помаранчево» - демократичної сторони на тему реформ. Він завів мову про конституційну реформу, вірніше про її продовження. На думку Януковича необхідно внести зміни до Конституції в частині посилення незалежності регіонів, ввести виборність губернаторів і верхню палату парламенту. «Оновлений проект Конституції у нас готовий, - заявив він. – Він передбачає суттєву децентралізацію влади і посилення ролі регіонів! Саме так живуть європейські країни – так само Німеччина, наприклад! Регіони повинні управляти самі – звичайно, за достатньо сильної державної влади!»  Враховуючи те, що, наскільки відомо, у Банкової дещо інша концепція нового Основного документа, про що в ПР чудово відомо, таку заяву також можна вважати сигналом: мовляв, у нас – свій проект, у вас – свій, трьохсот голосів немає ні у нас, ні у вас, тож давайте торгуватися. Регіони знали на який мозоль варто легенько наступити: адже конституційне реформування – нині один з улюблених коників Президента. Зрозуміло, не обійшлося і без запитання про наступні президентські вибори – питання важливого і актуального для всіх без винятку політичних сил, які що-небудь означають на політичному небосхилі.  «Ми, як самодостатня партія, звичайно, висуватимемо кандидата на ці вибори! - Віктор Федорович кілька хвилин подумав. - Я керуватиму процесом підготовки до них, а висувати кандидата буде партія і з'їзд. Я хочу бути серед людей, які прийматимуть рішення... ». А ось на запитання, з ким вони, «працівники» опозиції і Віктор Федорович особисто, сам він відповів розумно, хоча, як виявилось трохи пізніше, не дуже далекоглядно:«Найближчим часом ми спостерігатимемо змагання між Ющенком і Тимошенко – хто з них сильніший? Я не хочу брати участь в цій інтризі!..»  Цей «найближчий час» закінчився набагато швидше, ніж міг би подумати сам Віктор Федорович. Призначення Раїси Богатирьової секретарем РНБОУ при Президентові України, так чи інакше відкоректує стратегії і тактики як Януковича, так і різновекторних і неоднорідних груп впливу всередині Партії регіонів.
|
