Фінальна втеча в справі Калиновського
І той факт, що закінчилась вона не судовим вердиктом, а ефектним зникненням підозрюваного з лікарняної палати, до якої впродовж кількох місяців чомусь не сміли заходити слідчі, – цілком і повністю лежить на совісті наших доблесних правоохоронних органів. Якщо така у них є.
Судячи з неофіційної інформації, яка циркулює нині серед працівників міліції, Сергій Калиновський пішов по-англійськи, не попрощавшись з лікарями приватної клініки «Біофармтех» (працює на території київського Медмістечка, вул. Героїв Севастополя, 30), які його лікували, в минулу суботу вранці. Втекти з лікарні йому допомогла невелика група спільників. Калиновський якимось чином пройшов непоміченим повз медичний пост, де постійно чергує медсестра, піднявся на горище будівлі і, переодягнувшись в інший одяг, вийшов з клініки через чорний хід. Вийшовши з території Медмістечка через дірку в огорожі, переодягнений Калиновський сів у машину, яка чекала його на вулиці і вирушив у невідомому напрямку.
Коли персонал клініки виявив пропажу пацієнта, про це негайно повідомили в міліцію. Правоохоронці кинулися ловити втікача, але всі їхні зусилля не дали результатів – ні вдома, ні в інших місцях, де міг сховатися Сергій Калиновський, його не знайшли. Родичі втікача висловили подив з приводу цієї події. «Я взагалі зараз за межами Києва. Я сам не в курсі, що там сталося», – заявив наступного дня після втечі брат Сергія Калиновського Олександр. Добитися від них докладніших відповідей детективи не можуть, оскільки Конституція дозволяє рідні втікача не відповідати на запитання міліції, які стосуються близької їм людини.
Таким чином, ще такий недавно тяжкохворий фігурант гучної кримінальної справи про ДТП на бульварі Шевченка перейшов на нелегальне положення. Що стало причиною такого його вчинку – залишається тільки здогадуватися. Може Калиновському вже збіса набридли лікарняні стіни, в яких він просидів три з половиною місяці, ховаючись від слідчих. Чи може його близькі отримали сигнал, що правоохоронні органи вирішили-таки активізувати розслідування ДТП і передати врешті-решт цю справу до суду. Так чи інакше, а наші доблесні стражі закону, схоже, назавжди «проґавили» можливість поставити крапку в розслідуванні кримінальної справи, в якій бере участь Калиновський.
Ні, вони, звичайно ж, докладають великих зусиль, щоб знайти втікача. Столична прокуратура, наприклад, як повідомляє прес-служба цього відомства, оголосила Сергія Калиновського в розшук. У департаменті суспільних зв'язків МВД «Главреду» повідомили, що опис утікача вже розіслано в територіальні органи органів внутрішніх справ і лінійні підрозділи міліції на транспорті. Якщо Калиновський скористається поїздом чи літаком на території України, то, впевнені в МВС, його тут же схоплять. Крім того, за дорученням прокуратури Києва інформацію про розшукуваного отримала і державна прикордонна служба. Таким чином, якщо Сергій Калиновський все ще перебуває на території України і спробує її покинути через який-небудь пункт пропуску на кордоні – його затримають і передадуть до рук міліції.
Проте навряд чи втікач, який має у своєму розпорядженні такі можливості, як Сергій Калиновський буде настільки дурний, щоб намагатися виїхати з України через офіційний пункт пропуску. З тими грошима і зв'язками, які має в своєму розпорядженні його сім'я, Сергій без зайвого клопоту і нервів нелегально перейде прозорий україно-російський чи україно-білоруський кордон, звідки ніщо не завадить йому вирушити до сонячного Ізраїлю (куди, варто відмітити, Сергій вже намагався одного разу втекти, скориставшись чартерним рейсом з аеропорту «Київ»). І навіть якщо після цього Сергія Калиновського оголосять в розшук через Інтерпол, дуже мало надії залишиться на те, що Ізраїль його коли-небудь видасть Україні. Особливо в тому випадку, якщо Калиновський отримає громадянство цієї країни.
Чому ж Сергію Калиновському вдалося обвести навколо пальця всю київську прокуратуру і міліцію? Чи не тому, що наші доблесні «органи» з самого початку не палали бажанням розслідувати таку незручну для них справу, в якій зіткнулися закон і інтереси дуже впливових персон, і тому не знали як його позбутися? Інакше як пояснити ту безхребетність, яку проявили представники правоохоронних органів при розслідуванні справи Калиновського. Елементарна кримінальна справа, на розслідування якої навіть у найлінивішого слідчого йде, зазвичай, від сили півтора-два місяці, в цьому випадку тягнулась понад три місяці. При цьому кінця і краю йому було не видно. Більш того, працівники правоохоронних органів не наважувалися навіть допитати Сергія Калиновського, який лікувався в приватній клініці, – їх в палату з фігурантом справи просто не пускала приватна охорона юного мажора. Неймовірно, але факт: замість того, щоб притягнути охоронців до відповідальності за перешкоду роботі слідчих, стражі закону щоразу розверталися і йшли. І навіть коли Сергій Калиновський, порушуючи дану ним підписку про невиїзд, намагався вилетіти з України, інформація про що облетіла всі ЗМІ, все одно прокуратура і міліція не добилися дозволу суду на його арешт, хоча підстав припускати, що рано чи пізно він знову спробує сховатися від правосуддя, було предостатньо.
Що ж, тепер Сергій Калиновський може забути про свої київські пригоди, як про страшний сон, спокійно насолоджуватися життям де-небудь на березі Мертвого моря і навіть не згадувати, що після тієї аварії на бульварі Шевченка, в яку він потрапив, будучи за кермом крутої іномарки, загинула молода дівчина і батько сімейства. У всій цій гидкій історії заспокоює лише одне: тепер цей хлопець ганятиме не київськими, а ізраїльськими дорогами і якщо знову кого-небудь зіб'є, то відповідатиме з усією суворістю тамтешніх законів.
