План дій для Януковича Євген Магда, для «Главреда» Віктор Янукович стоїть перед вибором як богатир на роздоріжжі: «зловити на слові» Тимошенко й піти в опозицію, забути старі образи й надовго подружитися з Президентом, чи готуватися до нової парламентської кампанії

Дострокові парламентські вибори сформували у країні нову політичну реальність. Основним гравцям доведеться перелаштовуватися на марші, щоб визначити нові пріоритети і засоби досягнення нових перемог. «Главред» бере на себе сміливість дати переможцям парламентський перегонів кілька порад. Почнемо, що природно, з Партії регіонів – невизнаного тріумфатора виборчого процесу.

З одного боку, «регіоналам» нема на що скаржитися – вони як партія влади поліпшили свій торішній «опозиційний» результат. З іншого – скоротиться їхня присутність у депутатському вираженні. Та й шанси на формування уряду невисокі. Вікторові Федоровичу доведеться освоювати нові форми політичної активності. Минулого року він недовго пробув депутатом, не спробувавши принад законотворчості. Можливо, цього разу Януковичу доведеться зануритись у парламентську дійсність мінімум на рік. Усій Партії регіонів у цей час незле було б зробити таке:

– публічно й рішуче відмовитися від періодичних міркувань щодо заміни Віктора Януковича на посту лідера партії. Віктор Федорович – сьогодні залишається основним активом «регіоналів», яким не варто розкидатися лідерами направо й наліво. Будь-які післявиборні «розбори польотів» мають носити закритий внутріпартійний характер, час навчитися не виносити сміття з хати на радість супротивникам і недоброзичливцям.

– визначитись у своєму ставленні до президента Віктора Ющенка. Якщо він – політичний опонент «регіоналів», то відносини з ним варто вибудовувати без загравання, але коректно. Якщо перспективний політичний союзник – не слід цього соромитися, в українській політиці ще й не такі альянси доводили свою ефективність.

– виходити з того, що Партії регіонів під силу за рік ініціювати дострокові парламентські вибори (прецедент з «Нашою Україною» і БЮТ). Тому не варто розпускати передвиборні штаби, скоріше, їх слід налаштувати на рутинну підготовку до старту нового виборчого процесу. При цьому слід врахувати, що нові парламентські вибори цілком можуть співпасти з президентськими, напрацьовувати нові технологічні задумки і пропагандистські кроки.

– якщо вже «регіонали» опиняються в опозиції, їм доцільно «зловити Юлю на слові» і отримати всі обіцяні нею опозиціонерам привілеї. Головне для партії такого масштабу – можливість впливати на бюджетний процес і доносити свою думку до виборців. Партії регіонів украй важливо не покинути третину виборців країни, які підтримали ПР 30 вересня 2007 року, а налагодити зі співгромадянами ефективний діалог. Із спілкування з виборцями грамотні активісти здатні витягти масу корисних ідей. Завдання не з простих, але його цілком можливо виконати.

– сформувати власну систему ідеологічних цінностей. Ними можуть стати і нейтралітет країни, і російська мова як друга державна, і виборність глав місцевих адміністрацій, але необхідна аргументація не мітингового рівня. Сьогодні Партія регіонів сприймається як політичний департамент крупних корпорацій, з чого теж можна отримати вигоду. Наприклад, з національного статусу капіталів Ріната Ахметова та інших спонсорів політичного проекту. При цьому не слід відкидати й середній клас, благо сучасні ідеологічні напрями дозволяють навіть центристській силі ефективно маневрувати на міжпартійному просторі.

– висувати нових лідерів, поступово розширюючи обойму партійних спікерів. Досить мусувати тезу про передчасну смерть Євгена Кушнарьова, загальнонаціональна партія не може мати єдиного ідеологв. «Регіонали» на сьогодні не має єдиного ідеологічного обличчя, це швидше пазл, складений з облич різного ступеня харизматичності. Навряд чи є сенс перетворюватися на подібність першої п'ятірки блоку НУНС, проте узгодження основних партійних меседжів, їх правильне позиціонування безумовно не зашкодили б.

– висувати ініціативи з реформування системи виборів, повернення до мажоритарки, нанизаної на партійні організації. Це цілком відповідає назві Партії регіонів і може дати ефективну протиотруту в боротьбі проти Тимошенко. Закриті партійні списки, які відірвали депутатів від народу, зробили виборців легкою здобиччю популістів, можливе протиставлення ним – люди справи, що досягли успіху в різних куточках країни, а не лише на Донбасі.

– європеїзація партії, наповнення її існування демократичним сенсом. Сьогодні заяви Віктора Януковича та Раїси Богатирьової про те, що партія-переможець виборів має право формувати коаліцію, як це прийнято в Європі, різко дисонують з образом і політичною практикою «регіоналів». «Потрібні зміни!» – це старе рухівське гасло сьогодні актуальне для партії Януковича. Активізація міжнародних контактів, ідеологічне зближення з союзниками в Європі, створення мережі недержавних організацій, які підживлюватимуть партію ідеями, – копіткий і витратний, але системно корисний процес.

– виступ у ролі центру тяжіння для інших політичних сил, укрупнення партійної структури, поглинання союзних політичних проектів. Це дозволить продемонструвати силу Партії регіонів і її перспективу, примусить з нею рахуватися.

Для «регіоналів» виборча кампанія 2007 року не завершилася ні перемогою, ні поразкою. Сьогодні вони наче зависли в повітрі між радісними очікуваннями і суворою реальністю. Чим швидше партійні вожді усвідомлять необхідність не чекати політичних милостей від інших, а самим створювати передумови для їх отримання, тим більше шансів у Партії регіонів досягти нових успіхів.