Сьогодні всіх названих керівників запрошено на чергове пленарне засідання міської ради: на порядку денному це питання стоїть четвертим, передуючи найголовнішому на цій сесії - розгляду міського бюджету на 2008 рік. Більш того, за рішенням погоджувальної ради, в сесійному залі перед «допитом» має відзвітувати ще й начальник столичного ГУ фінансів Віктор Падалка – у депутатів виникли великі претензії до КМДА щодо фінансування цільової міської програми зміцнення законності та правопорядку в Києві на 2007 рік, прийнятої тією ж Київрадою. Адже з її реалізацією пов'язували сподівання на істотне оздоровлення криміногенної ситуації в столиці – вперше на таку програму було виділено кошти, що сумарно перевищують фінансування міської міліції за останні сім років!
«Він фактично сам врятував собі життя»
Нагадаємо, що, починаючи з 7 грудня 2006 року, четверо депутатів Київради – бютівці Олександр Бригінець і Віктор Наумко, «регіонал» Олександр Рибак, «нашоукраїнець» Зорян Шкіряк, а також депутат Деснянської райради, член блоку Черновецького Юрій Тітов постраждали від замахів на їхнє життя і/або майно. За всіма цими злочинами порушено кримінальні справи, але поки що жодну не розслідували до того стану, щоб передати до суду.
А останньою краплею, скажімо так, депутатського терпіння став замах у ніч на суботу, 8 грудня 2007 року, на голову постійної комісії міськради з промисловості та підприємництва, члена Блоку Леоніда Черновецького Михайла Яковчука, який напрочуд залишився живий, діставши два ножові поранення в живіт і втративши більше трьох літрів крові.
Факт, що обговорювати з першими особами столичних міліції, СБУ та прокуратури криміногенну ситуацію в Києві депутати мають намір з особливою пристрастю, не потребує доказів. Адже на минулому пленарному засіданні минулого четверга, 13 грудня, тобто по гарячих слідах НП, емоції зашкалювали! Декілька фракцій виступили із заявами з приводу замаху. А пропозицію головуючого на сесії секретаря Київради Олеся Довгого - не лише «запросити й заслухати», але й вимагати інформацію про ті кроки, які роблять «заради захисту представників депутатського корпусу від посягань на їхнє життя з боку криміналітету», - депутати дружно підтримали.
Довгий теж, нагадаємо, член фракції Блоку Черновецького, взагалі заявив, що на його адресу також лунали погрози від деяких посадових осіб, про що він дасть письмові свідчення відповідним органам. «Я підтверджу, що деякі високі посадові особи говорили мені прямим текстом: «Або передайте Яковчуку, щоб він відстав від наших кінотеатрів, або те, що відбулося (а перед цим мала місце ще одна провокація), здасться вам квіточками», - зазначив він. Нагадаємо також, що соратники Яковчука по блоку, зокрема й сам мер Черновецький, називають лише одну причину замаху – депутат, мовляв, упритул займався поверненням у комунальну власність приватизованих ще за мера Олександра Омельченка за безцінь кінотеатрів, ось йому і помстилися «люди Омельченка». До речі, відвідавши (разом з пресою) минулої суботи в лікарні №18 Яковчука,який видужує, Черновецький підтвердив свою версію замаху і пообіцяв боротися із засиллям «політичного криміналітету».
У лідера фракції Блока Черновецького в Київраді Алли Шлапак ми поцікавилися деякими подробицями НП з її соратником. А також пригадали й іншого потерпілого з блоку Черновецького – Юрія Тітова. Ось що розповіла Шлапак.
«Загроза життю Михайла Яковчука минула, хоча перші три дні дійсно зберігалася – адже втрата крові була величезною, більше трьох літрів! Сподіваємося, що все, що було поганого, вже позаду. Прикро, що сьогодні сім'я Яковчука – дружина і троє маленьких дітей - змушена користуватися державною охороною».
«Він був єдиний, хто бачив зловмисників в обличчя. Чи пригадає їх? Швидше за все, так, оскільки він сам після такого важкого поранення викликав собі по мобільному телефону швидку допомогу. Це його, очевидно, і врятувало, він фактично сам врятував собі життя. Є й відеозапис – на стоянці встановлені відеокамери спостереження, наскільки нам відомо, цей запис вилучили і прилучили до справи.».
«Таємниця слідства не дозволяє міліції багато говорити щодо ходу розслідування, але, думаю, на пленарному засіданні 20 грудня вони хоч якісь факти та обнародують. У тому числі й по Юрієві Тітову – адже кримінальну справу відкрито, але ходу їй не дають. А тим часом Тітов практично втратив зір, та й обличчя не відновлено. Операцію на очах зробили, повинні були вже розплющувати йому очі, але це все дуже складно, успіх навіть від погоди залежить, а вона поки що не сприяє…».
Також Шлапак повідомила, що «…київський міський голова не лише взяв розслідування замахів на депутатів під свій контроль, але, більш того, ця ситуація обговорювалася на недавній зустрічі з Президентом України».
«Функції у боротьбі зі злочинністю виконують десь лише 10% особового складу міліції!»
З екс-начальником столичного міліційного главку, генералом міліції, головою постійної комісії Київради з правопорядку, депутатської етики та регламенту «нашоукраїнцем» Віталієм Яремою ми поговорили не тільки про НП з депутатом Яковчуком, а й про багато чого іншого, що так або інакше має стосунок до нашої теми.
Ярема признався, що він не прихильник ледве не поголовної охорони посадових осіб і депутатів за рахунок платників податків: «Є в державі декілька осіб, яких охороняють за державний кошт, – Президент, прем'єр-міністр, голова Верховної Ради, Генеральний прокурор та інші, не буду всіх перераховувати. Решта осіб, які сьогодні охороняються певними озброєними структурами, тобто міліцією, укладають індивідуальні контракти із службою охорони і проплачують за охорону відповідні кошти».
Щодо випадку з депутатом Яковчуком, то тут, вважає офіцер, треба розбиратися індивідуально – які причини, які версії, які наслідки, а потім вирішувати, чи потрібна комусь охорона.
«Якщо слідство доведе, - сказав нам Ярема, - що замах на вбивство (а я вважаю, що те, що відбулося, можна кваліфікувати як замах на вбивство) відбувся саме як наслідок службової діяльності депутата, то тоді слідчому потрібно виносити ухвалу про охорону тих осіб, які можуть бути причетні до тієї ж діяльності, що й потерпілий. Охорона може бути на той час, поки розслідується ця кримінальна справа. Тобто під таку охорону можуть потрапити й депутати фракції, членом якої є цей депутат, і члени комісії з промисловості та підприємництва, з якими він як голова комісії діяв разом. Тому я вважаю, що немає сьогодні необхідності кожного депутата охороняти. Адже в Києві 450 депутатів Верховної Ради, 120 депутатів Київради, плюс депутати в кожній райраді (приблизно від 50 до 70. – Ред.). Якщо ми кожному охорону дамо, то вийде так, що по Києву суцільно охоронці ходити будуть – і це виглядатиме просто смішно! У цьому немає жодної потреби».
У фракції «Наша Україна», за словами Яреми, ніхто не користується послугами охорони, у тому числі й сам міліційний офіцер. Зате у нього є нагородна вогнепальна зброя - пістолет, який практично постійно при ньому: «Це і для особистої безпеки, і на випадок, якщо треба буде десь відреагувати на злочинні дії. Я все-таки 23 роки пропрацював у міліції і вважав, вважаю і вважатиму себе міліціонером, попри те, що вже на пенсії».
До речі, на питання, чи використовував він колись свій пістолет за прямим призначенням, відповів: «Коли працював – так, але нікого не вбивав».
На відміну від соратників пораненого депутата, екс-начальник столичного міліційного главку не схильний будь-яке НП з депутатами відразу ж кваліфікувати як наслідки їхньої депутатської діяльності, тим паче що «…міська або районна рада – це колегіальний орган, депутати тут працюють на громадських засадах, один депутат рішень не приймає, він не може проголосувати, підписати документ, що має остаточне рішення. Тільки рада своїм колегіальним рішенням може прийняти той або інший документ, сам депутат нічого не вирішує!». Отже у випадках із замахами, швидше, слід було б говорити про те, що «будь-яка діяльність будь-якої посадової особи або депутата має бути прозорою – щоб усім було зрозуміло, чим ця людина займається, які ухвали виносить».
«Наша комісія обговорювала замах на колегу. Але, знаєте, це питання для нашої комісії з розряду тих, що належать більше до депутатської етики - втручатися в діяльність правоохоронних органів ми не маємо права. Є службова таємниця, є таємниця слідства. Розслідуванням злочину повинні займатися компетентні органи, а не хтось іще. Мені, наприклад, не відомо, чим Яковчук ще займався, окрім депутатства. І я не розумію, чому Олесь Довгий заявив однозначно лише про одну причину замаху. Думаю, органи внутрішніх справ відпрацьовують і всі решту можливих версій злочину, у тому числі й побутову, і пов'язану з комерційною діяльністю депутата…» - розповів Ярема.
Що стосується криміногенної ситуації в столиці в цілому, то міліційний генерал схильний розцінювати її сьогодні як дуже складну. Він нагадав, що останній раз замах на депутата, щоправда, вже з приставкою «екс», стався в 2005 році: у Биківні було вбито Анатолія Бандуру: «Ми тоді розкрили це вбивство – замовниками і виконавцями злочину були представники Східного регіону України, тому ці кримінальні розбірки не мали відношення до столиці, але злочин був пов'язаний з професійною діяльністю депутата Бандури (екс-народний депутат був і екс-керівником Азовського морського пароплавства і зібрав документи щодо незаконної, на його думку, приватизації пароплавства. – Ред)».
Що стоїть за тривожною характеристикою криміногенної ситуації в Києві? Ярема навів аргументи. Вулична злочинність збільшилася, хоча кількість вбивств зменшилася – про це свідчить статистика. Але якщо дивитися на зухвалість скоювання злочинів, на наявність злочинних угруповань, то, виявляється, в Києві зросла кількість етнічних угруповань, а також так званих барсетників, квартирних злодіїв, грабіжників, шахраїв.
А однією з головних причин такого неблагополуччя голова профільної комісії Київради називає недофінансування тієї цільової програми зміцнення законності, яку в 2006 році прийняла Київрада. За його словами, її профінансовано сьогодні ледве на 60%. А програма, тим часом, передбачала істотне поліпшення матеріально-технічного забезпечення столичної міліції і розширення її можливостей за рахунок технічного оснащення на вулицях, сучасного переоснащення всіх служб, що забезпечують охорону громадського порядку, - патрульної служби, служби охорони, ДАІ.
«Комісія Київради, яку я очолюю, якраз і розробляла цю програму, ми збирали пропозиції від правоохоронних органів, подавали їх на розгляд сесії, відстоювали цю програму. Але чому головне фінансове управління Києва не виплачує заплановані кошти міліції – мені не зрозуміло. Тим паче, що половина цих коштів – це так звані депутатські гроші, які виділяли депутатам на роботу в округах, проте самі депутати віддали ці гроші на програму. Сума закладена дуже велика – нам вдалося «вибити» 47 мільйонів гривень, за ці гроші можна було б серйозно поліпшити роботу столичної міліції. Раніше, коли мером був Олександр Омельченко, виділялося 6-7 мільйонів. Але якщо Київрада терміново не відреагує на таку ситуацію, то навряд чи можна чекати поліпшення в діяльності міліції», - нарікав Ярема.
Крім того, на його переконання, необхідно провести реформування органів внутрішніх справ саме за таким принципом, як це й передбачено в програмі нового-старого міністра внутрішніх справ Юрія Луценка: «Я чув програму Юрія Віталійовича, вона спрямована на те, щоб об'єднати всі сили, визначивши пріоритетом діяльності всіх служб - незалежно від того, де співробітник міліції несе службу – боротьбу із злочинністю. Як, наприклад, міліція працює зараз? Скажімо, на розі вулиць Володимирської і Богдана Хмельницького співробітник ДАІ регулює дорожній рух, а за 20 метрів від нього скоюється кримінальний злочин – грабіж, розбій, хуліганство... Йде виклик на 02, черговий по місту направляє на місце події наряд із Шевченківського райуправління міліції за 10 км від місця події, який перебуває сюди через… півгодини! А комплексне використання сил і засобів передбачає, що цей регулювальник має негайно покинути пост – хай та автомобільна пробка стоїть! - і відреагувати на злочин, оскільки пріоритетом є боротьба зі злочинністю. Ось таким буде те реформування, за яке ратує Юрій Луценко».
А ще Ярема навів цікаві факти – очевидно, для більшої мотивації термінової потреби в реформах. Виявляється, за його даними, функції у боротьбі зі злочинністю фактично виконують тільки 10% особового складу міліції! Решта займаються охороною фізичних осіб («…ось ми бачимо тут, у Київраді, міліціонерів, які охороняють депутатів, і ці міліціонери абсолютно усунені від боротьби зі злочинністю!»). Частина правоохоронців зайнята забезпеченням дорожнього руху, ще частина виконує різні дозвільні функції. Хто ж у такому разі бореться з кримінальною злочинністю?! А тільки… нечисленний кримінальний розшук та патрульна служба міліції, ну і ще – побічно - слідство, яке має справу з уже скоєним злочином, розслідуючи кримінальні справи.
