Куди пливуть шкільні гроші?
Перевірка, проведена днями працівниками відділу Держслужби охорони Подільського району, виявила кричущі факти. Скажімо, приватна охоронна фірма «Слов'яни», що виграла в поточному році тендер на охорону шкіл, здебільшого взагалі не надавала обумовлених послуг. З 38 навчальних закладів, які за зобов'язаннями мала охороняти фірма, реально охороняються лише два (!) об'єкти.
«За даними районного управління освіти, не потрапив під охорону фірми 21 навчальний заклад. За даними відділу Держслужби охорони, на момент проведення перевірки без охорони опинився 31 навчальний заклад! – прокоментував «Главреду» ситуацію заступник начальника відділу Державної служби охорони Подільського району Сергій Таліровський. - Як з'ясувалося, «Слов'яни» охороняють лише школу-дитсадок «Витоки» на вулиці Маршала Гречка та середню школу-інтернат № 19 для дітей, хворих на сколіоз. Причому на обох пунктах охоронці були без форменого одягу і необхідної документації. Ще п'ять об'єктів охороняють два приватні охоронні підприємства з обмеженою відповідальністю, які жодного стосунку до тендеру не мають. Виникає питання, чи ці навчальні заклади вибірково здає в оренду фірма «Слов'яни», чи з охоронними структурами укладають договори самі директори, які так і не дочекалися охоронних послуг від фірми «Слов'яни». Практично в усіх школах, де немає спеціалізованої охорони, стоять на посту беззмінні бабусі-вахтерші. Усі вони в один голос заявляють: «Ми від райвно». Зрозуміло, що в екстремальній ситуації від такої символічної охорони користі мало. Але ж і заробітна плата у цих людей теж символічна…»
Мимоволі виникає питання – чому держава (в особі міської адміністрації) довірила охорону дітей саме цьому приватному підприємству? І ще - куди йдуть гроші, які столичні власті виділяють на охорону приватним фірмам, що виграли тендер? Адже ця сума мусить покривати витрати на обслуговування певної кількості обслуговуваних фірмою об'єктів, які не охороняються. Таким чином, можна припустити, що відбувається «витік» грошей із державної скарбниці, а діяльність комерційних структур стає безконтрольною. Проте громадська рада з охоронної діяльності при міській адміністрації лобіює ідею передачі коштів із держбюджету саме комерційним структурам, даючи, таким чином, можливість комусь отримати прибуток.
Безумовно, це не стосується всіх без винятку приватних охоронних структур, є серед них і цілком сумлінні. Але в цьому разі йдеться не лише про якість послуг, що їх надає фірма, яка виграла тендер, а про цілковиту відсутність послуг як таких. Багато співробітників шкіл, із якими довелося спілкуватися, в один голос просили: «Дайте нам просто людину у формі! Хай хоча б для вигляду сидить».
За словами директорів деяких київських шкіл, їхня територія давно вже перестала бути безпечною, жителі довколишніх будинків спокійнісінько вигулюють тут собак, тут же «знаходять притулок» бомжі та любителі міцних напоїв і «травички». Тому на останній нараді директорів навчальних закладів лунала думка з приводу доцільності установки кнопок тривожної сигналізації (КТС) – тих самих, якими обладнали всі українські банки. Ця новація дозволить черговим миттєво реагувати на екстремальні ситуації, забезпечуючи, таким чином, максимальну безпеку об'єкту, що охороняється. Встановлювати «тривожні кнопки» будуть незалежно від того, під чиєю охороною перебуває навчальний заклад.
Утім, як показує життєва практика, будь-яка нестандартна ситуація, що виникає на об'єкті, котрий охороняється, закінчується тим, що охоронець із приватної фірми звертається по допомогу в держструктуру - міліцію. У підсумку, за сигналом тривоги виручати «колегу» мчить наряд групи затримання Державної служби охорони. Ось і виникає питання – чи раціональне та доцільне використання приватних охоронних структур, що передбачає певну витрату часу, коштів тощо, у той час коли існує ДСО, до прямих обов'язків якої належить охорона об'єктів усіх форм власності, а також забезпечення правопорядку, профілактика злочинів і розкриття їх по гарячих слідах».
«Нам і батькам, звичайно ж, вигідно, щоб була «тривожна кнопка» та цілодобова державна охорона, - коментує ситуацію директор школи № 43 Наталія Лазебник. - Територія школи велика. Одного охоронця не вистачає. До того ж він стоїть на посту біля входу в школу і не має можливості стежити за зовнішньою територією. Тому ми змушені додатково користуватися послугами приватної охорони, в обов'язки якої входить цілодобове патрулювання школи. Тільки от платити за ці додаткові послуги доводиться з батьківської кишені». Такої ж думки і директор школи-інтернату № 3 Людмила Баглей. «Кнопка тривожної сигналізації, звичайно ж, потрібна. Територія інтернату - 8,3 гектара. На ній п'ять будівель. Часто вечорами жителі мікрорайону без дозволу приходять на спортмайданчик пограти у футбол. Це в кращому разі. У гіршому – вигулюють собак, розпивають спиртні напої, б'ють пляшки тощо. Зрозуміло, що одному охоронцеві не завжди під силу справитися з п'яною компанією або видворити за територію інтернату якогось вовкодава без намордника разом із його знахабнілим господарем». А що в такому разі говорити про ті школи, яких не охороняє жодний охоронець? Навряд чи за таких умов батьки можуть бути спокійні за своїх дітей.
