Страшні сенсації Київської фортеці: подробиці (фото)
Як вже повідомляв «Главред», у Києві співробітники музею «Київська фортеця» зробили унікальне відкриття. На Печерську, на території Васильківського укрыплення, що входить до музейного комплексу «Київська фортеця», виявлено тунель, який, як з’ясувалось, веде до справжнісіньких тюремних камер НКВД. Про подробиці знахідки розповів нам директор музею «Київська фортеця» В’ячеслав Кулінич.
«1918 року на території Печерських артилерійських складів стався могутній вибух. Після вибуху в небо піднявся літак – щоб сфотографувати подію. Я це фото нещодавно знайшов у одній із старих газет. Випадково! Річ у тому, що в кадр потрапило те, що стало приводом сьогоднішнього відкриття: на знімку – зліва від вибуху – в кадр потрапили стіни Васильківського укріплення в своєму первозданному вигляді! Про існування самої фортеці ми знали давно, але чому вона була під землею – ось загадка! Коли я зіставив фото зі знайденими в тунелі доказами, це розкрило мені очі. Виявляється, вся південна сторона укріплення була просто засипана! Ось тоді ми й зрозуміли, чому бійниці фортеці, навіть артилерійські, «дивляться» в землю.
Васильківське укріплення будувалося набагато раніше за Госпітальне укріплення фортеці. І в 1930-і роки, за задумом НКВДистів, кріпосні мури були перекриті плитами, вийшли додаткові підземні тунелі з казематами. Всередині були споруджені перегородки, в результаті вийшла велика кількість маленьких казематів – таким чином, побудували в'язницю.
«Вхід у підземелля знаходиться ось тут, біля нового будинку на Щорса, 44, – показує на карту споруд Кулінич. – Ці стіни – які повністю вціліли – знаходяться під землею. Один раз нам вдалося туди потрапити, тепер нас туди не пускають. Ми спочатку не могли ніяк зрозуміти, як це можливо – тут ніби цегла, старовинна фортеця, а далі – раптом бетон. Адже тоді не було бетону! Арки перегородили, і вийшла камера».
Виявляється, нинішні співробітники музею – не перші, кого так заінтригували загадки Київської фортеці. Дослідження цієї ділянки намагалися провести ще за радянських часів, але їх заборонили «згори». Тим паче, що на цьому місці містився в той час військовий підрозділ. За словами Кулінича, військові і раніше знаходили тут людські останки, але дослідження ділянки провести так і не вдалося.
У одному з лабіринтів виявленого тунеля була знайдена дивна конструкція – величезна труба діаметром 1х0,1м, що веде до старовинних ходів. Музейні працівники одразу визначили: шви на цих трубах могли бути зварені в період індустріалізації. Незрозумілим залишалося те, для чого знадобилися такі складні конструкції – приміщення розділені входами з металевими трубами. Крім того, вгорі до труби був пристосований кронштейн, по всій її довжині. Дивна конструкція викликала чималий інтерес у співробітників музею. Людині по такій трубі переміщатися незручно, а ось вантажі важкі перетягувати – в самий раз. «Що ж могло знаходитися так глибоко, приховане від ока навіть військових, що можна було перевозити за допомогою кронштейнів через ці труби? Тільки трупи» – говорить Кулінич.
А в казематі в кінці одного з тунелів знайшли підтвердження своєї версії – дві металеві цистерни. Цистерни на такій глибині?! Не для бензину ж. У цих цистернах могла міститися кислота, в якій за короткий час розчиняли трупи, – це був найзручніший спосіб від них позбавлятися буквально за декілька годин, і – знову можна кидати наступні. «Ця ділянка – точно НКВДистські застінки! – переконаний директор музейного комплексу. – Але це й частина історії Києва, яку можна відкрити не лише для киян».
Кулінич продовжує: «Найцікавіше – коли ми туди потрапили, там стояла вода. З'ясувалося, що вона дистильована – ми здавали її на аналіз. Тобто, під землею на цьому місці знаходяться джерела. У цій воді нічого не гниє. Це означає, що перед тим, як будувати фортецю, були проведені колосальні інженерні роботи. Система дренажу була виконана надзвичайно. Коли копали котлован під новобудову, я там був і звернув увагу на зріз стіни – метрів 12. Вся вона – з різнорідного ґрунту, укладена руками. І я тоді я зрозумів принцип роботи дренажної системи, яка виводила воду до Дніпра. Уявіть собі обсяг робіт – від вулиці Перспективної до Дніпра прокладені тисячі каналів різного діаметру, щоб зберегти гору, на якій стоїть зараз Печерськ і Лавра. Це як кровоносна система людини. А що буває, коли ріжуть кровоносну систему? Тромби, провалля».
Тунелі були знайдені навіть на березі Дніпра! І вся ця розгалужена система виконувала функцію скидання води, що збиралась у певних місцях. «Отже сумно, як сьогоднішні забудовники не можуть зрозуміти, що це будівництво становить ще й техногенну небезпеку, крім того, що величезна шкода нашому історичному й культурному надбанню.
Фактично, ділянка, де виявлені страшні застінки, знаходиться між будинками №№36 і 44 на вулиці Щорса.
Її дослідження, як і багато інших, зараз не ведуться. Вхід у тунель, що розташований практично на території будівництва, заварений ґратами, співробітників музею-фортеці туди вже не пускають. Одного разу вони там побували, і після того, як про це розповіли в пресі, вхід заварили – і ні директор музею, ні будь-хто інший туди потрапити вже не можуть.
Скасування будівництва на Щорса, 44 добивалися давно, але позитивних результатів це не принесло. Хоча, на переконання Кулінича, на Печерську взагалі не можна будувати висотних будинків, а тим більше, підземних паркінґів: «Ми цієї системи дренажу не знаємо, її потрібно досліджувати, а не ламати! Наприклад, якщо цю воду перекрити – може ж десь прорвати, будуть проблеми, й чималі!».
На сьогодні під двома будівлями на бульварі Лесі Українки працюють насоси, відкачують воду, щоб не було аварійних ситуацій у будинках. На Щорса, 44 триває будівництво. Зрозуміло, що якщо для нового будинку побудують паркінґ, то треба буде робити на цьому місці розв'язку, і досліджувати історичне підземелля буде, швидше за все, неможливо.
До речі, за оцінкою Кулінича, знахідка не має аналогів у світі, втім, як і масштабність варварства! «У жодній країні світу не змогли б зробити такого зі старовинною фортецею – бульдозерами просто закопати її під землю, приховати від усіх! Вражає масштаб – це ж понад тисячу гектарів! Під землею вся фортеця – в первозданному вигляді. У жодній країні світу такого ще не знаходили. Те, що фортеця збереглася – подарунок долі для Києва, це знахідка за значущістю навряд чи поступається навіть Єгипетським пірамідам!».
На жаль, поки що значущість архітектурних пам'ятників не порівнянна зі значущістю бажання забудовників! звести на цьому місці нову споруду. Світова сенсація під землею навряд чи зацікавить інвестора, що вклав гроші в будівництво висотки на Щорса, 44.
До речі, «Главред» вже повідомляв, що забудову цієї історичної частини Києва більше за всіх лобіює колишній головний архітектор столиці Сергiй Бабушкін, і що столична містобудівна рада вже практично схвалила таку забудову Печерська. Щоправда, поки представники забудовників від будь-яких коментарів відмовилися, але пообіцяли нам все ж таки показати віднайдені тунелі.
Фото автора, а також надані співробітниками музейного комплексу «Київська фортеця».
