Фастівський імпічмент
Боротьба міського голови Володимира Тимофєєва з супротивниками була довгою і запеклою. Але днями конфлікт нарешті завершився ганебним позбавленням влади мера сесією міськради.
Завод спотикання
Крісло фастівського градоначальника Володимир Опанасович Тимофєєв зайняв під час виборів 2006 року. Господарство новообраному мерові дісталося поганеньке – місто з млявими соціально-економічними показниками, з розбитими вулицями і дорогами, що давно не ремонтувалися, з напівзруйнованою комунальною системою і купою інших бід. За великим рахунком, єдиним пристойним джерелом доходу влади і городян був крупний товарний залізничний вузол і депо з ремонту рухомого складу залізниці, які розташовані у Фастові. Проте тих грошей, які дають місцевій казні ці підприємства, було явно недостатньо, щоб поліпшити ситуацію в украй запущеному міському господарстві.
Проте, новий мер швидко знайшов вихід: провівши інвентаризацію земельних ресурсів, які має в своєму розпорядженні міська община Фастова, Тимофіїв зрозумів, що справи не такі вже й погані. В межах Фастова є солідний шматок землі – близько 45 гектарів, який можна використовувати для будівництва промислових об'єктів. Міська влада ініціювала інвестиційний конкурс, переможцем якого стала відома на українському ринку компанія-виробник гіпсокартонних будівельних матеріалів Knauf.
Іноземні інвестори вирішили вкласти гроші до Фастова зовсім не через добродійність. Отримана ними ділянка була приваблива з багатьох параметрів: це і близькість до залізничної гілки, що спрощувало логістичну схему постачання сировини для виробництва, і близькість до Києва – міста, яке переживає ремонтно-будівельний бум, і є найбільшим ринком збуту гіпсокартону в Україні.
Ще більше вигоди отримувала міська влада Фастова від приходу Knauf: місцевий муніципалітет упродовж багатьох років міг би отримувати непогану орендну плату за користування 45 гектарами землі. Підприємство, що працює на території міста, приносило б гроші в міську казну у вигляді податкових надходжень; певна кількість мешканців міста могла б отримати роботу на заводі Knauf. Врешті-решт, поява сучасного ефективно працюючого промислового об'єкту відомої іноземної компанії могла б підштовхнути інших потенційних інвесторів, які шукають хороші ділянки для будівництва промоб’єктів, вкладати свої гроші на території цього містечка. І все б, напевно, так і було, якби ідилію влади і бізнесу не порушила фастівська громадська думка.
Серед людей поповзли чутки, що завод Knauf після свого запуску в експлуатацію стане постійним джерелом викидів шкідливих речовин в атмосферу. І всією цією «хімією» дихатимуть фастівчани і їхні діти. Мер Тимофіїв спробував зупинити розповсюдження цих панічних чуток.
«Майбутній завод – стовідсоткова копія промислових об'єктів фірми «Knauf», які нещодавно були побудовані у Франції, Німеччині, США й інших державах. Інститут Марзєєва – спеціалізована організація, дав позитивні висновки з приводу таких об'єктів, тому впливу цього заводу на навколишнє середовище не буде. Управління екології Київської області також надало висновки, що шкідливого впливу від підприємств Knauf не буде», – вмовляв своїх виборців мер.
Проте фастівчани Тимофєєву не повірили, і навіть почали звинувачувати міського голову в отриманні хабара від Knauf. Саме цим супротивники Володимира Олександровича пояснювали народу зацікавленість мера в будівництві заводу. Правда, неспростовних доказів отримання Тимофєєвим хабара ніхто й ніколи не пред'являв. Але хіба простому фастівському людові потрібні якісь докази? Раз кажуть, що брав – значить, брав, чим він кращий за інших – розсудили між собою люди. Загалом, після цього інвестпроект натрапив на стіну народного невдоволення, чому став «пробуксовувати».
Кулачний бій став фіналом політичної кар’єри
Слід сказати, що звинувачення в хабарництві і проблеми з реалізацією важливого для муніципалітету інвестпроекту, викликали бурю емоцій у темпераментного градоначальника Тимофєєва. Люди, які його знають, відзначають, що він взагалі належить до типу людей, які досить гостро сприймають дійсність і схильні до різких думок і імпульсивних вчинків. Ці риси характеру вже приносили неприємності Володимиру Тимофєєву у минулому – в 1997 році його було засуджено на два роки позбавлення волі – за наклеп. За деякими даними, тоді об'єктом словесних нападок з боку Тимофєєва став народний депутат України Віталій Шевченко (батько нинішнього депутата-бютівця і відомого тележурналіста Андрія Шевченка). Під час оголошення вироку Тимофєєв, до речі, займав посаду міського голови Фастова і змушений був залишити цей пост, щоб відбути призначене судом покарання. Але незабаром після цього судові інстанції вирішили пом'якшити вирок і призначили йому умовний термін покарання. Вийшовши на волю, він, напевно, і не припускав, що рівно через десять років ця історія повториться. Тільки наступного разу його судитимуть за статтею 125 (ч. 1) Кримінального кодексу України «Нанесення тілесних ушкоджень».
Тимофєєв не раз публічно звинувачував депутатів фракції БЮТ у міськраді Фастова в диверсійній діяльності, спрямованій проти будівництва заводу Knauf. Представники саме цієї політичної сили, на думку мера, поширювали серед городян чутки про екологічну небезпеку майбутнього заводу і про те, що за «кришування» цього проекту він, Тимофєєв, нібито отримав хабар. І ось під час чергового запеклого обговорення перспектив проекту Knauf у фастівській міськраді мер вкотре знову продемонстрував свою, м'яко кажучи, «імпульсивність».
За розповідями очевидців тих подій, гнів градоначальника накликав на себе депутат Іван Неживий, який запитав у Тимофєєва у присутності колег-депутатів дослівно таке: навіщо віддавати 45 гектарів землі підприємству, на якому працюватиме лише 200 людей? Логічної відповіді на своє запитання Неживий не отримав, але коли під час перерви вийшов на вулицю перед міськрадою перекурити і зробити телефонний дзвінок, з будівлі вибіг Тимофєєв і зі словами: «Не був би мером, взагалі убив би», – вдарив депутата кулаком просто в око. Щоправда, сам Володимир Тимофєєв пізніше стверджував, що зовсім не бив свого опонента. «Я його тільки штовхнув», – запевняв градоправитель місцевий суд. Проте всі докази були проти нього, і за цю свою витівку мер-забіяка отримав другу свою судимість, але його було тут же амністовано в залі суду, оскільки в нього на утриманні перебуває малолітня дитина.
Проте, абсолютно «сухим з води», мерові-забіяці вийти не вдалося. Депутати міськради, обурені непристойною поведінкою людини, яка втілює місцеву владу в їхньому місті, винесли на порядок денний питання про дострокове припинення повноважень мера Тимофєєва. Це рішення було ухвалене, того ж дня до статусу засудженого у Володимира Тимофєєва додався статус безробітного. От так на особистому досвіді нервовий екс-мер Фастова переконався в тому, що міцні нерви і емоційна витримка – головні якості, які повинен мати політик.
