Одинока Евіта Віталій Портников, журнал «Главред» Перемога Крістіни Фернандес де Кірш-нер на виборах президента Аргентини знову оживила великий латиноамериканський міф про Евіту Перон.

Елегантна дама, яка змінює свого чоловіка у президентському палаці – що яскравіше ілюструє живучість цього міфу?

Українців він останнім часом цікавить у зв’язку із Юлією Тимошенко – лідера БЮТ дедалі частіше порівнюють із аргентинською героїнею, яка з усіх сил намагалася допомогти самітним і вбогим. Та й сама Юлія Володимирівна зовсім не проти такого порівняння і в одному з інтерв’ю казала про свою цікавість до особистості Евіти Перон. Нічого дивного. Будь-яка жінка, яка кидається у політичний вир та ще й напирає на державні зобов’язання перед скривдженим населенням, неминуче здаватиметься своїм співгромадянам і навколишньому світу Евітою.

Але у міфі про Евіту є одна особливість. Аргентинка була не одна у своєму стрімкому злеті. Вона була дружиною популярного політика. Саме генерал Хуан Перон створив ідеологію, що досі формує погляди аргентинської еліти й подобається багатьом жителям країни. Евіта виявилася, так би мовити, «профспілковою» ланкою діяльності чоловіка. Чи могла вона сама стати президентом Аргентини, якби не померла? Безсумнівно. Бо стала ж главою держави вдова генерала Перона Марія, менш популярна й менш підготовлена до політичної діяльності. Але все ж не варто забувати, що Евіта могла б стати президентом Аргентини після Перона, а не він після неї. І сенатор Крістіна Кіршнер займає президентський палац після того, як її чоловік вирішив не балотуватися на пост глави держави. Це ніби сімейний підряд – чоловік і дружина вдало доповнюють одне одного, і виборець може знайти для себе щось привабливе у кожному з пари улюбленців публіки. Навіть Хілларі Клінтон, якщо стане кандидатом у президенти Сполучених Штатів і переможе на виборах, в’їде до Білого дому після того, як побувала там у ролі першої леді. І кожен американський виборець, віддасть він свій голос Хілларі чи її супернику, все ж згадає про Білла Клінтона – а як же інакше?

Юлія Тимошенко – одинока Евіта. Такої насправді ще не було. При всій повазі до політичних здібностей Юлії Володимирівни, доводиться констатувати очевидне: якщо хочеш стати Евітою, тобі потрібен Перон. Або хоча б Кіршнер. І якщо немає під рукою супутника життя, слідами якого можна дійти до президентської резиденції, то потрібен хоч політичний супутник. Або образ політичного супутника.

Віктор Ющенко на роль українського Перона явно не годиться. По-перше, тому, що стиль інший. По-друге, тому, що електорат спільний. По-третє – бо він політик не латиноамериканський, не мітинговий, а швидше кабінетний. Але ж виборець Евіти має голосувати за неї, пам’ятаючи про сильного, впевненого чоловіка поруч із нею. Який не підведе, плече підставить, рішення підкаже. Інших виборців приверне. Хто ж цей чоловік? Віктор Янукович?

Але Евіта любила свого Хуана, а Крістіна явно задоволена своїм життям із Нестором. А ось говорити про взаємну прихильність Юлії Володимирівни й Віктора Федоровича не доводиться. Не полюблять вони одне одного, не буде політичного весілля. Але може відбутися союз із кимось іншим – сильним, упевненим у собі, чарівним і розважливим господарником із шахтарського краю. Заради країни. Заради стабільності. І заради міфу про Евіту. Тому що Юлія Володимирівна стати Евітою завжди готова. І для повноти картини потрібно виготовити донецького Перона, купити йому великий букет квітів і відправити домовлятися з дніпропетровською Евітою в момент її чергової сварки із союзниками. І – не плач за мною, Аргентино!