Росіяни прирівняли академіка до екстреміста
Коли вчора Микола Жулинський з дружиною і донькою вийшли з літака в петербурзькому аеропорту Пулково-2, навряд чи вони могли знати, що двері в Росію для них закриті. Про причини такого рішення можна тільки здогадуватись, оскільки ніяких офіційних пояснень причин заборони на в’їзд радник українського Президента не одержав. Однак більш ймовірно, що в цьому випадку спрацював давній принцип, відомий ще з часів общино-племенних відносин – «око за око».
Цього ж дня в Україну не пустили лідера Міжнародного Євразійського руху Олександра Дугіна, відомого своїми відверто антиукраїнськими поглядами і запереченням основ української державності. Як слід було чекати, на це був російський «отвєт Чемберлєну» У вигляді заборони на в’їзд Жулинського. Чому заборонили – загадка навіть для посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна. Напевно, Жулинський був вибраний Кремлем для розміну як найбільш досяжна фігура. Тобто тому, що Миколаю Григоровичу випадково довелось опинитися в Росії зразу ж після інциденту з Дугіним. Що символічно, для Москви радник українського президента і лідер відверто маргінального політичного об’єднання – рівнозначні. Однаково рівнозначні – це ще не обов’язково рівноправні. Олександр Дугін, який заявляє про абсурдність України як геополітичного явища, який також закликає її розділити не без користі для Росії – це громадянин якого не пускають в країну, яку він поливає грязюкою. В той же час Жулинський, який ніяким чином не посягає на принципові для росіян питання, якого без пояснень не пустили провідати могилу тестя і відвідати кілька музеїв – це нормальне явище.
«Отігралісь так сказать», – промичав з цього приводу Черномирдін, і можливо, не злукавив. Тим самим Росія недвозначно дає нам зрозуміти : росіяни в Україні мають паво робити і говорити все, що їм заманеться, або ж реакція буде адекватною мірам, які прийняті по ставленню до них. Особливо це стосується осіб, подібних Дугіну, які висловлюють великоімперські інтереси Кремлю в боротьбі з непокірними стратегічними партнерами. За словами Віктора Черномирдіна, Росія пропонувала Україні відмовитися від практики взаємних заборон на в’їзд непевних осіб. Тобто, по суті, пропонувала вирішити російським українофобам на законних підставах сварити нас на чому світ тримається. І хто там буде думати чи згадувати про правове обґрунтування заборони на в’їзд якогось там Жулинського, коли мова йде про в усіх смислах корисному кадрі Дугіні?
І що найцікавіше, захистивши таким кричущім чином за лідера антиукраїнської організації, Кремль взяв на себе відповідальність за її діяльність і, по суті, визнав, що підтримує антиукраїнські позиції міжнародного Євразійського руху.
Втім, Жулинський не перший і не останній. В лютому цього року так само вїзд в Росію заборонили Петру Порошенку. Російський МІД тоді заявив, що ця заборона пов’язана з практичним недопущенням на територію України громадян РФ. Ситуація не просто дуже схожа з тою, що склалася нині – вони ідентичні. Так само повністю безневинний в плані порушення російського законодавства Порошенко став розмінною фігурою на площині великої політичної гри. На протилежному боці цієї площини – одіозний лідер ЛДПР Володимир Жириновський, не одноразово голосно поливав Україну брудом, директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін, який звик себе поводити в Криму як удома, тобто – нагло і безапеляційно, відомий політ технолог Гліб Павловський, який заявляв, що обрати Віктора Ющенка Президентом, прямо суперечить інтересам Росії – тобто простору, який заперечує право українців на волевиявлення у виборах. Доречі, варто додати, що вищезгаданого Павловського пустили тоді в Україну, не зважаючи на заборону, оскільки він приїхав провідати хворого батька. Але Павловський, а не Жулинський, якому спочатку навіть відмовили в праві повернутися додому, мовляв, прилетів «Російськими авіалініями» – ними ж полетиш…через три дні, оскільки це найближчий рейс. Готель? Який готель? Немає тут готелів. За окрему плату, усього сорок євро, ви зможете посидіти в надзвичайно зручному кріслі в аеропорту. Так, за словами Жулинського, відбувалась його депортація.
А що ж український МІД? Мало не вперше наші дипломати вимагали пояснень у своїх російських колег, а глава МІД Арсеній Яценюк навіть пообіцяв зайнятися цим особисто. Правда, сумнівно, що б це якимось чином подіяло на країну, де навіть президент не соромиться в висловах про Україну. Тому що демократ. А ми, як завжди, проковтнемо образу на несправедливість і мовчки підемо святкувати десятиріччя договору про співпрацю між країнами. Який не є, а все-таки привід для зміцнення міждержавних стосунків. І, можливо, завтра на місці Жулинського, буде хтось менш впливовий, і не буде в нього в мобілці телефону Яценюка, а тому – буде сидіти три доби в аеропорту. І нікому до нього діла не буде. Тому що в них демократія, а у нас – десять років договору. А це, як кажуть злочинці і правоохоронці, вже строк.
