Хто відповість за Браму? Євген Євсєєв, «Главред» За «архітектурний тероризм», який останнім часом при потуранні міської влади розвернувся в столиці з небувалим розмахом, нарешті починають «бити по руках».

Столична прокуратура, схоже, серйозно вирішила посадити на лаву підсудних винуватців руйнування таких історичних пам'яток, як Лаврська брама та Мазепинський вал Київської фортеці.

Складається враження, що порушення законів, які захищають столичні пам'ятки архітектури, стало останніми роками своєрідним способом самоствердження великих і малих бізнесменів та можновладців Києва. Руйнуванню старовинних споруд не поспішали завадити ні правоохоронні, ні контролюючі органи. Боротьбу зі знищенням історичного обличчя Києва вели кілька громадських організацій, але їхніх сил у протистоянні знахабнілим забудовникам вочевидь бракувало.

Це призвело до того, що впродовж останніх десяти років лише на території Києво-Печерської лаври, за інформацією директора Національного Києво-Печерського заповідника Сергія Кролевця, щезли з лиця землі 10 пам'яток давнини: це й келії Гостиного двору, і ківорій разом з колодязем Св. Феодосія і Св. Антонія, і плитняк Економічного проїзду, і так далі.

Якщо такі темпи знищення історичних пам'яток збережуться, то вже через 100 років Києво-Печерська лавра перетвориться на пустир. Ну а в тому, що знесення пам'яток давнини на території цього заповідника стало вже певною традицією, переконує останній кричущий випадок: у ніч з 7-го на 8 жовтня цього року ченці монастиря, діючого на території лаври, знесли ворота і огорожу на в'їзді до Нижньої лаври. Ні замовників, ні виконавців цієї злочинної акції не збентежив той факт, що даний об'єкт мав статус пам'ятки архітектури XIX століття і його було включено до переліку об'єктів, що охоронялися законом, під номером 4/87.

Довідка «Главреда»:Датою будівництва цегляної арки при в'їзді до Нижньої лаври вважається 1850–1852 рр. Її було зведено одночасно з особняком, який призначався для доглядача лаврського Гостиного двору. Авторство цього проекту належить архітекторові П. Спарро. Браму було декоровано нішами з арочними та прямокутними перемичками, декоративним орнаментом, що імітує накладне різьблення. Огорожа завершувалася карнизом з лекальної цегли. Загальний стан пам'ятника та елементів конструкцій до руйнування оцінювався як добрий. Водночас, за версією настоятеля Києво-Печерського монастиря архієпископа Павла, причиною знесення пам'ятки архітектури став його аварійний стан, що загрожував безпеці відвідувачів лаври.

Зникнення брами не пройшло непоміченим. Завдяки активності ЗМІ та громадських організацій здійнявся неабиякий скандал, який змусив правоохоронні органи звернути увагу на цю історію. Головному управлінню столичної міліції було доручено перевірити цю історію і вирішити питання з порушенням кримінальної справи. Проте вже на самому початку державна правоохоронна машина дала збій – міський головком спустив доручення Печерському районному управлінню міліції, яке відмовилося порушувати кримінальну справу. На думку правоохоронців «найкозирнішого» району столиці, нічого протизаконного в руйнуванні брами немає. При цьому обгрунтованість такого рішення викликала величезні сумніви, адже міліціонери не потрудилися зустрітися з істориками і архітекторами, які могли б пояснити цінність знищеного пам'ятника. Вони поговорили з одним-єдиним служителем Києво-Печерської лаври, котрий, ясна річ, стверджував, що браму вже давно потрібно було знести, і нічого цінного в цій купі цегли не було і немає.

Подібні висновки на підставі липових перевірок законники робили й у десятках інших випадків, коли їм доводилося розбиратися з руйнуванням архітектурних пам'яток. Досі ніщо не могло їх змусити змінити свою точку зору. Але в історії з лаврськими воротами трапилося диво – столична прокуратура відмінила вирішення Печерського РУ міліції і зажадала від міліції провести повторну перевірку.

Звичайно, це рішення прокуратури само по собі ще не означає, що люди, які зруйнували лаврську браму, обов'язково зазнають покарання. Розпорядження прокурора було видане понад місяць тому, але про результати повторної міліцейської перевірки досі немає жодної звісточки. Але вже той факт, що крапку в цій історії ще не поставлено, залишає надію на її справедливий фінал. Тим паче що вже є прецедент притягнення прокуратурою до відповідальності винуватців руйнування історичних пам'яток, що мають напевно не менше впливових покровителів, ніж у ієрархів Києво-Печерського монастиря.

Йдеться про працівників держпідприємства «Культурно-мистецький і музейний комплекс «Художній арсенал», а також Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, з вини яких було практично знищено пам'ятку археології – Мазепинський вал, який є частиною фортифікаційних споруд історико-архітектурного заповідника «Київська фортеця».

Довідка «Главреда»: Будівництво земляних укріплень, які згодом дістали назву «Мазепинський вал», датується початком XVIII століття. Ця пам'ятка архітектури сполучає Успенський і Петровський бастіони Київської фортеці. Знаходиться він на території майбутнього музейного комплексу «Художній арсенал» за адресою вул. Січневого повстання, 30. Під час будівельно-реставраційних робіт на цій території у серпні цього року було зруйновано близько 50 погонних метрів земляного валу, висота якого становила 12 м, ширина – 20 м.

Незважаючи на те, що кримінальну справу за цим фактом було порушено лише три з половиною місяці тому, її розслідування просувається досить швидко. За інформацією прес-служби столичної прокуратури, слідчі вже висунули звинувачення особам, відповідальним за цей акт вандалізму. До їхнього складу ввійшли представники керівної ланки держкомпанії «Культурно-мистецький і музейний комплекс «Художній арсенал» і приватного підприємства «ІНАПіК», яке безпосередньо проводило будівельні роботи на вул. Січневого повстання, 30.

Зараз слідство знаходиться на завершальній стадії і є всі підстави припускати, що найближчим часом справу руйнівників Мазепинського валу буде передано до суду. Правда, обвинувачені заперечують сам факт існування такої пам'ятки архітектури. За їхніми словами, та частина земляної споруди, де вони проводили роботи, була фрагментом неправильної форми колись існуючого там земляного валу. Але цю фортифікаційну споруду, за словами фігурантів кримінальної справи, було зруйновано задовго до початку будівельних робіт на вул. Січневого повстання, 30. Проте експерти спростовують ці твердження і наполягають на тому, що знищений вал був історичною цінністю.

Нинішню активізацію столичної прокуратури на ниві боротьби з «архітектурними терористами» навряд чи варто вважати спонтанною або продиктованою самим лише бажанням навести лад у цій сфері київського життя. В обох випадках не обійшлося без втручання впливових персон або організацій. Ситуація з Мазепинським валом обурила особисто Президента Віктора Ющенка, він зажадав від Генпрокурора розібратися з цією історією. А звістка про руйнування Лаврської брами докотилася до ЮНЕСКО. Якщо хоча б за ці кричущі факти винні понесуть відповідальність, це стане корисним прецедентом. Адже знахабнілих нуворишів може зупинити хіба що загроза суворого покарання за руйнування архітектурної та історичної спадщини. Покарання, якого раніше ніхто ще в наший країні не отримував.