Терміново! У знаменитої української спортсменки викрали дочку
Зневірившись у правоохоронних органах, Світлана узялася своїми силами розплутувати цей детективний клубок і сподівається на допомогу ЗМІ. Про все, що трапилося, вона розповіла кореспондентові «Главреда» відразу після приїзду в Київ.
Світлано, пригадаєте, будь ласка, події, що передували зникненню вашої дочки.
Наприкінці вересня – на початку жовтня я була на зборах в Ялті. З сім'єю регулярно зідзвонювалися по телефону. За кілька днів до закінчення зборів помітила, що поведінка та настрій моєї 15-річної дочки Юлії різко змінилися. Вона взагалі була домашньою дитиною, а тут… Просто не впізнати. З'ясувалося, що у неї з'явився якийсь друг із машиною. На моє питання, скільки йому років, Юля відповіла, що не знає. Я припускала, що хлопцеві років 21-22. Про всяк випадок попередила дівчинку, щоб вона нічого не робила, поки я не приїду і не зустрінуся з цією людиною. Мені, як матері, не байдуже, з ким спілкується дочка.
Досьє. Світлана Бондаренко. Проживає в м. Запоріжжя. Заслужений майстер спорту з плавання. Неодноразовий призер континентальної і світової першості. Чемпіонка Європи. Фіналістка Олімпійських ігор 1996-го і 2004 років.
Коли приїхала, то побачила у Юлії багато дорогих подарунків, які їй зробив цей друг, – і мобільний телефон, і джинси, і куртка, і кросівки.
З’ясували, хто був цей друг?
Коли з'ясувала, то була в шоці. Не просто в шоці, а в жаху. Ми з чоловіком найняли фахівців, і ті дізналися. Це був чоловік, який Юлі годиться в дідусі. Йому 49 років. Валеріан Горбачов. Причому це прізвище він узяв собі не так давно – коли приїхав до України з Грузії, де проживав. З якої причини змінив прізвище, ніхто не знає. З'ясували, що він раніше проходив у справах про насильницьке утримання неповнолітніх дівчаток. Зокрема, у Вольнянську Запорізької області. Дівчинка довгий час перебувала у цього чоловіка і змогла звільнитися лише випадково – їй дивом вдалося відправити SMS. Проте ніяк не вдавалося довести цю справу до суду. Потерпілі раптом починали міняти свідчення. А в тому епізоді у Вольнянську, як мені стало відомо, Горбачова від арешту врятувала та обставина, що він до вжиття запобіжних заходів сховався від слідства. Можливо, він і досі перебуває в розшуку. Крім того, виявилось, що цей «друг» був на обліку - ще в Грузії - в психоневрологічному диспансері.
Нас із чоловіком відразу попередили, щоб ми обмежили спілкування дочки з цією людиною. Тому що він має здатність чинити сильний психологічний тиск на дітей. Довелося забрати у Юлі всі мобільні телефони. Але цей Валеріан все передбачив – їхні контакти все одно продовжувалися. Треба сказати, що людина він розумна, до того ж має юридичну освіту.
Яким чином відбулося знайомство Юлії з цим чоловіком?
Ми вже після з'ясували, що Горбачов відвідував басейн, де тренується Юля. Зустрічаючи її, вітався. Потім почав її зачіпати. Говорив, що добре знає її маму, тобто мене. Ще б пак – мій портрет висить у басейні на дошці пошани! Додав, що у нас з ним гарні відносини. Потім почав підвозити Юлю на своїй машині і в школу, і зі школи, і додому. Запрошував її в кафе.
Мало того, він потім і мені дзвонив. Заявив, що вони з Юлею самі вирішуватимуть, спілкуватися їм чи ні. Батьки, мовляв, тут ні до чого. Але і цим справа не обмежилася. Горбачов подзвонив на мобільний телефон моєму чоловікові. Попередив, щоб не втручався в їхні з Юлею стосунки. Ще й пригрозив Андрієві – моєму чоловікові – мовляв, пошкодуєш, що з'явився в Запоріжжі.
І ви звернулися в міліцію?
4 жовтня зібрала інформацію про цю людину, а 5-го подала заяву в міліцію. Незабаром я мала виїжджати. Але дуже боялася, що в мою відсутність дитина може зникнути. Вчителів і тренерів попередила, що Юля тими днями заняття не відвідуватиме. Вона жила у бабусі, під її наглядом.
А 24-го числа нас викликають у РВВС. Заступник начальника карного розшуку розмовляв з нами і окремо з Юлею. Потім знову викликав нас і повідомив таке, від чого у мене просто очі на лоб полізли. Виявляється, цей Горбачов сказав у міліції, що ми створили дівчинці нестерпні умови, а мій чоловік її домагається – причому з мого відома. І нібито багато що з цього Юля підтвердила.
Я одразу ж пішла за дочкою. А вона раптом як рвоне! Ледве її наздогнала. Вона плаче навзрид. Ледве її заспокоїла і разом пішли в кабінет до слідчого. Було очевидно, що дитина стала абсолютно неврівноважена психічно. У такому стані, що описати неможливо. Просто як зомбі. Дякувати Богові, у слідчого, слово за слово, вдалося вивудити у дочки багато що з того, про що вона раніше мовчала. Правда ставала все яснішою. І слідчий все це бачив і розумів. Я запитала його: «Як бути далі?». Він відповів: «Вам потрібно, щоб він відстав від вашої дочки і від вашої сім'ї? У цьому немає проблеми. У мене з ним сьогодні зустріч. І ви приходьте увечері.»
Прийшла. Як нас не розводили, але зустріч відбулася – і з Горбачовим, і з його дружиною, яка перед цим звинувачувала мене по телефону в намірі обмовити її чоловіка. У ході бесіди я раз у раз ловила їх на нестиковках і брехні. Проте Валеріан загрожував подати на мене до суду.
Як ви гадаєте, чому він так упевнено тримається?
Складно пояснити. Думаю, що не останню роль тут відіграють гроші. Фінансові можливості, вочевидь, у нього дуже великі. Звідки – не знаю. Як ми з'ясували, у нього є близько 20 машин. Це про щось говорить?
Що було далі після розмови в міліції?
Я запитала у слідчого, що тепер робити. А йдучи, сказала йому: «Боюся, що моя дитина зникне». А він мені у відповідь: «Ви розумієте, що кажете!? Він на це ніколи не зважиться!».
Удома знову намагалася з Юлею поговорити. Пояснювала, що чоловік взагалі якийсь ненормальний. Вона плаче. З одного боку, начебто все розуміє, погоджується, а з іншого... Твердить нам: «Він найкращий. Ви нічого не розумієте.»
О пів на восьму вечора Юля несподівано пішла спати. Але не спала - лежачи дивилася телевізор. На початку 11-ї вийшла з кімнати. Мовляв, води захотіла попити. Знову лягла. А вранці близько 6.00, коли я почала одягати Максимку в ясла (йому 2 роки), виявилося, що вхідні двері відкриті. Заходжу в кімнату до Юлі – її немає. Можете уявити мій стан. Відразу телефоную слідчому й кажу: «Моя дитина зникла.»
Які були дії правоохоронців?
Знаєте, вони начебто старалися. Прийняли заяву, медексперт прибув. Але потім нам довелося шукати свої виходи. З п'ятниці-суботи офіційно дали орієнтування. Зокрема, на машину Горбачова. Але… Не особливо сподіваючись на слідчих, ми з подругою почали пошуки самі. Об'їхали всі злачні місця. Ганялися за якоюсь машиною. Щоправда, помилково. Зате з'ясували на посту ДАІ, що ніякого орієнтування у них не немає. У підсумку інформацію здобували самі і накопали її більше, ніж весь міліційний райвідділ. Зокрема, нам вдалося дізнатися, що кілька днів тому Валеріан купував пиво в такому-то місці і в такий-то час. Навіть свідка знайшли.
Фотографій дочки і Горбачова у міліціонерів не було. Довелося мені самій забезпечувати правоохоронців картками.
Орієнтування на розшук. Бондаренко Юлія Ігорівна, 1992 року народження. На вигляд 16-18 років. Близько 170 см на зріст, середньої статури. Обличчя овальне, ніс середній, злегка кирпатий, брови дугоподібні, волосся русяве, довге, очі блакитні.
Знайшли двох людей, схожих на Горбачова та його дружину (можливо, це вони й були). У міліції мені запропонували самій або родичам за ними простежити, постерегти. Загалом, міліційне начальство ніби щось і робить, але їх треба постійно підштовхувати.
Врешті-решт, їду до Києва. Тому що боюся, що дочку вивезуть за кордон. Знаєте, якщо в Україні ще є шанси знайти людину, то за кордоном вже немає. Тут, у Борисполі, теж епопея була. Пішла до прикордонного керівництва, пояснила ситуацію. Але мене запевнили, що ніхто й ніколи не зробить дитині паспорт і без дозволу батьків не вивезуть. Мовляв, окрім великих грошей потрібні великі зв'язки. Я ж запитала: «А якщо зроблять фальшивий паспорт, в якому у дівчинки буде вказано інше прізвище і вік 18 років? Таке можливо?» Прикордонники погодилися, що таке може бути. І порекомендували зробити лист – спеціальної форми – завдяки якому зможуть перекрити і аеропорти, і порти, і вокзали. У міліції, яка мала підготувати такий лист, як ми і припускали, форми не знали. Її довелося шукати моєму чоловікові. Ось така ситуація. Але я йтиму до кінця. Поки Юля не знайдеться. Заради своєї дитини я готова на все. Мене зрозуміє будь-хто, у кого є діти.
