Тимошенко погрожує ревальвацією Юрій Григоренко, «Экономические новости», для «Главреда» Ревальвація гривні, швидше за все, стане причиною першого серйозного конфлікту Кабміну Тимошенко з «утримувачами» реального сектора української економіки.

Перед своїм першим голосуванням у Верховній Раді Юлія Тимошенко заявляла про свою підтримку ініціативам НБУ відносно зміцнення гривні до 4,9 грн/долл.

Попри те, що Національний банк у наший країні формально не залежить від Кабміну, його більш ніж дивна поведінка в 2005 році в період першого прем'єрства Юлії Тимошенко, робить ревальвацію цілком реальною.

Розмови про неї почалися з того, що в жовтні цього року з подачі глави Національного банку. Тоді Володимир Стельмах заявив про наявність підстав для зміцнення курсу національної валюти. Ця ідея викликала неоднозначну реакцію в українській владі. Як не дивно, але її не підтримав Віктор Ющенко – виходець із фінансового сектора, якому саме ревальвація й вигідна. Видно, на Банковій реально злякалися маніпуляцій НБУ з валютою через можливий резонанс, який отримає такий крок серед населення. Як відомо, значну частину заощаджень українці зберігають в доларах.

Інші представники НБУ, зокрема виконавчий директор НБУ Ігор Шумило, раніше заявляли, про можливу м'яку ревальвацію гривні в середньостроковій перспективі. Зі свого боку голова Ради Нацбанку Петро Порошенко завпевнив, що ревальвації не буде, і курс гривні до долара в 2007-2008 роках коливатиметься в межах встановленого коридору 4,95-5,25 грн/долл. Цей заочний діалог і визначає лінію розлому в ревальваційному питанні.

Той самий Петро Порошенко вже не має фінансових активів (банк «Мрія» проданий російському «ВТБ»), проте широко представлений в реальному секторі економіки, якому ревальвація гривні не дуже цікава.

Очевидна неузгодженість позицій різних гілок влади не повинна бентежити. Сумнівно, щоб, ставши прем'єром, Тимошенко почала зациклюватися на побоюваннях Президента.

Їй потрібний максимально швидкий позитивний ефект у двох аспектах: а) виконання хоч би частини передвиборних обіцянок, щоб потім можна було апелювати до виборця б) розрахунок зі спонсорам виборчої кампанії БЮТ.

Серед потенційних постраждалих від ревальвації можна відзначити олігархічний блок Партії регіонів (основні українські експортери), тоді як, умовно «помаранчеві» бізнесмени, близькі як до БЮТ, так і до НУНС, зав'язані більшою мірою на фінансовому секторі, швидше надбають від ревальвації, ніж щось втратять.

Скоріше за все необхідність ревальвації обґрунтовуватимуть під соусом утримання низьких темпів інфляції. Наплив валюти в країну (в основному від українців, що працюють за кордоном) змушує НБУ викупляти її у все більших об'ємах і випускати все більше гривні. Цікаво, що самі банкіри визнають, що це не допоможе утримати ціни.

Голова наглядової ради "Укрсоцбанку" Ігор Юшко раніше відзначав, що своєю ревальвацією в 2005 році (нагадаємо, що в квітні 2005 року НБУ провів блискавичну ревальвацію з 5,19 до 5,05 грн/долл, що стало шоком для економіки, але в Нацбанку порахували її економічно обґрунтованим кроком) НБУ продемонстрував, що курсовий інструментарій у боротьбі з інфляцією не є ефективним.

Втім, як відзначають фінансисти, ревальвація відносно, наприклад, євро могла б допомогти понизити ціни в країні. Як відзначив «Главреду» Володимир Оваденко, директор аналітичного департаменту інвестиційної групи «АРТ-КАПІТАЛ», унаслідок жорсткої прив'язки гривні до долара, гривня впала відносно євро, що стимулювало зростання інфляції в Україні (через зростання цін споживчих товарів з єврозони). Високі інфляційні очікування, у свою чергу, робитимуть знижуючий вплив на обмінний курс гривні. Якщо прийняти, що думка експертів про завищений поточний курс гривні є вірною, а ревальвація – неминучою, то зміцнення гривні буде (якщо буде) вельми помірним.

Навряд чи потішить реальний сектор і аргумент про зменшення вартості енергоносіїв. Нібито, ревальвація гривні може використовуватися як інструмент компенсації втрат економіки від подорожчання імпортних енергоносіїв. Але в такому разі все одно постраждають экспорто-орієнтовані галузі – нижча ціна газу в гривні не матиме істотного значення на тлі зниження надходжень експортної виручки у національній валюті. Тим паче, що ціна на газ, наприклад, 2008 року виросла на 38% (з 130 до 179,5 дол за тис. куб), а ревальвація буде від сили 5%.

Ще більшою мірою ревальвація знизить рентабельність вітчизняних експортерів, які формують левову частку ВВП вже при продажах своїх товарів на зовнішніх ринках. Нагадаємо, що Україна є однією з найвідкритіших економік світу – співвідношення експорту і ВВП складає близько 60% (для порівняння в Росії – 30%). Доходи, що знижуються, в гривнях можуть змусити їх переводити свої контракти в євро і рублі. «Враховуючи, що економіка України є експорто-орієнтованою, то, теоретично, зміцнення гривні може негативно вплинути на темпи економічного зростання України в короткостроковій перспективі. Проте, якщо ми рухатимемося до вільного формування обмінних курсів – це буде правильним кроком», – відзначає Володимир Оваденко.

Як не дивно, але постраждають від ревальвації і велика частина населення, яка зберігали свої заощадження в доларах. Ревальвація гривні в першу чергу торкнеться вкладників банків. За даними НБУ, станом на 01.12.2007 р. внески населення в іноземній валюті складають $12,1 млрд. Тобто у разі ревальвації до 4.90 грн/долл вкладники в перерахунку втратять близько 1,8 млрд. грн. Відповідно в доларовому еквіваленті виграють ті, хто мають внески в національній валюті. Очікування ревальвації може викликати відтік доларових внесків (шляхом виведення коштів або їх переведення у в євро і гривню), і неконтрольований викид доларів на ринок. Втім, у БЮТ «заспокоюють», що доларові депозити знецінюються і так, через падіння курсу самого долара.

Імпортерам, навпаки, ревальвація гривні вигідна. Але з урахуванням поточного року негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами, що склався за січень-жовтень, у розмірі $8,2 млрд, для економіки України це може призвести до подальшого погіршення цього показника і збитку національним товаровиробникам.

Унаслідок ревальвації можуть подешевшати чи, принаймні, перестати рости ціни на імпортні товари, в чому є певний споживчий ефект, на який найшвидше і сподіватиметься нинішній уряд.

Один із небагатьох секторів, кому ревальвація реально принесе вигоди – це банківський. Ревальвація здешевить банкам обслуговування залучених доларових позик. Так, зовнішній борг банків збільшився за 9 місяців поточного року на 82,5% до $25,7 млрд (за 3 квартал — на $4,5 млрд). При цьому обсяг зовнішніх довгострокових боргових цінних паперів банків виріс за січень-вересень на 94,7%, до $6,434 млрд (за 3 квартал — на $0,5 млрд.); довгострокових кредитів — в 2,2 разу – до $7,857 млрд (за третій квартал — на $1,8 млрд).

НБУ прогнозує запозичення українськими компаніями і банками протягом 2008 року на рівні $28 млрд, що вдвічі більше, ніж прогноз на поточний рік. Обсяг підтверджених намірів здійснити запозичення в першому півріччі 2008 року з боку найбільших українських корпорацій і банків перевищує вже $10 млрд.

При цьому, ефект, що здається позитивним для населення, від зниження вартості обслуговування залучених доларових кредитів, насправді може бути компенсований на організаційному рівні – переглядом процентних ставок, зміна яких передбачена самими кредитними договорами. Тим паче, що банкіри з успіхом ігнорують ухвалу НБУ № 168, яке примушує розкривати їхні реальні процентні ставки.

Відзначимо, що для ревальвації є достатньо обґрунтовані економічні причини, одна з яких полягає в загальному ослабленні долара. При цьому багато аналітиків сходяться на тому, що гривня є недооціненою. Це підтверджується дослідженням журналу The Economist, який за паритетом купівельної спроможності (критерієм чого виступає вартість Біг-Мака) обчислив, що гривня недооцінена на 47%, тобто її курс має складати 2,80 грн/долл. Втім, для західної преси валюта третіх країн завжди здається недооціненою. Адже, тоді західним товарам легко проникнути на інший ринок.

Експерти МВФ вже давно пропонують українському уряду відмовитися від прив'язки до долара, і перейти до вільного курсоутворення, що зрештою приведе на український ринок спекулятивні капітали, які зможуть грати на її підвищення чи пониження, роблячи ситуацію на фінансовому ринку навіть у короткостроковій перспективі непрогнозованою. Як показує практика, плаваючі курси вигідні тільки розвиненим економікам. Наприклад, Китай жорстко зафіксував курс юаня щодо долара, що дає величезні переваги товарам цієї країни на світовому ринку і дозволяє демонструвати одні з найвищих темпів зростання економіки в світі.

Як би там не було, сама по собі ревальвація не вирішує економічних проблем країни. Без системного підходу у вигляді програм стимулювання експорту, розвитку імпортозамінних технологій, впровадження програм енергозбереження, незначний позитивний ефект у короткостроковому періоді обернеться довгостроковими збитками базових галузей економіки. Слід зазначити той факт, що вищеперелічених програм у арсеналі уряду на даний момент немає, тоді як ревальвацію гривні можна чекати вже в I-му півріччі наступного року.

Яким буде ефект від різкої ревальвації – передбачити нескладно, оскільки Україна це вже проходила в 2005 році. Втім, навіть при «м'якій» ревальвації складно буде уникнути певної паніки населення і стурбованості бізнес-сектору.