Старт Юлії Аліна Скорик, «Главред» У найближчій перспективі Юлії Тимошенко важливо буде добитися особистого успіху на посту прем'єра і підтвердити свою амбіцію стати національним лідером, при цьому хоч би формально не вступаючи в конфлікт із Президентом. Таких висновків після звернення до українського народу нового прем'єра дійшли опитані «Главредом» політологи Володимир Фесенко та Михайло Погребинський.

Юлію Тимошенко запідозрили на початку президентської кампанії ще перед її призначенням на пост прем'єра. Просто в своєму першому виступі як кандидат на посаду глави уряду вона дуже часто в парламенті зверталася до народу, акцентуючи увагу не так на роботі майбутнього уряду, як на вирішенні проблем загальнонаціонального масштабу. Як заявка на лідерство державного масштабу претендує і вчорашній виступ Юлії Володимирівни на телеканалі «Інтер». Принаймні саме так багато хто сприйняв головні меседжі нового прем'єра.

Очевидно, що спіч Тимошенко був наскрізь просякнутий ще й досі виборчою риторикою: «Я хочу, щоб політики звикали до того, що буде не так, як хочуть вони, а так, як скаже народ», «ми наведемо чіткий порядок після сімнадцяти років так званих «глибинних реформ», «я хочу встановити прямий, без будь-яких посередників, контакт із вами – підприємцями, лікарями, шахтарями…», «я навчу всю урядову машину підкорятися Вашим інтересам». Але, окрім іншого, пообіцявши провести перевірку кожної витраченої попередньою владою копійки та подолати політичну корупцію, вона ні слова не сказала, як має намір це зробити. Як, утім, досі так і не конкретизувала, яким чином повертатиме вклади «Ощадбанку» за два роки і робитиме українську армію професійною. Крім того, вона пообіцяла «в найближчий день» скасувати депутатську недоторканність, пільги, а корумпованих депутатів позбавляти депутатства на партійних з'їздах. Зрозуміло, що ніякими найближчими днями це не можна буде зробити суто процедурно. Незрозуміло також, за допомогою яких механізмів і коли буде «жорстко роздавлено корупцію», з'являться справедливі зарплати й пенсії. Звичайно, «будь-які дії Кабінету міністрів мають покращувати ваше життя», але якими саме вони будуть хоча б у найближчому майбутньому – ні слова.

Натомість, звертаючись до українського народу, Юлія Тимошенко каже: «Я хочу сама безпосередньо від вас почути, з якими проблемами ви живете, що вам заважає бути щасливими та успішними». Якщо це прохання сприймати разом із закликом до людей присилати в Кабінет міністрів свої пропозиції до програми уряду, то виходить, що Тимошенко намагається позиціонуватися як єдина людина, яка може вирішувати всі проблеми. Мовляв, пишіть листи мені, не Президентові, не представникам місцевої влади, і жодних посередників.

Утім, за набором загальних закликів і обіцянок політологи схильні бачити декілька важливих моментів: а) Тимошенко має намір стати щонайменше «народним прем'єром» і, щонайбільше, загальнонаціональним лідером, але при цьому поки що не сваритися з Президентом, тому що від цього залежить тривалість роботи її уряду; б) прем'єр так і не сказала, яким чином проводитиме реформи; в) тези виборчої програми БЮТ будуть покладені в основу програми діяльності уряду; г) Тимошенко зробить все, щоб Президент, уряд і коаліція працювали як єдина команда. Поки що.

Повний текст виступу читайте тут

Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

По-перше, в цьому виступі не було нічого несподіваного. По-друге, я не вважаю, що це була заявка на початок президентської кампанії. Тут вона поки що демонструє бажання працювати спільно, і вирізняється той момент, де вона говорить про те, що Президент, уряд і більшість (зауважте - не парламент!) мають працювати як єдина команда. Але якраз цим вона також демонструє бажання працювати з однією стороною політичного класу України. І не демонструє ніякої протягнутої руки опозиції. Це може мати подвійний сенс. Або вона налаштована на те, щоб очолити боротьбу однієї частини України проти іншої, де особливо досяг успіху Ющенко. Або просто приховує свої справжні наміри, і на цьому етапі намагається не дати Президентові підстав вести партизанську війну проти неї, тому що будь-який натяк на взаємодію і союзні відносини з нинішньою опозицією сприймалися б як боротьба особисто проти Ющенка.

Проте для мене важливе не те, що було в цьому виступі, а те, чого не було. Наприклад, не було жодних виразних слів щодо того, які реформи і яким чином вона збирається проводити. Хто може серйозно ставитися до розмов про те, що «ми виведемо з тіні», «припинимо політичну корупцію» тощо? Зробіть хоч якісь реальні кроки, можливо, в якомусь аспекті щось вийде, в чому, втім, є великі сумніви. Ну, перекриють якісь тіньові схеми, але відомо, що в цей час інші відкриються. Так боротися з цим явищем неможливо! З цим треба жити і боротися поволі, поступально багато-багато років. Не було і якихось пропозицій із приводу того, як вирішувати проблеми ЖКГ, інфраструктури, яка зараз перебуває у важкому стані, що робити із здоров'ям і так далі. Якби все це було, то це, можливо, виглядало б як заявка на тривале керування країною, можливо, навіть на президентство. Нічого цього не було. Водночас вона має гарний шанс протриматися на цій посаді до президентської кампанії. А там, можна припустити, що буде нова криза, пов'язана з тим, хто ж представлятиме «помаранчевий» електорат на президентських виборах. Я не дуже вірю, що Ющенко готовий буде поступитися цим місцем Тимошенко.

Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

Що стосується форми та змісту цього виступу, по-перше, слід зазначити, що це був виступ не просто нового прем'єр-міністра, а державного діяча, який претендує на роль національного лідера. Сам формат прямого звернення не до своїх прихильників, не до виборців, а до народу – це заклик до прямого зв'язку між прем'єр-міністром і народом. Знову-таки без посередників – партій і парламенту. Це говорить про те, що Юлія Володимирівна хоче бути національним лідером або, як мінімум, народним прем'єром.

І тут уже виникає проблема змісту і покликів. Кожен міг почути в цьому виступі те, що він хотів би почути. Головний заклик – наведення ладу, боротьба з корупцією. Це хочуть і готові були почути від неї її прихильники, в той час як саме ця проблема хвилює й більшість пересічних громадян країни, зокрема й тих, хто не є прихильником Юлії Тимошенко. Це найширший, загальний і, можливо, найточніший посил її виступу, розрахований на очікування, що вже застоялися.

З іншого боку, ті, хто чекають реформ, – почули про них. Ті, хто хочуть просування в Євросоюз і СОТ, - почули чіткі заяви про це. Думаю, що Юлія Володимирівна спробувала в цьому виступі задовольнити максимально можливу кількість своїх слухачів, якщо не всіх. Інша річ, як це потім реалізувати? Звичайно, у неї була тверда упевненість, що вона прийшла надовго і спробує здійснити все, що вона обіцяла. Це теж був дуже чіткий посил. Прозвучали тези й про повернення вкладів «Ощадбанку», і про перехід до професійної армії, чим вона підтвердила в дуже чіткій формі, що передвиборна програма буде програмою діяльності її уряду. І знову-таки – як вона це здійснюватиме?..

Вже очевидно, що з огляду на складнощі в парламенті та нестабільність коаліції, будуть дуже серйозні проблеми зі здійсненням і нинішніх заяв, і в цілому передвиборної програми БЮТ, і коаліційної угоди. Але якщо говорити про президентську кампанію, сама заявка на роль національного лідера і за формою, і за змістом означає, що Юлія Тимошенко не задовольниться просто роллю прем'єр-міністра.

Не всі звернули на це увагу, але у виступі лише один раз прозвучала згадка про Президента. Тимошенко підкреслила: коли вона говорить «ми», то має на увазі і Президента, і уряд, і демократичну коаліцію. Вона все-таки прагнутиме зберегти єдність цих трьох суб'єктів, і тут Тимошенко виступає політичним реалістом. Інша річ, що вона намагатиметься зберегти баланс між бажанням добитися максимального особистого успіху на посту прем'єра і підтвердити свою амбіцію стати національним лідером, водночас хоча би формально не вступати в конфлікт із Президентом. Адже якщо цей конфлікт розгориться, тоді час існування її уряду буде обмежений.